О. Рапай. Скульптурна група. В. 7,5. 8,2. 8,5. Городницький фарфоровий завод. 1961. Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу
Прочитала цитату Голсуорсі: "Ніщо не заспокоює нерви краще, ніж фарфор невстановленого походження”. Дійсно, що класики - вічні сучасники! Адже ніщо так й не відвертає від проблем навколишнього життя як фарфор невстановленого походження.
Під час поїздки в Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу натрапила на скульптурну групу з чітко вираженими стильовими та пластичними ознаками 1960 х. Виставковий зал музею розташований в Домі культури української Ніцци, так називала містечко Городницю художниця Н. Зяблова.
Центральна мініатюрка, її подано на заголовному фото, відома колекціонерам фарфору, зустрічається на вторинному ринку. Навколо її авторства та назви неодноразово точилися розмови. Дві інші – з рідкісних.
Дінця скульптурної групи з написом "образец". Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу
Вперше найбільш повно тематичні скульптури для огляду були представлені до 90 уріччя від дня народження скульпторки (2019) в час виставки «Моє життя складалася з моїх робіт» в Музеї книги й друкарства міста Острога. За два місяці тут було проведено 66 екскурсій. Дніпро, Кропивницький, Харків, Луцьк, Одеса, Житомир, Київ, Рівне, Вінниця, Хмельницький, Полонне, Шепетівка, Старо - Констянтинів, Нетішин - міста, Херсонська, Чернівецька, Миколаївська та Тернопільська - області, Польща та Китай, країни, з яких до двох тисяч відвідувачів приїжджали наживо ознайомитися з дивовижною щедрістю таланту та щедрістю особистості майстрині.
З експозиції виставки «Моє життя складалося з моїх робіт». Острог, травень - червень 2019 року
Рапай працювала у фарфорі з 1956 року по 1967. Про порядок створення фарфорових виробів в перші роки роботи на Київському експериментальному кераміко - художньому заводі, Ольга згадувала:
"Я пішла туди (на завод), побачила печі, побачила всі перетворення, колір. Була абсолютно вільна у власній творчості на заводі. Повинна була зробити вісім затверджених радою речей на рік, але що саме, це було моє. Я повинна була знайти сюжет, щоб це відповідало матеріалу, щоб це купувалося людьми".
О. Рапай з декоративною скульптурою "Солоха та дяк" (Київський ЕКХЗ. 1959)
Звісно, естетика її етнографічних жіночих образів - лаконічна, навіяна не тільки впливом нового «сучасного стилю» 1960 х, коли у розвитку українського фарфору прагнули до простоти форм, узагальненості силуету, максимального виявлення білизни матеріалу та мінімальної графічності використання кольору в розпису, але є й спорідненістю з традиційною народною керамічною скульптурою, та із пам"яті відтворювалися тонкі нюанси почуттів й переживань про навколишнє у житті, коли всі кольори яскраві, а до казки можна доторкнутися рукою.
"У спогадах Ольги Маркіш – Рапай (1929 – 2012) багато подробиць про її гуляйпільське дитинство, " - наголошує Катерина Рапай у розповіді про матір.
У Чонгар Херсонської області (на фото місцевості праворуч) до бабці й діда Ольги трохи підрослу дівчинку відправляла матір – одиначка, яка в той час писала дисертацію на тему української філології. Батьки матері любили дівчинку, віддавали їй усе найкраще, що могло дозволити їм їхнє вбоге життя. Проте росла вона на сільському привіллі, у дружбі з українськими дітлахами, грілася на сонечку, милувалася квітами, їла просту селянську їжу. Її щедрість до людей, до друзів, до роботи у красоті й душевності зразків. "Рапаєвські тіточки", така назва закріпилася за ними в інтернетній мережі, - це родичі, з якими в дорослому житті також не раз доведеться Ользі зустрітись, натруджені їх руки, різні запахи, які колись не викликали ніяких емоцій, улюблений кіт, смак молока та бабусиних страв, відчуття теплої хустки, зав’язаної рідними руками, віночок.
Приклад відмінностей кожної з чотирьох етнографічних серій Ольги Рапай в розмірах (В. 23,5. 12,5. 8,2. 6,5)
Як в житті Рапай вміла зібрати навколо себе неймовірний натовп, так і творчості навколо себе вона створила натовп дивовижних порцелянових народних образів. Живе сприйняття оточення, де поєднувалися гострота, їдкість й іронічність зі здатністю покрити це любов'ю до людини, вона передала емоційно, виразно, з теплим гумором та чудовим розумінням матеріалу, адже такі різні характери її берегинь родинного вогнища. При любові до ближніх, художниця володіла рідкісною здатністю помічати в людях характерні риси й слабкості, навіть недоліки.
О. Рапай. Мала етнографічна серія за мотивами української народної пластики. КеКХЗ. 1961
В серії "Мистецтво" у 1982 році була репродукована на листівку частина групи найбільших декоративних настільних скульптур національних типажів "Гуцулка", "Галичанка", "Станіславка", "Полісянка", за винятком "Подолянки" та "Харків"янка" (1961), із зібрання Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (місто Львів). Трактує Рапай серію в гумористичному плані, майстриня любила сміх, її легко було витягнути зі стану зневіри. Трошки гумору - і вона вже сміється. Розпис виконаний А. Калугою свідчить про добре розуміння задуму скульптора й тонке відчуття кольорової гармонії.
Етнографічна серія із зібрання Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (місто Львів). КЕКХЗ. 1961
Перенесення у свідомість дещого з минулого мали цілющу силу для знесиленої душі, молода жінка переживала знову колишні відчуття, насичувалася ними, й звідти яскраве й самобутнє культурне явище – український народний одяг у порцеляні, яким майстриня поповнила джерела етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень.
Серія мініатюрних сувенірів за мотивами етнографічної серії. КЕКХЗ. 1965
У книзі "Фарфор Ольги Рапай" (видання 2015 року, формат А4 збільшений, 215 сторінок, тверда обкладинка, кольорові й тоновані ілюстрації. Тираж 300 примірників) зібрані всі відомі тепер твори Ольги Рапай, виконані в порцеляні, опубліковані роботи з приватних і музейних колекцій.
Введено в науковий обіг більшість раніше невідомих і не атрибутованих творів. Всього за час роботи Ольга Рапай на КЕКХЗ створила понад 110 скульптур, які виділяються тонкої емоційністю, спостережливістю і ліричною виразністю образів. У Національному конкурсі публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні книга "Фарфор Ольги Рапай" зайняла 1 місце в номінації «Кращий альбом, каталог» серед видань 2015 року.
Отже, відомо чотири розміри етнографічних серій Ольги Рапай. Мовою квітів образи жінок від Ольги Рапай, що зайшли в скарбницю "білого золота" України та з плином часу набуватимуть все більшої історико-культурної цінності, як та м'ята, символ доброти й української гостинності, дівочої краси та молодості.
Текст Л. Карпінська - Романюк