Ця публікація про однойменні декоративні вироби скульпторів малих форм, заслуженого діяча мистецтв України, лавреата Національної премії України ім. Т. Шевченка Валентини Михайлівни Трегубової (1926–2010) та заслуженого художника України, лавреата Національної премії України ім. Т. Шевченка Миколи Семеновича Трегубова (1922 - 2007), які нині зустрічаються у кераміці та фарфорі. Період їх створення – 60 ті минулого століття.
Як приклад, в 1964 році в країні широко відзначалося 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Проводилися ювілейні художні виставки, в підготовці до яких був залучений весь художній потенціал країни, в тому числі керамісти й фарфористи. Коростенський фарфоровий завод успішно впорався з отриманим замовленням від Управління фарфоро-фаянсової до виставки в США виготовити сувеніри на тему літературних творів Т. Шевченко. Туди було відправлено 1610 штук різного фарфору. Підприємство заслужило грамоту, як й подружжя Трегубових за створення тематичних подарункових виробів. У центрі цих фарфорових творів – селянська дівчина Катерина. Художниками яскраво розкритий внутрішній світ персонажа поеми Т. Шевченка: весело їй – дівчина кришталево чистої, безкорисливої душі співає, важко – вмивається сльозами.
Саме той момент, коли російський офіцер покидає Катерину, від'їжджає на війну і вона, вже вагітна, опустивши голову, і нічого не бачачи від сліз, повертається в село зображено в порцеляновій "Наймичці" та майоліковій "Катерині":
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Полюбила молодого,
В садочок ходила,
Поки себе, свою долю
Там занапастила.
В. Трегубова. "Катерина". В. 15. КФЗ. 1964. Майоліка, надглазурний розпис
У кожному образі героїні ("Наймичка", "Катерина", малюнок на тематичній вазі - представлено на титульному фото) автори розкрили якусь сторону її характеру, і навпаки, сукупність усіх фігурок дає цілісний образ страждальниці.
В. Трегубова. "Катерина". В. 14,5. КФЗ. 1963. Фарфор. підглазурний та надглазурний розпис
В. Трегубова. "Наймичка" - варіанти розпису. В. 24. КФЗ. 1964. ВЮХВ «150 лет Кобзарю». Фарфор, підглазурний та надглазурний розпис
М. и В. Трегубов. Ваза "Катерина". В. 32,5. КФЗ. 1964. Фарфор, надглазурний розпис
Головним та основним місцем експонування зробленого в країні став вернісаж на всесоюзному рівні «150 років Кобзареві», на якому, безумовно, лідирували за кількістю представлених як порцелянових творів, так й керамічних різноманіттю форм і фарб — коростенські майстри. Теплотою й щирістю привертала до себе увагу спільна робота в глині Трегубових «Сережки» (1964) за мотивами вірша Т. Шевченко «На улиці невесело».
В. Трегубова. "Ой надіну я сережки". КФЗ. 1964. Майоліка
Це вже потім з’явиться авторська фарфорова красуня, якій на улиці невесело, бо не прийшов парубок – залицяльник, в хаті батько лає, до вдови на досвітки мати не пускає. Що ж їй робити, де подітись? Чи то з іншим полюбитись, чи то утопитись? От, вона й планує:
Ой надіну я сережки
І добре намисто
Та піду я на ярмарок
В неділю на місто.
Скажу йому: сватай мене
Або одчепися!..
Сподіваюся, не буде перебільшенням чи національним самовихвалянням, якщо скажу: у жодного народу не було такої величезної пошани та любові до жіночих прикрас, як в українок. Наш образ у чужинців асоціюється з двома головними ознаками: намистом й барвистими орнаментами вишиванок, які присутні у яскравих декорах трегубівських настільних скульптур.
В. Трегубова у розпису О. Жернової "Дівчина, що танцює". В. 15,5. КФЗ. 1964. Одеса. 2019
В. Трегубова. "Ой надіну я сережки". КФЗ. 1964
Якби мені, мамо, намисто,
То пішла б [я] завтра на місто,
А на місті, мамо, на місті
Грає, мамо, музика троїста.
А дівчата з парубками
Лицяються. Мамо! Мамо!
Безталанна я!
Ой піду я Богу помолюся,
Та піду я у найми наймуся,
Та куплю я, мамо, черевики,
Та найму я троїсті музики.
Нехай люде не здивують,
Як я, мамо, потанцюю.
Доленько моя!
В. Трегубова. "Ой надіну я сережки". КФЗ. 1964. Теракота
Глиняна босонога, чорноброва, чорноока («Купальський вінок», 1962) пускає за течею вінок, символ щастя та одруження, щоб бути в парі зі своїм хлопцем.
В. Трегубова. "Купальський вінок". В. 24. КФЗ. 1962. Глина, підглазурний розпис, вінок - точковий надглазурний роспис
В. Трегубова. "Купальський вінок" (Віночок). В. 17. 1963. КФЗ. ВЮХВ «150 років Кобзарю», НМУНДМ
У фондах НМУНДМ зберігається "Купальський вінок" у фарфорі та інша керамічна українка, скульптурка «Марічка» (1962), прообраз якої живе на тому боці де в'ється, наче змійка, та тулиться близенько до підніжжя гір неспокійна річка Путилка, в хаті, що сховалась у зелений бір, в селищі міського типу Путила на Буковині, центрі Путильської селищної громади Вижницького району Чернівецької області України на Гуцульщині, в межах Верховинсько-Путильського низькогір'я. Різноманіття і багатство Чернівеччини, яку заслужено називають найспівучішим краєм України, надихнуло Трегубову на створення ряду робіт, що оспівують красу гірських і лісових пейзажів, стрімких водоспадів, величних архітектурних будівель, храмів, старовинних замків і затишних міст та людей з багатою етнічною культурою.
В. Трегубова. «Марічка» (Гуцулка). В. 19.8. КФЗ. 1962. Глина, підглазурний розпис. НМУНДМ
Як із хати вийде, на порозі стане -
Аж блищить красою широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки, -
співається у пісні (В'ється, наче змійка, неспокійна річка...) на слова українського поета й кіносценариста, заслуженого діяча мистецтв, народного артиста України Михайла Ткача (1932 - 2007). Вона – перша у його творчості. Народився вірш в епоху маршу та фанфар, в 1954 році, як подяка Марії Кисилиці за гарне харчування в лікарні, де Мишко практикувався під час навчання у медичному інституті. На вірші поета створено кілька десятків пісень, але своєрідним документом професійності стала "Марічка", яка перейшла межі та кордони нашої країни, а з авторами, музику написав український композитор, диригент, хормейстер Степан Сабадаш (1920 - 2006), пройшла через все життя.
М. Ткач, смт. Путила, М. Кисилиця. 1954 рік
На створення краси сервізу для кави "Марічка" Василя Ковальчука надихнули поїздки у Прикарпаття та Закарпаття.
Ймовірно, гарнітур з національним орнаментом, де використовні карпатські мотиви, був створений за наспівом легендарної української пісні на слова Михайла Ткача та музику Степана Сабодаша. Декорований кобальтом та золотом, сервіз вражає красою та вишуканістю. Візерунки тут співзвучні вишитим на українських рушниках і сорочках.
В. Ковальчук. Сервіз для кави «Марічка». Бориславський ФЗ. 1972
Побачивши хоча б раз у житті перед собою велич гірських верхів та кольорову палітру природи, розумієш, що тільки тут ти можеш дихати на повні груди, тільки тут повітря дзвенить, мов кришталь. Карпати це місце, де людина може бути сама собою, місце, де серце наповнюється справжніми почуттями.
В. Трегубова. Скульптурна група "Пісня" (2). Хлопець. В. 12,3. Дівчина. В. 11,8. КФЗ. 1962
В. Трегубова. «На полонині» (2). Дівчина. В. 9. Хлопчик. В.10,3. КФЗ. 1963
В. Трегубова. «Дівчина з полонини». В. 10,3. КФЗ. 1964. Майоліка. Зберігається у музеї порцеляни, лаків та живопису у м. Плес, Російської федерації
Про жінку, що, справді, є життям, берегинею, жрицею, богинею, коронованою любов'ю, скульптури у двох видах матеріалу "Нічого кращого немає ніж тая мати молодая", де Трегубова малює своє сприймання материнства як велику божу благодать.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...
В. Трегубова. "Нічого кращого немає ніж тая мати молодая". КФЗ. 1963. Глина, ангоб, глазурь. Експонувалася на ВЮХВ "150 років Кобзарю".
Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. — Це моє!
Моє! — І дивиться на його,
І молиться за його Богу.
В. Трегубова. "Нічого кращого немає ніж тая мати молодая". КФЗ. 1963. Фарфор, підглазурний та надглазурний розпис
Сліпий Кобзарь з поводирем експонувався на ювілейній виставці у фарфорі. У зворушливій парній композиції «Пам'яті Кобзаря» (1964) подружжя втілило традиційні для української народної культури, оспівані поетом образи співака-кобзаря та хлопчика-поводиря.
В. та М. Трегубови. "Пам'яті Кобзаря" (Сліпий Кобзар з поводирем) (2). Поводир. В. 17,5. Сліпий Кобзарь (Кобзарь Перебендя). В. 15. КФЗ. 1964. НМУНДМ. Фарфор, підглазурний розпис
Сюжет диптиха запозичений із малюнка Василя Штернберга «Кобзар з вождем» (1840), виконаного в техніці офорта та розміщеного в першому виданні шевченківського «Кобзаря» (1840). Композиція не ілюстрація до окремого твору, а збірний образ шанованого в народі легендарного кобзаря, на честь якого названо збірку. Є цей твір й у різновиді кераміки, що виготовлялася з випаленої глини з використанням розписної глазурі.
Скульптурна пара "Пам'яті Кобзаря" у кераміці, у тому числі: поводир. В. 17,5. Сліпий Кобзарь В. 15. КФЗ. 1964. Теракота
Оферт розміщений в першому виданні шевченківського «Кобзаря» (1840)
Український поет, прозаїк і драматург, заслужений діяч мистецтв України Василь Фольварочний (1941 – 2022) в публікації «Порцелянова симфонія» (1971) відкриває секрет освоєння виробів із цього матеріалу у виробництві Коростенського фарфорового заводу. Він пише, що його, тридцятирічного парубка на той час, вразив своєю творчою невтомністю Микола Семенович, права рука і порадник Валентини Михайлівни, автор багатьох форм сервізів, розписаних нею та колегами А. Ждановою, А. Хитько.
Скульптор малих форм, заслужений художник України, лавреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Микола Семенович Трегубов (1922 - 2007)
В одне із перебувань в Прибалтиці сподобалася Трегубову червона глина, яку тамтешні майстри десь аж з Польщі привозили, й одразу у його мріях вималювалися картини, коли поряд з коростенським фарфором заживатиме слави й коростенська кераміка. Скульптор багато породжував, особливо по місцях народних промислів, і обов’язково знаходив щось нове, відкривав досі невідоме. По приїзду додому досліджуючи місцеві глинища, розговорився він зі старожилами, і ті розповіли, що поклади червоної глини можна надибати й на Коростенщині. Не день, не два мандрував з рюкзаком за плечима… І таки знайшов глину, що служила колись роду старих коростенських гончарів. При опалюванні коростенська червона глина виявилася навіть кращої якості від отієї, що прибалтійці привозили із – за кордону.
В. та М. Трегубови. "У нашого Омелька невеличка сімейка". КФЗ. 1966 - 1967 1967 році було створено з кам’яної маси скульптурну групу із 9 композицій 14 персонажів «У нашого Омелька невеличка сімейка»: тільки він та вона, та старий та стара, та дві ляльки в колисці, та дві няньки колише, та по хаті двоє лазить, а третім візком возять. Та дві Христі в намисті, та дві Насті в запасці, та дві дівки косаті, та два парубки вусаті, і Андрон, і Харитон, Парамон і Антон, і Прутас, і Панас, і той парубок, що в нас; і Горпина, і Уляна, що полюбила Дем’яна, і низенька Килина, що полюбила Мартина. І зовиця білолиця, і ще якась молодиця, і ще ота мички миче, що всякого за чуб смиче; і ще отой Герасим, що чоботи усім шив. Отака сімеєчка в Омелька.
Кадр документального фільму «Доля коростенського фарфору». 1998 рік Через два роки після персонажів жартівливої пісні цікаво, по пустотливому своєрідно було виконано пару порцелянових декоративних ваз на кожній з окремими зображеннями Адама і Єви та керамічні однорідні неглазуровані вироби з кольорової глини з пористою будовою «Адам і Єва. Автопортрет» (1969).
В. Трегубова. «Адам та Єва. Автопортрет». КФЗ. 1969. Теракота
Нешаблонно Трегубова з натуралістичними подробицями прагнула до пластичного виразу індивідуальності «портретованих» Чоловіка, на ім'я Адам та Жінки, на ім'я Єва. Навіть у сувенірах майстриня за допомогою скульптури розгортає цілу розповідь про те, як Бог виліпив першу людину, насадив рай в Едемі та поселив там Адама. Це розповідь, про те як по раю протікала велика річка, і росли там різні дерева з великими й смачними плодами.
У середині стояли два особливі дерева. Одне називалося «деревом життя», інше — «деревом пізнання добра і зла». Адам мав доглядати райський сад і охороняти його. Він міг їсти плоди з усіх дерев, крім одного: Бог заборонив йому торкатися «дерева пізнання добра і зла», сказавши, що Адам помре, як тільки з'їсть плід із цього дерева.
М. та В. Трегубови. Декоративні вази "Адам та Єва". КФЗ. 1969. Фарфор, підглазурний та надглазурний розпис
Нудно було Адамові одному, і тоді Бог наказав, щоб до людини прийшли, прилетіли, приповзли, припливли всі живі істоти, а Адам дав їм усім імена і підшукав собі серед них помічника. Адам назвав усіх тварин, птахів, риб, але не виявилося серед них нікого, хто міг би у всьому допомагати людині. Знову Адам занудьгував. Змилосердився над ним Бог, приспав його, а поки Адам спав, вийняв у нього одне ребро і створив з нього жінку. Потім Він привів її до чоловіка і розбудив його. Момент пробудження і радості Адама, який вирішив, що тепер ця жінка, частина його самого, буде йому дружиною та помічницею, перед нами.
В. Трегубова. «Екіпаж». В. 36. КФЗ. 1970
Скульптор малих форм, заслужений діяч мистецтв України, лавреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Валентина Михайлівна Трегубова (1926–2010)
В. Трегубова. Сервіз для кави. КФЗ. Майоліка
«Робили ми різнопланово, хотілося спробувати свої сили у різних видах мистецтва. Але все ж таки моє свідоме творче життя присвячене порцеляні найулюбленішому та найскладнішому «аристократичному» виду мистецтва, »- з інформаційних нотаток В. Трегубової.
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments