Українські фарфористи створили галерею неймовірних образів вишивальниць

Ольга СМЕТАНСЬКА, «ФАКТИ»

14.06.2025 20:45

Український вишитий рушник зачаровує своєю красою. Вишивати дівчаток навчали з дитинства. Мистецтво вишивки передавалось з покоління у покоління. Вишивальниці вкладали у вишивку побажання щасливої долі. Сьогодні наша тема — образи вишивальниць у вітчизняному фарфорі. Таких статуеток було створено українськими митцями чимало. Деякі з них мали кілька варіантів розпису. В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи вітчизняних фарфористів на цю тему.

«Мак означає захист від злого ока та лиха, троянда символізує велике кохання, лілія — вірність»

- У витонченій пластиці фарфору оживає один із найглибинніших символів української культури — вишивка, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Кожна з порцелянових вишивальниць втілює красу старовинного ритуалу вишивання. Щоб вишити рушник, потрібні цілеспрямованість, акуратність, терпіння і, звичайно, творче натхнення… Візерунки мають символічне значення.

- Що вони означають?

- Сонце — символ життя, достатку та життєвої енергії, дерево життя — символ роду. Птахи символізують свободу, щастя та долю, квіти — молодість, любов та красу. Кожна квітка має своє значення. Мак означає захист від злого ока та лиха, троянда — велике кохання, лілія — вірність. Не випадкові у вишивці і інші елементи. Наприклад, ромби. Вони — елемент захисту. Взагалі вишитий рушник вважається сильним оберегом.

- Здавна вишиті рушники були традиційною окрасою українського житла, а також неодмінним атрибутом багатьох родинних свят.

- Вишиваний рушник був присутній на хрестинах, весіллі… Рушники розвішували у світлиці на стінах — поряд з іконами та портретами, стелили на святковому столі. Вони надають оселі охайності, затишку та святковості,. Українські фарфористи створили неймовірну галерею образів вишивальниць, які вишивають такі рушники.

- Які роботи вітчизняних митців особливо колоритні?

- Вражає красою скульптура Олександра Сорокіна «Вишивальниця». Вона створена на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі в 1940 році.

Дівчина зосереджено засиляє нитку у голку, щоб продовжити вишивання рушника. Про що вона думає? Можливо, про свою долю. Ніхто не знає свого майбутнього, та усі люди мріють про щастя. Минулого року робота «Вишивальниця» Олександра Сорокіна експонувалася на виставці «Біла магія. Порцеляна», присвяченій 100-річчю заснування Київського експериментального кераміко-художнього заводу.

О. Сорокін. «Вишивальниця». Київський експериментальний кераміко – художній завод. 1940

- Дуже гарна і «Вишивальниця» Владислава Щербини (на фото у заголовку), створена на цьому ж заводі в 1956 році.

- У ній стільки ніжності. Милуючись роботою, ніби відчуваєш тепло рук та душі дівчини, що вишиває рушник. На її обличчі — замріяність. Здається, у цьому погляді зупиняється мить. Цікаво, що більшість вишивальниць зображені на природі. Розпис нанесений тонко, кожен завиток волосся і кожна складочка одягу виписані з любов’ю. Кожен рух пальців дівчини неначе відтворює музичний ритм: одна нитка — одна нота в порцеляновій пісні про красу життя. Ця статуетка випускалася на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, Городницькому фарфоровому заводі та Полонському заводі художньої кераміки.

В. Щербина. “Вишивальниця”. Городницький фарфоровий завод. 1956. З експозиції Музею історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу

«Кожна вишита квітка наче промінь надії»

- Яка робота ваша улюблена на цю тему?

- Одна з них — «Рушничок» відомої скульпторки Оксани Жникруп. Ця композиція — немов маленька поема про дівочу мрію. Дівчина поглинута творчим процесом. Її обличчя замріяне та натхненне. Довге каштанове волосся плавно спадає на плече й ніжно блищить у розсіяних променях світла. Варто звернути увагу, як майстерно Оксана Жникруп передає позу вишивальниці. Виразний жест правої руки з голкою створює відчуття плавності руху. Ліричність образу підкреслює й вбрання дівчини.

О. Жникруп. "Рушничок"..Київський експериментальний кераміко – художній завод. 1971.

- Краса! До речі, візерунок на рушнику перегукується з узором на вишиванці дівчини.

- Саме рушник з рясною вишивкою рослинним орнаментом композиційно виведено на перший план. В орнаменті відтворено древній символ — «дерево життя». Художниця зображає дерево квітучим. Квіти символізують людське життя, сьогодення, бруньки — майбутні покоління, а плоди — людські діяння. Верхівку дерева увінчує квітка, що символізує вогонь життя, який постійно палає. Рушник оформлений в червоному кольорі, що є знаком палкого кохання. Кожна вишита квітка наче промінь надії.

«Роботи розповідають про талант та духовні цінності»

- Кожен із фарфористів додає у розповідь про вишивальниць власну інтонацію, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Дуже гарна вишивальниця Валерія Албула у розписі Таїсії Шуляк. Стільки барв! На голові у дівчини віночок, який є теж сильним оберегом. Рушничок дуже гарний. На ньому бачимо квіти, колоски, пташок…Ця фігурка випромінює стільки тепла та сонячності!

В. Албул, Т. Шуляк. “Рушничок”. Полонський завод художньої кераміки. 1987.

- Справді.

- А от робота Василя Мусієнка «Українка», створена в 1987 році на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Скільки барв та експресії! Галерея образів українських вишивальниць, створена вітчизняними митцями-фарфористами, зачаровує красою. Ці роботи розповідають про талант та духовні цінності, про естетику, яка нікого не залишить байдужим. Можливо, і у вашому домі є фарфорова фігурка вишивальниці? Якщо так, то вам справді поталанило.

В. Мусієнко. «Українка. Київський експериментальний кераміко – художній завод. 1987

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Фото у заголовку: В. Щербина. «Вишивальниця». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1956 рік