Художники Полонського фарфорового заводу В. Мельник, технолог О. Герасименко, В. Горолюк, Н. Шевченко, М. Осіпова (зліва - направо) на жовтневому святі держави. Полонне, кінець 1950 - тих
Він був експонентом виставок в Україні та за її межами, в тому числі закордонних - Велико - Тирново (Болгарія, 1976), Кошаліні (Польща, 1980). На Міжнародному ярмарку в Марселі (Франція) влітку 1959 року серед кращих виробів фарфоро-фаянсових підприємств Української РСР було представлено його оригінальний набір попільничок «Клоун» (1958). Скульптор із зовнішністю голлівудського актора лише три роки працював на Полонському фарфоровому заводі, але створив ряд зразків скульптури та інших фарфорових виробів різної тематики з чітко вираженими стильовими та пластичними ознаками 1950 х років.
Окремі його роботи у фарфорі та фаянсі є на зберіганні у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ), Полонському історичному музеї у відділі фарфору, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Музеї - усадьбі "Кусково", Краснодарських історико - археологічному музеї - заповідніку ім. Є. Фелиціна та художньому музеї, Всеросійському музеї декоративно-прикладного та народного мистецтва - музеї декоративно-прикладного мистецтва, Брянському обласному художньому музейно - виставковому центрі, Новосибірському художньому музеї та інших.
Всесвітній день чаю – історія та традиції...
Споживання чаю у нашому житті стало звичною подією. Мало хто наділяє цей процес певним таїнством. У країнах Східної Азії чаювання не просто приготування чи подавання напою, це ціле мистецтво, ритуал. Зокрема в Китаї, Японії та Індії є свої особливості чайної церемонії. Вона будується на чотирьох основних принципах – гармонія, шанування, чистота, спокій. Але істина мета – досягнення гармонії людини з природою. Українці завжди були поціновувачами красивого порцелянового посуду, який традиційно використовують для заварювання та смакування чаю.
На фотографії представлений чайний сервіз «Сувенір», автором якого є Мельник Василь Олександрович (1928-2015) – художник декоративно-ужиткового мистецтва, член Національної Спілки художників України. Стилізований малюнок на предметах сервізу виконаний чорною фарбою на білій порцеляні: дерево життя у вигляді соняхів, переплетених рослинними пагонами та витончені «казкові» птахи. Особливої чаруючої краси зображенню надає відведення золотом. Незвичайна форма цукорниці, посудини для заварювання чаю та для вершків також привертає увагу, що відсилає нас до особливостей стилю ар-деко! Елементи розпису та форми неодмінно свідчать про спорідненість українського суспільства та природи, що якраз і є сутністю справжньої чайної церемонії (підготувала Людмила Чеботарьова).
В Україні вміли випускати одне з найчудовіших творінь людини - фарфор. Попри, Ви що - небудь чули про поминальний порцеляновий вінок? Ні? У Полонному Василь Мельник, мова тут йде про нього, виконав разом з Віталієм Горолюком. Покласти такий вінок передбачалося до мавзолею Леніна.
Основна частина фарфорової композиції (1957) складалась із рельєфного зображення сплетених між собою колосків, дубового листя, квітів, оперезаних стрічкою по всьому периметру. В центрі над стрічкою червоного кольору круглий білий медальйон з барельєфом Леніна, над яким летить голуб в сіянні зірки. На верхній частині стрічки золотий напис – «1957», на нижній, де стрічка частково перекриває зображення ліри, - «Великому Леніну від молоді України». Всі фарфорові деталі вінка були закріплені на овальному дерев’яному щиті.
В. Мельник, В. Горолюк. Фарфоровий вінок «Леніну від молоді України». В. 150. Ш. 120. Полонський ФЗ. 1957
Спочатку планувалось, що у дні проведення фестивалю, у липні-серпні 1957 року в Москві відбулася епохальна подія часів «відлиги» - VI Всесвітній фестиваль молоді й студентів (поїздкою в столицю будуть премійовані полонські заводчани В. Мельник, П. Іванченко та парторг заводу З. Клігерман), у якому візьмуть участь делегати від лівих міжнародних організацій світу,
після святкової ходи по Хрещатику делегати від Хмельниччини покладуть його урочисто до підніжжя пам’ятника Богдану Хмельницькому на Софіївській площі. Але в процесі виготовлення вінка прийшло розпорядження про зміну його призначення: везти в Москву.
М. Мельник. Медальйон настільний. В. 13,5. Полонський ФЗ. 1957
За спогадами Катерини Тарасівни Сич – районного комсомольського вожака, делегати від Хмельниччини, під час святкової ходи в Києві, несли вінок по Хрещатику. На жаль, вона не пригадала подальшу долю полонського атрибута. Судячи з того, що через декілька років Горолюк бачив його в історичному музеї у Києві, то вінок до Москви не потрапив.
Член Національної спілки художників України Мельник Василь Олександрович народився 13 січня 1928 року на Житомирщині в Чуднівському районі, у селі Галіївка, яке потопало у фруктових садах, а в них виднілись дорогі різноманітні скульптури. В пам’ять про заможний край з олійнями названо цей край Галіївкою (на фото внизу).
Тут проживали заможні власники, вони своїм трудом облаштували неймовірної краси краєвиди. Неподалік олійні була садиба з великим двоповерховим палацом із сорока кімнатами. На 15 - гектаровій площі був й парк, де розіллялись два невеликі ставки, які з’єднував міст з аркою. На водоймі завжди плавали лебеді та було вдосталь риби.
Через 60 років у листі до Миколи Козака Василь згадував як ловив рибу вже у полонських ставках, ходив по гриби з колегами. Шуткував про чарочку, яку колись могли разом покуштувати в буфеті. Молоді роки - найкращі спогади. В одному з найдревніших міст України, розташованому на річці Хомора, парубок оженився (1957), тут народилася первістка, донька (1958).
В. Мельник. Попільничка "Осетер на морській хвилі". В. 19. Полонський ФЗ. 1957
Зарахований у штат заводу скульптором з 20 листопада 1956 року, він відмовився від пропозиції очолити художню службу. Мельник розумів при відсутністі виробничого досвіду вища освіта не гарантує успіху на посаді. Василь закінчив Київське художнє училище (1945 - 1950, вчителі - Д. Головко, П. Глущенко) та факультет художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1950 - 1956, викладачі - Т. Порожняк, А. Соболєв) за спеціальністю "художник прикладного мистецтва". Навчався з Миколою Трегубовим. Диплом декоративний фонтан «Сільське господарство» для обласної сільськогосподарської виставки в парку ім. Богдана Хмельницького у Львові (керівник дипломного проєкту Ф. Ткаченко) захистив з оцінкою відмінно та похвалою державної екзаменаційної комісії. Простота, лаконічність і разом з тим сміливе експериментаторство були ознаками тогочасного українського декоративного мистецтва.
Два роки, цього часу йому стало достатньо, щоб засвоїти усі виробничі можливості фарфору як матеріалу для творчої роботи художника, молодого спеціаліста таки призначили виконувати обов’язки головного художника заводу (з 2 лютого 1959 року).
В. Мельник та В. Овчаренко у робочій обставині. Полонне, 1957 рік
Саме тоді почалося пожвавлення роботи у поновленні асортименту, адже полонський завод відставав від інших галузевих, йшли наполегливі пошуки нових форм. Виникненням красивих моделей чайного й кавового посуду підприємство завдячує Є. Ярмоленко, В. Овчаренку, В. Горолюку, І. Джимі. Тривала робота по збагаченню палітри над та під полив"яних фарбами й люстрами збагачувала можливості декорування. Колектив підприємства добився високої якості й фарфорової маси.
В. Мельник у співавторстві з В. Горолюком. Ваза ювілейна "Комсомолу - 40 років". В. 66. Полонський ФЗ. 1958. Експонувалася на республіканський художній виставці, присвяченій 40 річчю комсомолу. Полонський історичний музей
В. Мельник у співвавторстві з В. Горолюком, розпис – з М. Осиповою та В. Овчаренком. Ваза та сервіз чайний "Комсомолу - 40 років". В. 32. Полонський ФЗ. 1958. Експонувалися на республіканський художній виставці, присвяченій 40 річчю комсомолу. Полонський історичний музей
Поряд з роботою для масового виробництва В. Мельник на першому році самостійної творчості працює над ювілейними виробами. Вази та сервіз, присвячені 40 - річчю комсомолу, виконані у співавторстві з одним зі знаних учнів Михайла Жука, випускником відділення художньої кераміки Одеського художнього училища В. Горолюком (1925 - 2016). Гарне знайомство з ним було однією із переваг при виборі Василем місця роботи, Горолюк працював модель - майстром на кафедрі кераміки у Львівському виші. Другий фактор - це відстань Полонного до батьківської домівки, лише 65 кілометрів.
"Роботу на заводі я розпочав з малої пластики, у цьому очевидно тоді була потреба. Виготовив декілька скульптурок. Це "Ослик", "Кролик", "Снігуронька", настільний медальйон, куманець, нічничок "Золота рибка", попільниця "Осетер на морській хвилі". Всі ці роботи виконані в 1957 році," - згадує В. Мельник в листі до М. Козака. Очевидно, перш за все його цікавила казково - літературна тематика й анімалістичний жанр. В декоративній скульптурі "Снігуронька" ожила героїня весняної казки М. Островського "Снегурочка" та багатьох народних казок даної тематики. Наприклад, пам"ятаєте:
"— А что, старуха, — говорит старик, — давай мы себе из снега дочку сделаем.
— Давай, — говорит старуха. Надел старик шапку, вышли они на огород и принялись дочку из снега лепить.
Скатали они снежной ком, ручки, ножки приладили, сверху снежную голову приставили. Вылепил старик носик, рот, подбородок. Глядь — а у Снегурочки губы порозовели, глазки открылись; смотрит она на стариков и улыбается. Потом закивала головкой, зашевелила ручками, ножками, стряхнула с себя снег — и вышла из сугроба живая девочка" (російська народна казка).
В. Мельник. "Снігуронька". В. 41. Полонський фарфоровий завод. 1957
Живописець Полонського фарфорового заводу Г. Пєрова за розписом "Снігуроньки" (фото з архіву М. Козака). 1958
Серед авторів моделей продукованої на заводі пластики є й інші художники - В. Горолюк, П. Іванченко, І. Джима, П. Єрмоленко, Т. Старченко, але спроби виготовлення скульптури тривали недовго, так само як і виробництво. До масового випуску малої пластики на весь величезний Радянський союз приступало сусіднє підприємство — Полонський завод художньої кераміки. Отже, й окремі моделі В. Мельника були передані їм для тиражування.
В. Мельник. "Ослик". В. 13,5. Полонський ФЗ. 1957. "Кролик". В. 8. Полонський ЗХК. 1957. "Лелека". В. 8. Полонський ЗХК. 1958
В кінці 1959 х років в Україні гостро не вистачало посуду. Рішення про спеціалізацію порцелянових підприємств було прийнято та готувалося до виконання. Барановському, Городницькому, Довбишівському заводам планувався повний перехід на випуск столового посуду широкого асортименту. Для Київського еХКЗ основним видом діяльності ставало удосконалення фарб і деколей, друк деколей для порцелянових заводів галузі.
В. Мельник. Куманець з покришкою. В. 15. Полонський фарфоровий завод. 1957
Щоб забезпечити зростальний попит населення південного регіону країни на посуд за рішенням уряду в Краснодарі був створений фарфоро-фаянсовий завод. В. Мельник у свій 32 день народження прийняв рішення про звільнення (14. 01. 1960) та переїзд в історичну столицю Кубані.
З листа В. Мельника в лютому 2010 року до М. Козака. Архів М. Козака
Прекрасний співрозмовник, з властивим почуттям гумору, В. Мельник розповідав колегам, що допомогла йому в зміні місця роботи головний художник краснодарського підприємства Л. Павлова. На його посилку зі своєю візиткою - попільницею "Клоун", вона надіслала у відповідь запрошення - виклик на роботу. З 1961 року й Краснодарський завод серійно вже випускав попільничку "Клоун" з елементами гри та жарту, створену на Полонському фарфоровому та засвоєну до випуску Полонським заводом художньої кераміки.
Її користування передбачалося групою людей, наприклад, при грі у карти. У комплекті до основної попільниці, що має форму тачки, яку везе цирковий комік, йшли додатково п"ять окремих у формі листа розеток - місткостей для тютюнового попелу. Вони закладалися в цей простий пристрій для транспортування вантажів одна на одну. Передбачена спеціальна виїмка для сигарет.
В. Мельник. Комплект попільничок "Клоун". Клоун з тачкою - попільничкою. В. 15. Попільничка форми листа (5). В. 2. Полонський ЗХК. 1958. Полонський історичний музей
Витяг з прейскуранта № 094 Комітету цін при Госплані РСФСР "Роздрібні ціни на фарфорові, фаянсові й майолікові вироби". Москва - 1969
Мельник відтворив персонаж традиційного образу цирку у буфонадній клоунаді, який здійснює вчинки, що здаються позбавленими здорового глузду, завжди заважає Білому, все робить незграбно і невгаразд. Але насправді Рудий собі на умі, і симпатії глядача більше на його стороні. Над ним сміються і йому співчувають, коли він потрапляє в безглузді положення. По-дитячому наївний у своїх вчинках і тугодум, він лише прикидається, щоб потім обдурити, перехитрити Білого клоуна.
В. Мельник за розписом попільнички "Клоун". Краснодар, 1960 рік
Незграбний, кумедний, у ковпаку з під якого виглядає руда перука, з вкритим гримом обличчям, вдягнений у чужоземний мішкуватий одяг, у незвичайно великому взутті, рудий клоун ніби порушує певні табу та висміює нездорову звичку куріння.
В. Мельник. Комплект попільничек "Клоун". Клоун з тачкою - попільничкою. В. 15. Попільничка форми листа (5). В. 2. Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. 1960
У 60-ті роки художники заговорили в повний голос, не ховаючи своє індивідуальне світовідчуття за умовністю приймання. Жанрова скульптурна група Е. Гранько та В. Мельника «Курортники» була створена як сувенір для торговельних організацій в курортних містах Чорноморського узбережжя. Першою групою, яку випустив Краснодарський фарфоро-фаянсовий завод, стало каченятко в різних позах.
В. Мельник. Скульптурна група "Каченята". В. 4,5. 8. 6,5. Краснодарський ФФЗ. 1960
Ми знаємо, що наші магазини часто бувають завалені не лише незгарбними виробами, які видаються за сувеніри, а й самою відвертою вульгарністю. Статуетки, про які йде мова, це не зла сатира, а всього лише своєрідні шаржі, позбавлені строго засудження. Художники поставилися з великою відповідальністю. Їх ціль була дуже скромна: викликати у людини добру посмішку. Ці невеликі фігурки вдало скомпоновані й виліплені з великим почуттям художнього такту. Здавалося б що краще?
В. Мельник. "Курортники". Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. 1960
У нешкідливих пляжниках тогочасні керівні товариші (директор заводу й парторг) побачили «наклеп на радянських курортників». Вони стали вимагати, щоб скульптор замість смішного змерзлого товстуна в смугастих трусах зобразив такого юного атлета з могутніми плечима й осиною талію. Також вони ж пропонували, щоб витончена фарфорова дама «одягла на себе пристойну сукню».
Туристи легко поєднують пляжний відпочинок і екскурсії з шопінгом і численними розвагами. У пресі 1960 х багато писали про необхідність масового випуску для мандрівників пам'ятних подарункових виробів, в тому числі з кераміки та порцеляни. Шалена популярність й купівельний інтерес до дерев'яної «Матрьошки», імовірно, надихнули автора у своєрідній данині моді на створення комплекту фігурок дівчат у ритмі кроків та жестів найдавнішого виду обрядово-ігрового танцю.
В. Мельник. "Хоровод". В. 5 - 6. Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. 1967
Група "Хоровод" складається з п"яти однакових фігурок дівчат по різному декорованих різними фарбами або фарбами й люстрами, або фарбами й золотом. Подібну фігурку на підставці випускали на Полонському заводі художньої кераміки під назвою "Матрьошка" (В. 8).
В крайовому центрі на півдні Росії, символічних «воротах» Кавказу, розташованому в долині річки Кубань і віддаленому від берегів Чорного та Азовського морів приблизно на 150 км, Василь Олександрович працював до 1975 року.
З 1962 року головний художник Краснодарського фарфорово - фаянсового заводу В. Мельник в живописному цеху. Краснодар, 1973 рік
На підприємстві випустили першу тарілку в рік запуску виробництва, а вже через рік перша партія продукції пішла на експорт. Мельником були створені нові, прості форми посуду. У художній лабораторії заводу працювали поруч з ним такі несхожі один на одного майстри, як Л. Павлова і М. Турков, В. Овсянніков. З 1960 року й до 1965 тут працював В. Горолюк. В їхніх творах художня виразність поєднувалася з практичною доцільністю. Фарфорові та фаянсові вироби, що випускалися під егідою заводу, заслужили величезну популярність завдяки своєму особливому стилю, в якому знайшли зображення національні традиції місцевого населення, краса і достаток природи регіону.
В. Мельник. Набір для десерту "Кубанський". Кружка. В. 13,5. Блюдо. Д. 28,5. Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. 1974. Фаянс, під полив"яний розпис, люстр. Музей - усадьба "Кусково"
У фондах Краснодарського історико - археологічного музею - заповідника ім. Є. Феліціна зберігається велика колекція продукції цього підприємства. До безперечних успіхів тогочасного періоду можна віднести обідній-чайний сервіз «Санаторно-курортний» та «Чайний сервіз» Мельника, набір для вина «Хризантема», форма якого виконана Горолюком, а декорована Мельником.
В. Горолюк, В. Мельник. Набір для вина "Хризантема". Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. 1960. Фарфор. Краснодарський державний історико-археологічний музей-заповідник ім. О.Д. Феліціна
Помер Василь Мельник на 88 - році життя 25 вересня 2015 року в Полтаві, де працював після переїзду у 1975 році з Краснодара в майстернях художнього фонду спілки художників України.
PS
Всупереч окремим недолікам, твори В. Горолюка, В. Мельника з "білого золота" стали помітним художнім явищем, а з плином часу набувають й історико-культурної цінності.
Текст Л. Карпінська - Романюк,
використано зібраний матеріал М. Козаком