Т. Крижанівська (1926 - 1994). "Матрьошка". В. 8. Городницький ФЗ. 1960. Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу
Зараз Матрьошка в Японії - масовий елемент японської культури та сувенірної індустрії, популярний подарунок на 14 лютого (в Японії комерційний виторг дня Святого Валентина близький до новорічного). Не зайвим буде зазначити, що на цій хвилі пальму першості у японців стали оскаржувати китайці. Логіка у них проста, оскільки вся культура японців запозичена, і багато прийшло з Китаю, то і Матрьошка теж китайська. Для застовплення цього непорушного «факту» китайці спорудили в Маньчжурії ціле місто Матрьошки. З найбільшою у світі 30-метровою матрьошкою. Навколо «головної» стоїть 8 трохи менших, і 200 невеликих. Загальна площа цього туристичного об'єкта складає 540 000 м2.
Місто Матрьошки. Китай
Поблизу Харбіна є місто Імяньпо. Ще у 2012 році в виробництві цієї ляльки тут брало участь близько третини жителів. У Імяньпо знаходяться 62 фабрики Матрьошок, включаючи: 17 заводів, 31 майстерня з розпису, 14 фабрик по дереву. Річний обсяг продажів - майже 15 мільйонів одиниць, дохід - близько 300 мільйонів юанів (приблизно 45 мільйонів доларів). Вони продаються по всьому світу. На Старому Арбаті в Москві майже 90% матрьошок - китайські. Але і це не все, в колишньому центрі матрьошечного виробництва, Сергієвому Посаді, продають їх китайського виробництва.
Подорожуючи по світу завжди дивуюся умінням створювати туристичні принади. В нашій країні їх в надлишку. У свій час матрьошку випускали усі провідні заводи України з одного із найчудовіших творінь людини - фарфору. Важливий момент то, що всі вони посміхаються! Та так завзято, що у відповідь їм, випущеним великими тиражами, посміхалися мільйони людей. Посміхнемося і ми!
Г. Кломбицька, Р. Вакула. "Матрьошки". В. 35. Будянський фаянсовий завод. 1960.
Г. Кломбицька, Р. Вакула. "Баби". В. 9,5. Будянський фаянсовий завод. 1960. НМУДМ.
Історія появи порцелянової ляльки в сарафані й хустинці бере початок з 1958 року, коли на Всесвітній виставці в Брюсселі отримала золоту медаль дерев'яна лялька «Матрьошка» Загорської артілі, найбільша — зростом з першокласницю, найменша — максимум насіння соняшнику.
Гаслом брюссельської виставки був вираз «Ми живемо в 1958 році, в рік технологічних чудес, коли можна все!». Європу вразили радянські стенди, оскільки товари, представлені на них, цілком відповідали стандартам якості. Чи був це успіх - однозначно. Чи оцінили участь СРСР у виставці - природно. Кількість відвідувачів сягнула 30 млн осіб. Бельгійська преса називала радянський павільйон «павільйоном №1». На одній території поруч з макетами двох супутників, запущених в космос, 84-кілограмової копії першого штучного супутника Землі у значному павільйоні, блискучому скляними стінами, представили двома зразково-показовими квартирами побут радянських людей.
В тих квартирах на стендах розташувалася продукція фарфорових заводів. Український фарфор тут вперше був представлений від Полонського фарфорового заводу кавовим сервізом від Городницького - чайним сервізом С. Сарапової «Графічний» та коростенськими мініатюрами «Двірник» й «Турист» із серії В. Трегубової «Наші будні».
В. Горолюк, М. Осипова. Кавовий сервіз /форма П-2/. Полонський ФЗ. 1958. Фото М. Козак
Ця виставка стала першою, де Полонський фарфоровий завод представив свої вироби на міжнародному рівні. Поряд з найкращими зразками світових виробників там демонструвався тонкостінний кавовий сервіз «П-2». При відборі зразків на «Expo-58» цей сервіз привернув увагу виставкової комісії своєю якістю та просвічуваністю черепка, простим лаконічним силуетом, делікатним оздобленням білої поверхні виробів. Форму сервізу виготовив скульптор Віталій Горолюк, а оздобила його смарагдовими та оранжевими смужками із золотим орнаментом головна художниця заводу на той час Маргарита Осипова.
С. Сарапова. Чайний сервіз «Графічний». Городницький ФЗ. 1958
Фаворитом виставки став стиль дулівських розписів по фарфору - підвищена декоративність, яскравість, великий мальовничий рисунок. Дулівський фарфоровий завод був нагороджений золотою медаллю, а всі роботи дев'яти художників і скульпторів, представлені у тріумфальному виступі заводу, отримали нагороди різного ґатунку. Медаллю гран-прі була відзначена і робота скульптора О. Сотнікова «Сокіл». Починаючи з 1964 року, графічне зображення цієї скульптури - торгова марка заводу. Дипломом Пошани й Великою медаллю відзначені роботи Петра Леонова - столовий сервіз "Казка", чайний - "Пісня" та декоративний комплект "Золотий олень".
П. Леонов. Декоративний комплект "Золотий олень". Дулівський ФЗ. 1958
О. Сотніков. "Сокіл". Дулівський ФЗ. 1958
Автопортрет О. Сотнікова зі скульптурою орла
Срібну медаль відвезла додому команда і група заводських художників Ризького фарфорового заводу. Новим етапом в історії виробництва латвійської порцеляни стали кавовий і чайний сервізи «Лайма», створені вперше в єдиному художньому стилі професійним латиським художником, членом Спілки художників СРСР, заслуженим діячем мистецтв Латвійської РСР Зіною Улсте (на фото за розписом сервізу) в середині 50 - х.
З. Улсте. Чайний сервіз "Лайма". Ризький ФЗ. 1950 - ті
Золоту медаль отримав сервіз Ломоносовського фарфорового заводу з "кобальтовою сіткою", який не готувався спеціально до виставки, адже з моменту його створення пройшло вже 14 років.
Газета "Ленинградская правда" №220 від 18 вересня 1958 року
Зазначу, пройде лише 25 років, саме тоді про Коростенський фарфоровий завод заговорять як про гідного конкурента Ризького і Ломоносовського заводів.
Для підвищення впізнаваності й розпізнаваності на виставці в Брюсселі Радянський союз використовував сувенір - стилізований «Соняшник» з логотипом «Bruxelles. URSS» Баранівського ФЗ. Найсильніший серед квітів, соняшник, символізував сонце, працю й достаток, силу та добробут.
Сувенір "Соняшник" з логотипом «Bruxelles. URSS». В. 8. Баранівський ФЗ. 1958
Досвід проведення великих, зокрема в 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі, як і інших радянських заходів, показали, що при всій успішності в країні слабо розвинена галузь з виробництва сувенірів. Було зрозуміло, що треба розвивати відповідну сукупність виробничих одиниць народного господарства. У пресі багато писали про необхідність масового випуску пам'ятних подарункових виробів, в тому числі з кераміки та порцеляни. Шалена популярність й купівельний інтерес до дерев'яної «Матрьошки» зростали, пізніше такий же успіх був і в Монреалі, що пояснювалося не лише оригінальністю її форми й декоративністю розпису, а й, імовірно, своєрідною даниною моді.
Алый шёлковый платочек,
Яркий сарафан в цветочек,
Упирается рука
В деревянные бока.
А внутри секреты есть:
Может – три, а может, шесть.
Коростенський фарфоровий завод першим почав в Україні випускати порцелянову «Матрьошку» (1959). Той одразу ж вона взяла участь в торговельній виставці в Марселі, місті який дав назву гімну Франції. Її автор Заслужений діяч мистецтв УРСР, Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка В. Трегубова (1926 - 2010) відмовилася від класичного вигляду цієї ляльки. В неї це — весела молодиця зі складеними на грудях руками в яскравому народному російському костюмі, яка асоціюється з матір'ю великого сімейства, яка володіє хорошим здоров'ям та огрядною фігурою.
В. Трегубова. "Матрьошка". В. 13. Коростенський ФЗ. 1959.
"Бик". Бакалавський (Севастопольський) завод будівельних матеріалів.
Тепер фігурки не складалися чарівним чином одна в іншу, їх кількість та розмір були замінені на різнобарвність декору, який милував очі та кожного разу представляв новий вигляд наряду, звісно, й сувеніру. Крім Валентини Михайлівни декор виконували Аркадій Архіреєв та Алла Хитько (1925 - 2005). Сарафани пофарбовані в червоний, синій, зелений і жовтий кольори; сорочки, кокошники та хустки тонко промальовані вдалими різноманітними візерунками. Й от, декорована для В. Чикірова художницею - іконописцем Оленою Нестеревою в залі Національного музею українського декоративного мистецтва на території Києво - Печерської лаври 4 жовтня 2023 року. Експозиція виробів з «белья» Коростенського фарфорового заводу, розписи на яких виконала вона, додала зворушливості у настрої від презентації книги «Український фарфор XX століття Коростенського заводу».
Експозиція робіт О. Нестерової в залі Національного музею українського декоративного мистецтва на території Києво - Печерської лаври 4 жовтня 2023 року.
Перша - ліворуч та дві - праворуч "Матрьошки" у розпису О. Нестерової.
З 1959 року, коли відбулися два республіканських конкурси на найкращий предмет на згадку й у зв”язку з цим дві досить великі виставки, можна говорити про український сувенір з різних областей України. Націлені пропозицією досягнути успіху в розвитку нового сучасного сувеніру, нової сучасної матеріальної культури, фарфоровики охоче бралися за втілення ляльки, яка придбала популярність та народну любов.
У тому ж 1959 році виробив матрьошки Барановський завод. Кожна з трьох В. Щербини (1926 - 2017) в розпису О. Жникруп відрізнялася по висоті — широкі, товстобокі, приземкуваті, вони, крім однієї витягнутої — подібні до снігової баби.
В. Щербина, О. Жникруп. "Матрьошки". Барановський ФЗ. 1959
Інша баранівська «Матрьошка» скульптора "унікального цеху", таку назву дали художній лабораторії заводу, Валентини Покосовської (1929 - 1980) — барвиста і круглолиця мініатюрна дівчинка, у ситцевому сарафані та хустинці. Красунька у танку випускалася з 1954 року, а з 1962 й Полонським заводом художньої кераміки. Надзвичайно талановита та працелюбна Покосовська за 18 років роботи на єдиному підприємстві (липень 1951 - січень 1980) створила понад дев"ять десятків фігур, біля сорока з них були запроваджені у виробництво. Це й анімалістика, дитячі, казкові та літературні, етнографічні та сучасні для того часу теми, вона створювала подарункові (бокали, чайні пари) та побутові (попільнички) вироби, була автором розписів сервізів, малюнків для деколей. Прикро, що запропоновані до тиражу вироби не пройшовши погодження художньої ради, розбивалися, як наслідок, зникали для дослідника творчих напрацювань майстрів.
В. Покосовська. "Матрьошка". В. 8. Барановський ФЗ. 1954
Сувенір "Соняшник". В. 8. Баранівський ФЗ. 1958
"Матрьошка" Валентини Покосовської (В. 9,5. БФЗ. 1953) серед інших її авторських робіт. Фото Л. Лозової
Протоколом художньої ради за 1959 рік відхилено як маловиразну за пластикою та задумом ще одну мініатюрну матрьошку В. Покосовської, яку у 1961 році вона об"єднала в комплект з п"яти однакових фігурок дівчат по різному декорованих різними візерунками та фарбами.
В. Покосовська. Комплект "Матрьошка" (5 один. В. 6. БФЗ. 1961) в експозиції заводського музею Баранівського фарфорового. 2008 рік. Фото І. Никифоренко
"Матрьошки" В. Покосовської, створені в 1961 році (В. 6) та в 1954 (В. 8) на Баранівському ФЗ, із комплекту та одинична
Третя — спільна робота В. Щербини та О. Жникруп, конусоподібна фігурка з кулькою – голівкою, перебувала, як й представлені попередньо, на зберіганні заводського музею в Баранівці.
Орнамент на сарафані – це цілком достатній паспорт, що змушує згадати про всесвітньовідомих московських матрьошок, хоча за формою це зовсім різні речі.
В. Щербина, О. Жникруп. "Матрьошка". В. 13. Барановський ФЗ. 1960
Натхненник та ідеолог, можна сказати мати російської Матрьошки - Марія Мамонтова. Батьком, безсумнівно, є токар Василь Звездочкін. Він побачив якось в журналі відповідну цурку і за її зразком виточив фігурку, яка мала сміховинний вигляд, нагадувала начебто монашку і була «глуха» (не розкривалася). За порадою майстрів - колег Василь виточив її інакше, потім вони показали іграшку Анатолію Мамонтову, який з дружиною Марією мали магазин іграшок. Ще Мамонтова видивала щомісячний журнал "Детский отдых", де з захопленням показувала всі нею придумані іграшки. Не тільки дітям, а й дорослим не хотілося йти з цього чарівного, нею створеного маленького світу, так все було там красиво, потішно, стільки у неї було смаку й фантазії.
Фото Матрьошок з паризької виставки 1900 року. «Музей Іграшки», Сергієв Посад, Росія
Мамонтов схвалив виріб та віддав його розписувати групі художників, що працювали десь на Арбаті. У 1900 році трьох - і шестимісячну матрьошки Звездочкін посилає на виставку в Париж. Ось, як бачите, на фото з "Музею іграшки" в Сергієвім Посаді матрьошок тут вісім. Перша - дівчинка в сарафані, в хусточці, з чорним півнем в руці. За дівчинкою з півнем слідували дівчинки та хлопчик, потім знову дівчинка. Всі матрьошки відрізнялися один від одної, а остання, восьма, зображала сповитого немовляти. За переказами, хтось побачив матрьошку і вигукнув: «До чого схожа на нашу Мотрону!». Відтоді й називають іграшку матрьошкою.
Отже, четверта баранівська, най близька до тої дерев'яної, що відзначила у 2000 році сторіччя, є штофом - матрьошкою з умовною округлою формою невідомого автора. Вона має м'які обриси та плавні переходи від голови до широкого тулуба з плоскою стійкою підставою та являє собою круглолицю селянську дівчину в вишитій сорочці, жилеті, накрита квітчастою хусткою. Статична, але дуже цікава деталь. В руках вона тримає не чорного півня, а у кошику гусака. Гусак - символ пильності й добробуту, знак, що здавна використовувався трускавецькою громадою. Інші подруги матрьошки співають, танцюють. А ось у цієї — жива птиця!
Автор невідомий. Штоф "Матрьошка з гусаком". В. 19,5. Полонський ЗХК. 2000 - ні
Чайний сервіз з декором матрьошки у класичному вигляді випускав Довбиський завод.
? Чайний сервіз "Матрьошка". Довбиський ФЗ. 196?
Матрьошка - вічний сувенір, який буває таким же барвистим та бажаним, - так ніби заявляє заслужений художник України, лауреат премії Лесі Українки Н. Галушко - Аксененко (нар. 1956). Через десятки років, вже в ХХ1 столітті, було випущено подарунковий набір порцелянової іграшки з формами у класичному глухому вигляді. Традиційно матрьошок зображають в кольоровому сарафані, але в цій ситуації жіночий одяг став засобом творчого самовираження майстра, як полотно художника. В комплект входить 5 одиниць різних за розміром та розписом українським візерунком ляльок з виразними, відкритими обличчями з великими очима і світлим волоссям. Незмінно залишилося тільки призначення - подарунок несе в собі «сюрприз» володіння. На жаль, вони стали останнім зображенням красунь в Україні. Коростенський фарфоровий розпочав продукування сувеніру, й закінчив також він.
Н. Галушко – Аксененко. «Матрьошка». В. 13. 8,5. 6,5. Коростенський ФЗ. 2003
Про творчу біографію Н. Галушко - Аксененко опублікований нарис "Слезы Коростеня" в науково - популярному журналі "Порцеляна" №2 (2017).
Н. Галушко - Аксененко біля вітрини зі своїми роботами в заводському музеї Коростенського фарфорового. 2006 рік
Порцелянову лялечку, невеликого розміру, легку, пластичну, в якій є щось особливе і незвичайне, створила вже працюючи після Баранівки на Київському експериментальна кераміко - художньому заводі скульптор Оксана Жникруп (1931 - 1993).
О. Жникруп. "Матрьошка" - варіанти декору. В. 19,5. КеКХЗ, ГФЗ. 1960
Камерними, приємними, ліричними, не байдужими скульптору жіночими образами, в них є сучасна чуттєвість, що відрізняються добре продуманою композицією, умінням автора передати душевний стан, певний настрій, Оксана робить в ті часи не абиякий внесок в зміни випуску галуззю порцелянових колгоспниць та робітниць. Матрьошка у сарафані, що є уособленням жіночності, цнотливості, витонченості та ніжності - одна з них.
Як й у матрьошці Трегубової їх кількість та розмір були замінені на різнобарвність декору, який кожного разу представляв новий вигляд наряду, звісно, й сувеніру. Збереглася газетна вирізка з газети, де було опубліковано фото Жникруп, яка зайнята її розписом.
Підпис свідчить про успіх молодої майстрині, лише 8 років пройшло після закінчення нею Одеського художнього училища, а вже: «красивим малюнком відрізняються вироби КеКХЗ. Виготовлені тут вази, декоративний посуд, статуетки мали попит не тільки в Києві, а й далеко за його межами. Скульптор Оксана Леонтіївна Жникруп (на фото) – автор й виконавець багатьох робіт, які одержали відмінну оцінку на всесоюзних, а також міжнародних виставках».
Широковідома статуетка О. Жникруп "Матрьошка" демонструвалася на Декаді української літератури та мистецтва 1960 року в Москві, а потім на міжнародних виставках в Канаді, Чикаго, Загребі, Салоніках, Будапешті, Токіо, Багдаді, Бухаресті, Аддіс-Абебі, Марселі.
О. Жникруп. "Матрьошка". В. 19,5. КеКХЗ, ГФЗ. 1960
О. Рапай. "Матрешка". В. 20,5. Константиновский ЗСМИ. 1961
Інакше розв"язали тему полонські майстри, Клавдія Бистрицька (1923 - 1971) та Микола Недельченко (1925 - 2000), а розробку киянки Ольги Рапай (1929 - 2012) передали на освоєння для створеного в 1960 році в м. Костянтинівка Донецької області України керамічного заводу на базі заводу з виробництва майоліки, яке існувало ще з 1876 року, і дзеркальної фабрики, з 1967 він називався "Костянтинівський завод скляних і майолікових виробів".
Джерелом натхнення для К. Бистрицької була Венера Мілоська, копія якої стояла в неї на робочому столі. З 1954 року назавжди пов'язала вона своє життя з Полонським заводом художньої кераміки. Її творчість ні на кого не схожа. Завжди позитивні й життєрадісні образи - героїв казок, літератури та побутових сценок можуть бути то гумористично й іронічними, то сумними, но завжди загадковими та люблячими. Кольорова гамма лялечок скульптора Клавдії яскрава та радісна. Матрьошок подано в ритмі танцю у двох варіантах: у першому - дівчинка притримує рукою низ сарафана, в другому - однією рукою притримує кінець фартуха, другою підняла хустинку над головою.
К. Бистрицька. "Матрьошка". В. 8. 11. Полонський ЗХК. 1966
Мініатюрна "Матрьошка" М. Недельченко є досить раритетною. Сліпуча білизна фарфору, насичений блиск глазурі поєднується з витонченим декором. Також зображена у ритмі танцю.
М. Недельченко. "Матрьошка". В. 8. Полонського ЗХК. 1967
Імовірно, на своєрідній данині моді до матрьошки виник й комплект фігурок дівчат у ритмі кроків та жестів найдавнішого виду обрядово-ігрового танцю.
В. Мельник. "Хоровод". В. 5 - 6. Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. 1967
Група "Хоровод" складається з п"яти однакових фігурок дівчат по різному декорованих різними фарбами або фарбами й люстрами, або фарбами й золотом.
Представлений в експозиції краєзнавчого музею м. Острога авторський варіант "Матрьошки" поповнює оглядовий ряд українських варіантів традиційного російського сувеніра, донині, що залишається символом родини, материнства, родючості, оскільки прекрасно виражає образну основу цього найдавнішого символу людської культури, самого популярного й серед іноземних гостей. Вбрана в кофту, оформлені простими смужками фартух і хустку, вона була створена В. Веретьохіним і розписана Н. Каліловим в період 1960 - х, втім, як і всі скульптурні втілення творчих пошуків українських майстрів цієї тематики.
У краєзнавчому музеї м Острога.
В. Веретехін, М. Калілов. «Матрьошка». В. 14,5. Городницький ФЗ. 1963
Популярність матрьошок позначалася не тільки модою на традиції, а надглибоким її змістом, підсвідомо тягнешся до добрих речей, хочеться мати щось таке у себе.
"Мій дідусь - мамин тато Володимир Васильович Орлов - був головним художником Південноуральського ФЗ. Коли я народилася, він відзначив цю подію, розписавши для мене іменний сервіз "Матрьошки" (на фото)," - розповідала Анастасія Троль, дизайнерка дитячих платтячок.
Південноуральського фарфорового заводу впізнавана, добра й мила середнячка із комплекту чарівних дівчаток В. Орлова (1923 - 1979) поповнила й моє зібрання сувенірів, пов"язаних з певною темою минулого.
У розписі бригади живописців Л. Орлової «Матрьошки». В. 8. 7. 6. Южноуральський ФЗ. 1975
Чудові подарунки для поціновувачів порцелянових роботи були створені в Росії. Ваза В. Семенова у підполив"яному поліхромному розпису з позолотою В. Городецьким "Матрьошки" (1958) знаходиться в зібрання Ермітажу. Шкатулка для зберігання дрібниць Н. Квітнецької та чайниця Т. Воскресенської красиво будуть виглядати в будь-якому інтер'єрі.
С. Семенов, В. Городецький. Ваза "Матрьошки". В. 44. ЛФЗ. 1958. Зібрання Ермітажу
Б. Биструшкін. Парні скульптури «Танцюючі матрьошки». ЛФЗ. 1957
Л. Сморгон. Шкатулка - матрьошка. В. 8. ЛФЗ. 1960 - ті
Т. Воскресенська. Чайниця «Матрьошка». В. 14,5. Дулевській фарфоровий завод. 1950 - 60
Н. Квітнецька. Фарфорова шкатулка, пудрениця, туалетна коробочка «Матрьошка». В. 11,5. Гжель, 1960 -ті
Російський лубок "Матрьошка - наречена" в різнобарвних сукнях з ручним розписом сухозлітним золотом та "Матрьошка - мати" стануть чудовими експонатами любої колекції даної тематики.
М. Шевельова. "Матрьошка - наречена". В. 14. Дулевський ФЗ. 19
Ю. Львов. "Матрьошка - мати". Першотравневий ФЗ. 1960 - ті
Г. Кломбицька. "Матрьошка". Будянський фаянсовий завод. 1959
Матрьошка по-своєму завоювала світ, через стільки років все ще продовжує залишатися одним з популярних сувенірів та унікальних подарунків. Хто знає, як зміниться обличчя цього символу сімейного гаразду через десятиліття? Але навіть тоді, вона буде нести у світ добро й лагідність.
"Матрьошка" з експозиції Музею при Одеському художньому училищі ім. М. Грекова
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments