До 70 – річчя від дня народження київського скульптора Василя Мусієнка.
До 30 – річчя від заснування Запорізького ОО «АТТА».
Наші предки любили перехилити чарку в корчмах під гарну закуску.
«Чого товариство забажає?
- Ковбаси багато, сала багато, оселедців багато, вареників багато, шинки багато, тарані багато. Горілки пити не будемо? Й пампушок з часником. Василю, а може вип’ємо трішечки?» - така розмова козаків у корчмі на екрані українського художнього фільму кінорежисера Бориса Івченка кіностудії Довженка, почасти заснованого на однойменному оповіданні Миколи Гоголя «Пропала грамота».
Ян Машковський: «Корчма „Останній грош“». 1845
Саме для такої гостини було задумано запоріжчанином Анатолієм Титовим столовий сервіз під назвою великої хати, що знаходилась у центрі села, але частіше — на околиці, на перехресті великих доріг - «Корчма». Період його створення 2007 – 2009 роки.
Маючи думку, що туристичні принади України неможливі без уявлення про історію формування готельно-ресторанних закладів як об’єктів інфраструктури, що забезпечували можливість подорожі і були не лише закладами харчування, а й громадського життя кілька століть тому, Анатолій Титов запропонував Василю Мусієнко створення набору посуду неординарних предметів однакової форми та виконаних в єдиному стилі й розрахованих на певну кількість людей, які мали зацікавити як ресторани, обивателя, так і колекціонера; поєднати в собі історичні й культурні традиції та технічні досягнення сучасності, відтворити посуд у формах, наближених до тих, що були в корчмах.
В. Мусієнко, В. Лащенко, А. Титов. Запоріжжя, 2009
Творчий союз Мусієнка та Титова - надзвичайно яскравий, результативний і унікальний. По-перше, це єдине сьогодні підприємство в Україні, яке продовжує випускати напів порцеляну серійно. Більше того, їх творча спілка спільно з модельником Лащенком Василем Андрійовичем призводила до щорічного запуску у виробництво 4-6 нових виробів. Якість та екологічна чистота виробів підтверджена відповідними сертифікатами. Продукція розписується на 100% вручну і зрідка використовується декольманію. Майже всі атовські роботи Мусієнка не прив'язані до літературних творів, але в кожній можна знайти мотиви народної пісні, приказки на українського національного характеру: демократичність, любов до волі, емоційність, яка виявляється у любові до музики, наближеність українців до природи, культ жінки та сім'ї, релігійність, толерантність до інших народів, працьовитість, гостинність. Треба дуже любити Україну, її традиції, її костюм, пам'ятати побут предків, знати історію, співати народних пісень.
Сервіз успадковує традиції української порцеляни ХХ століття: вироби несуть як класичний, так і національний колорит художнього мистецтва України. До його складу, що транслює непереможний, життєствердний народний дух, наявний в усіх можливих карнавальних формах та символах, та передає відчуття могутньої єдності народу, сповненого природної сили й волі до життя, входять різноманітні блюда, чайник, горщики, казанки, глечики, миски, келихи, стопки, оселедниці, серветниці, та прибори для солі й спецій. Всього 62 предмети.
Склад сервізу «Корчма», на яких можлива подача солених огірочків, квашена капуста, оселедці, бринза, сир, сало, ковбаси.
Василь Мусієнко ліпив із переконливою силою, яскраво та легко, на одному подиху. Він уміє посміятися від душі.
В. Мусієнко. Бокал «Василь - Василь» . В. 15,5. ОО «АТТА». 2008
Василь Мусієнко. Київ, 1987 рік
Маючи геніальний дар композиційної вигадки він створив свій стиль - шаржовий, комічний, але українці мають гарне почуття гумору, в тому числі і над самими собою. Як сміливо побудовані сюжети, як детально передано костюми персонажів, якими композиційно доповнено предмети сервізу. А розташування фігур? А погляди, дотики рук, рухи ніг у танці? Скільки кольорів червоного, синього, жовтого, коричневого на білому використав автор, щоб створити свято флірту, яке посилюється вночі, а грає веселкою вдень!
В. Мусієнко. Блюдо «Вареники» - входить до столового сервізу «Корчма». В. 24. ОО «АТТА». 2007
Як от, ваза – блюдо «Вареники» у формі приплюснутої макітри. На кришці основного предмету для української національної страви у вигляді відвареного прісного тіста і начинки з картоплі, м'яса, грибів, овочів, фруктів, ягід та сиру, що є символом української національної кухні, любляться між собою, як голубів пара – заможні та щасливі чоловік та жінка. З двох сторін ваза - блюдо має рельєфні зображення різних обличь у вигляді стилізованої жіночої голови та стилізованої голови запорізького козака з вусами. Вважається, що страва, для якого створено головний елемент сервізу, існувала ще в часи язичництва і за своєю символікою різнилася з теперішніми уявленнями. В наших пращурів вареники традиційно ототожнюювалися з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою і використовувалися як жертовна їжа. Вареники з сиром приносили в жертву біля криниць із джерельною водою.
У давнину вареники ототожнювалися з Місяцем, через схожу на нього форму. «Аби Місяць сприяв добробуту, йому приносили жертву у вигляді вареників, й начинка була символічною, – писав етнограф Валерій Войтович. – Вареники з пшоняною кашею уособлювали майбутнє життя, з маком – множинність зоряного світу. Начинка з грибів сприяла чоловічій сназі, з риби – жіночій». Пізніше, вже за християнства, українці теж готували вареники до особливих подій – весілля чи народження дитини. А ще ворожили на варениках (на Андрія). Найпопулярніша начинка для вареників – це картопля з маслом чи з добавками, на другому місці – сир. Для солодких вареників – вишня й мак. Готову страву подають зі сметаною чи олією зі смаженою цибулею або шкварками (якщо вареники солоні). Неодмінно гарячою! Маємо можливість вшанувати народні традиції у колі родини – ліплячи, а потім смакуючи варенички. Вони наповнюють наші серця та шлунки радістю й теплом. І хай так буде.
В. Мусієнко. Підставка для серветок у формі підводи. ОО"АТТА". 2009
В. Мусієнко. Медійниця «Пасечник»». В.19. ОО»АТТА». 2008.
Або, блюдо «Воли», яке подібне до витягнутого казана. Вінець кришки – ручка, що вінчає урочисто розписану золотом предметину посудини. Тут грайливо зручно розмістилося подружжя, які повертаються з поля. То, нащо й скарб, коли в сім'ї лад. Блюдо є рельєфно виконаною хурою зі стилізованими волами та підводою, що перевозить сіно.
В. Мусієнко. Блюдо «Воли» - входить до столового сервізу «Корчма». В. 31. ОО «АТТА». 2009
До святкової подачі смачних та пухких галушок з часником та кропом до борщу та інших страв є блюдо «Свято». Печені пампушки подавали замість хліба.
В. Мусієнко. Блюдо «Свято» - входить до столового сервізу «Корчма». В. 24. ОО «АТТА». 2007
Свято приносять й у наші будинки вироби «АТТА». Вони не мають в Україні аналогів й у попиті, як унікальні подарунки та представницькі сувеніри в Канаді, США, Англії, Франції та ін., де знайомлять мешканців з українським національним колоритом.
В історії фірми були цікаві випадки, наприклад, на подяку за п'ять порцелянових куманьків, презентованих французам, наш земляк був обдарований автомобілем «Пежо», а українська народна пісня «Ти казала…», яку співає набір музичних пляшок «Київ – Кий», прохання заступника міністра закордонних справ Фінляндії було перекладено англійською мовою. Навіть в далекій Аргентині в вітрині одної з крамниць красуються запорізькі сувеніри.
В. Мусієнко. Медійниця «Вулик». В. 28. ОО «АТТА». 2008
Перші музичні сувеніри було випущено у травні 1994 року в Запоріжжі, у їх числі скульптурна фігура бойового запорізького козака, що скидається на Тараса Бульбу. Пам’ятаєте, писав Микола Гоголь в повісті «Тарас Бульба»: «…Тарас був надзвичайно важкий і товстий». Якщо порцелянову фігуру взяти до рук, то починає звучати мелодія української народної пісні «Ой, на горі та жниці жнуть». Розкрию секрет чаклунства: по-перше, козак він тільки зверху, а всередині - це ємність, в яку можна наливати вино, горілку, коньяк та інші напої, а по-друге, фігурка «начинена» електронною системою, яка відтворює мелодію, що звучить до тих пір, поки диво - пляшка знаходиться в руках, і замовкає, коли фігурку поставити на рівну поверхню.
В. Мусієнко. Пляшка «Козак» та горнятка (В. ) - входять до столового сервізу «Корчма». ». В. 31. ОО «АТТА». 1994
Цікаво, Другий президент України Леонід Кучма (1994 – 2005) в українському посольстві вручив пляшку «Козака» чинному на той час президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву.
«Козак» з шістьома стопками - горнятками складає набір, що входить до комплекту сервізу «Корчма».
Не проста, а секретом й люлька «Дід Панас». У діжці, розташованій поруч із трубкою, вільно розміщується пластмасова запечатана «стопочка» горілки.
В. Мусієнко. Сувенір «Дід Панас» (з секретом). В. 29. ОО «АТТА». 1994
Рельєфний напис «Будьмо» - традиційний український тост при частуванні вином, горілкою на бокалі «Козаки гуляють» доповняє ще один - «На щастя». Щастя не прийде, на впаде з неба, не постукає. Щастя - це бути. Тост - простий, але дуже мудрий. «Тож будьмо!» - проголошують у корчмах, ті хто коштує напій за столом, сервірований сервізом «Корчма» прі обговоренні різних моментів нашого життя.
В. Мусієнко. Бокал «Козаки гуляють» - входить до столового сервізу «Корчма». В. 38. ОО «АТТА». 2007
Корчма у селі була місцем зустрічі, до неї приходили для обговорення своїх справ селяни. Тут укладались угоди купівлі та продажу худоби, оренди поля, наймали на роботу. У той час такі господарські питання вирішувались через просту домовленість (слово), що скріплювалась побиттям рук та закінчувалась «могоричем», власне тому кращого місця ніж корчма для залагодження ґаздівських справ годі було й шукати.
В. Мусієнко. Сувенір «Шинкарочка» (перець-сіль) - входить до столового сервізу «Корчма». В. 17,5. ОО «АТТА». 2010.
В. Мусієнко. Штоф "Козак". В. 34. Київський ЕКХЗ. 1990
В. Мусієнко. "Танець гопачок". В. 18. ОО "АТТА". 2005
В. Мусієнко. "Танець козачок". В. 22. ОО "АТТА". 2004
В деяких заведено було пригощати лише холодними закусками, в інших можна було скуштувати і гарячих страв. Були серед корчм і такі, де крім напоїв, серед яких була горілка, пиво та зельтерська (фруктова) вода, жодних наїдків, закусок не подавали.
В. Мусиєнко. Пляшка «Виноград» - входить до столового сервізу «Корчма». В. 34. ОО «АТТА». 2009.
В. Мусієнко. "Гопак". В. 23,5 та "Козачки". В. 14,0. Київський ЕЗХК. 1988
В. Мусієнко. Пляшка "Гопак» – входить до столового сервізу «Корчма». В. 18. ОО "АТТА". 2009
Корчму у Галичині можна охарактеризувати й з іншого боку, як важливу громадську установу, народний заклад, де сходились чоловіки та жінки в години дозвілля, щоб завести дружні бесіди та зустріти приятелів чи знайомих. Для парубків та дівчат у святкові дні корчма – це заклад в якому можна досхочу потанцювати чи поспівати, щонеділі тут грали музики, лунали пісні, приймали хлопців до парубочої громади.
В. Мусієнко. «Мамина пісня». В. 28. Київський ЕЗХК. 1991
В. Мусієнко. Сувенір «Перець – Сіль» - входить до столового сервізу «Корчма». В. 15. ОО «АТТА». 2008.
Зазвичай корчми стояли на окраїні села при дорозі або між окремими поселеннями. Саме приміщення було досить просторим, навколо стояли лавки прикріплені до стін, посередині закопаний на дубових палях великий стіл.
В. Мусієнко. Копилка «Сопилочка». В.23. ОО "АТТА». 2008.
Тут могли зупинятися подорожні поїсти, переночувати. Подорожуючи «Гостинцем Стрийським» Яків Головацький завітав у корчму: «Пізно вечером я зайшов у стоячу на гостинці сільську корчму. Село було в стороні, я втомився і був вимушений переночувати в корчмі. Нарід увесь подорожуючий, ні з ким розмову завести, і тому я подумав, що мій день пропав. Раптом почувся шум і за ним селянська музика — скрипка і бас. Двері отворились, і ввійшла весела гурма людей з перев’язаними через плече «рушниками», з пришитими до шапок пучками зеленого барвінку. Староста ніс коровайчик, обгорнутий в такий ж рушник і з встромленим у хліб зеленим деревцем з барвінку. Він запропонував його бородатому орендарю, котрий прийняв коровай, подякував і крикнув жидівці: «Rufke, gecher gib den Gojes a halbe garnetz Bromfen» (Руфко, дай-но хлопам по чарці горілки). Музиканти заграли; молодий дружба став з дружкою і голосно заспівав: «Було не рубати зеленого дуба, було мя не брати, коли-м ти не люба; ах мати, мати, калиновий цвіт, зав’язав-єсь мені, мій миленький, світ», і пішли попарно в коло по просторій кімнаті, танцюючи щось на зразок полонеза чи краков’яка».
В. Мусієнко. "Гуцули". В. 22. Київський ЕКХ. 1990
В. Мусиєнко. Штоф «Гопак». В. 25. Київський ЕКХЗ. 1992
У прадавні часи два брати після славних козацьких походів вирішили відкрити корчму при дорозі, щоб було де бойовим побратимам і простим подорожнім перепочити, сили поновити та коней прив’язати. Готували там прості страви, подавали до столу домашні напої та свіжоспечений хліб.
В. Мусієнко, А. Титов. «Кум-кума»». В.30. ОО"АТТА». 2010.
В. Мусієнко, А. Титов. "Своего продам". В. 24. ОО «АТТА». 2005
Давно минули козацькі часи, але і досі шануюємо давні традиції: і козацькою юшкою нагодують, і домашньої ковбаски із запашним хлібом запропонують, і справжнього узвару наллють в предметах сервізу «Корчма». А в додаток дерев’яні столи та лави, накриті домотканими доріжками, рушники-вишиванки по стінах, старовинна прялка, глиняний посуд та інші раритетні речі перетворюють їх у міні-музей.
Текст та фото : Л. Карпінська - Романюк
Comments