Приємно пити каву з лікером...

"Приємно пити каву з лікером" - тезис з радянської реклами лікерів від Головного управління горілчано - лікерної промисловості Наркомпіщепрома СРСР у 1939 році. Очевидно, вважалося, що цей напій, кава з лікером, може принести користь для здоров'я. Так що, пропонувалася не соромитися час від часу насолоджуватися цими чудовими ласощами. Звичайно, є багато людей, які вважають, що алкоголь шкідливий. Є також люди, які вважають, що кофеїн шкідливий. І може здаватися, що в поєднанні це найгірший напій з усіх можливих. Це не означає, що ви повинні пити каву з лікером щоранку, але періодичне вживання не зашкодить вашому організму. Набори для напоїв, що за своїми формами часто перегукуються з гутними й глиняними фігурними виробами, серед фарфорового посуду українських заводів виділяються своєю оригінальністю.

О. й Т. Крижановські. Набор для лікеру "Одарка й Карась". 500 см3. Городницький ФЗ. 1969. Музей історичної спадщини Городницької ОТГ та виробів Городницького фарфорового заводу.

Радянська реклама лікерів від Головного управління горілчано - лікерної промисловості Наркомпіщепрома СРСР. Художник невідомий. 1939 рік

"Винахідливими майстрами такого посуду зарекомендували себе художники Олександр й Тамара Крижанівські (Городницький завод). Цікавий, наприклад, їхній набір для лікеру "Одарка й Карась" (1965). Це два графини, що за формою нагадують людські постаті — жіночу та чоловічу. Доповненні лаконічним розписом — умовно намальованими обличчям та одягом — вони переконливо розкривають задум художників створити набір посуду, який нагадував би відомих героїв опери С. Гулака — Артемовського "Запорожець за Дунаєм, "- пише кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України В. Щербак у нарисі з історії українського декоративно — прикладного мистецтва.

Набор для лікеру "Одарка й Карась" в експозиції Музею історичної спадщини Городницької ОТГ та виробів Городницького фарфорового заводу

Наведена вище світлина стилізованих Карася й Одарки, без ручок, з пробками, декорованих солями й фарбами, на пробці у жінки стрічка і відводка фарбами передрукована з книжки М. Соколова "Розповідь про дзвінкі райдуги" 1970 року видання "Радянська школа" (тираж 6500 екземплярів). Книга розрахована на учнів середньої школи та широкі кола читачів. У ній йдеться про одне з найчудовіших творінь людини — фарфор, про історію його винайдення.  

Автор у цікавій і популярній формі розповідає про людей, які заплатили життям за спроби розкрити секрет виготовлення, про технологію виробництва фарфору, фаянсу, майоліки й спеціальної кераміки; наводить зразки вітчизняних і закордонних фарфорових та фаянсових виробів.

Книжка М. Соколова "Розповідь про дзвінкі райдуги"

Проте вказуючи заводи — виробники цих примірників, не надає жодного автора з-поміж скульпторів та художників. Навела цей приклад як майже загальну практику видань періоду ХХ - століття, або відсутність світлин виробів, або не вистачає повної атрибуції предметів.

Сторінки з книжки М. Соколова "Розповідь про дзвінкі райдуги" ("Радянська школа", Київ - 1970)

Чарка з такого комплекту має овальну, до верху розширену форму та декор стрічкою та двома обводами фарбами, що відповідає кольорам розпису графинів. Згадка у нарисі та опис у прейскуранті Госкомцен СРСР надали можливість додати до спадку цих талантовитих майстрів в історії українськогої порцеляни ще один примірник. Вартість у 1969 році такого набору складала 6 карбованців 20 копійок, у тому числі 2 - 50 за графин й 20 копійок — одну з кожних шести чарок.

Подібною місткістю 500 см3 графини до лікерного набору через 12 років створив Ігор Зяблов (1949 - 2018). В кінці вісімдесятих років минулого століття в команді відомого одеського мандрівника Ігоря Мельника йому довелося походити по морях на автентичних суденцях, створених одеськими корабелами своїми руками. Туреччина, Греція, Італія і Франція — за його плечима залишилися тисячі миль подорожей, пройдених з друзями під вітрилом і на веслах. Головний і обов'язковий його третій тост був: "За тих, хто в морі!". Він — одесит. Його живопис одеський - яскравий, барвистий, соковитий, з тітками! Такі ж яскраві, сонячні, і його скульптурні графини - фігури, тітка й козак, виконані в 1981 році на городницькому фарфоровому за мотивами першої української опери українського композитора, оперного співака, блискучого актора С. Гулака - Артемовського.

І. Зяблов. Набор для лікеру «Одарка й Карась». В. 26. 27. Городницький ФЗ. 1981

До образів одних з головних персонажів опери «Запорожець за Дунаєм», Івана Карася та його дружини Дарини, у порцеляні найбільш часто зверталися українські фарфористи. І Владислав Щербина, і Валентина та Микола Трегубови, і Олександр з Тамарою Крижанівські представляють нам активну, вимогливу Одарку і невпевненого запобігливого, простодушно - хитруватого, що намагається виправдатися перед дружиною, Карася. Хоробрий козак ніяковіє перед настирливою атакою своєї жінки, яка вкрай збуджена і сердита. Зябловські Одарка та Карась за характером вперше зовні миролюбні, добродушні, ставні. Білизна порцеляни підкреслена дивовижним розписом у вигляді яскравих візерунків. Тільки кольорова палітра служить символом вогню і символізує тут темперамент героїв.

В. й М. Трегубови. "Одарка та Карась". Коростенський ФЗ. 1985

Набір для лікеру заслуженого працівника легкої промисловості, кераміста Полонського фарфорового заводу Зінаїди Олексенко «Роксолана» (1975) експонувався на художніх виставках (1976, 1982, 2005). Елегантний, благородний і красивий комплект додає ритуалу за столом відчуття розкішності. Поданий у ньому міцний солодкий алкогольний напій з настоянок духмяних трав, з додаванням кореневищ та прянощів, п'янить, як личко біленьке зі сніжним відтінком, рум'янцем, що у першого пуп’янка троянди, як жагучі очі, що випромінюють ласку, а іноді - «в них мигтить чаша чорної труї», як не жадливі вуста та розкішна, граціозна постать оспіваної у літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно найвідомішої жінки здавна в Україні.

З. Олексенко. Набір для лікеру “Роксолана”. Полонський ФЗ. 1975

Оригінальні прибори для напоїв виготовляла О. Ружонкова (Коростенський завод). Значного художнього ефекту вона часто досягала простими, але виразними, як це буває в народному мистецтві, засобами. Так, графин з її прибору "Елегантний" має просту пляшкову форму. Однак плавні лінії його силуету, пластично виразна ручка й майстерно розв"язаний декор (чергування кількох різних за шириною блакитних поперечних смуг на білому тлі фарфорового черепка) надають виробові емоційності та образності, викликаючи асоціації зі стрункою дівчиною в біло — блакитній сукні.

Фігурний графин скульптора Коростенського заводу В. Ущапівського, одного з його наборів для лікеру, схожий на білого птаха з блакитними орнаментальними смужками — крильцями по боках й такою самою цяткою — чубком на голові (пробка). Блакитний колір повторюється й в декорі чарок. А весь комплект разом вражає красою пластики та святковою білизною, оживленою штрихами розпису.

Графини Коростенського ФЗ

Оригінальний за формою лікерний набір "Виноград" створений художником І. Ткаченком. Пляшка має вигляд виноградного грона з мальовничо розкиданими по ньому виноградними листками. Зовнішня поверхня чашечок також зроблена під виноград. Набір випускався у двох варіантах: в першому він покритий зеленою фарбою, а листочки залишені білими; в другому — вкриття виконане кобальтом з легкою підмальовкою золотом. І пляшка, і чашка добре вирішені в пропорціях, зокрема, вдало знайдений перехід корпусу в невисоку шийку. Деякої важкуватості надають предметам громіздкі виноградні грона, через що прибор видається досить масивним.

І. Ткаченко. Фасон "Виноград", овальний, по корпусу рельєфно ягоди й листя винограду, з пробкою і ручкою, дно плоске. Криті кобальтом, з прочищенням листя. З прочищенням і критим малюванням листя, пестріння по всьому виробу золотом. Стрічки й одводка золотом. Є. 500 см3. Коростенський ФЗ. 1954

Цікава форма граціозного лікерника "Динька". Пляшка має вигляд видовженої солодкої дині. Вертикальне ділення корпусу на поздовжні сектори підкреслюється черговістю їх зафарбування: білі через один змінюються покритими кобальтом чи іншою фарбою. В ціломулікерник має легкий стрункий силует.

Популярним посудом для напоїв стала пляшка, названа "Барильце", - форма майстра В. Петровського. Кулястий корпус, оздоблений розкидними квітами, плавно переходить у невисоку зграбну шийку. Посудина повністю виправдовує свою назву й одночасно сприймається також як пляшка.

Лікерник - барило "Запорізьке", який одночасно також сприймається як пляшка, не відповідав тематиці виставки, присвяченої 100-річчю від дня народження Лесі Українки у Києві (1970). Вирішальними при відборі художньою радою для експозиції стали цікава форма, оригінальна композиція, новизна і популярність в той час такої місткості для напоїв, прикрашеної листям і гронами винограду, на чотирьох ніжках кулястого корпусу, який плавно переходить в невисоку спритну шийку. Радісним настроєм віє від козака, що усміхнено піднявся на бочку з напоєм та вже засмакував з великої гостиної чашки мадери, хересу, кагору або мускату домашнього виготовлення. Він обтирає вуса характерним жестом, що вказує на задоволення від якості випитого вина.

Г. Кломбицька. Барило «Запорізьке». В. 32. Будянський фаянсовий завод. 1970. Республіканська виставка, присвячена 100-річчю від дня народження Лесі Українки. Київ, 1970

Серед лікерників привертають до себе увагу плоскі пляшки, форми яких підказані поширеним в українській народній кераміці посудом — так званими куманцями. На коростенському заводі виробляли куманці різних видів.

В. й М. Трегубова. Барильце "Ой там, на току, на базарі". Коростенський ФЗ. 1971. НМУНДМ

М. Старченко. Набор для лікеру Коростенський ФЗ. 1962

У одних круглий корпус тримається на чотирьох невеличких ніжках, другі мають такий же круглий корпус та одну круглу ніжку, у третіх - корпус видовжений. Розписувалися куманці за проєктами А. Авраменка, Л. Коцюбинської, І. Ткаченка, А. Хитько та інших. В основному художники творили проєкти за мотивами народного малювання. Але для оздоблення фарфору коростенськими художниками був чужий будь — який шаблон. Уже навіть в названих прийомах оздоблення є багато різних варіантів і відмінностей, у яких виявляється індивідуальний підхід до композиційного вирішення розпису.

Л. Коцюбинська. Набір для лікеру "Конус" - форма конусна овальна, горло пряме, зверху розгорнуте, пробка кругло плоска, без ручки. Коростенський ФЗ. 1963

Дуже ефектні, наприклад, розкидані квіти, що веселими яскравими плямами мерехтять на білому фоні (рисунки Л. Коцюбинської, А. Хитько). Зі смаком оформлені куманці, оздоблені одним букетом квітів на корпусі, за проєктами І. Ткаченка. Головне — знайти пропорціональність величини малюнка та величини предмета, добре вписати букет в декоровану площину, виявляти стиль народного малювання. Букети Ткаченка написані своєрідною невимушеною манерою, характерною для народних майстрів, у яскравому колориті й відзначаються переконливою виразністю.

І. Ткаченко. Графин для лікеру "Куманець". В. 21. Коростенський ФЗ. 1951. НМУНДМ

І. Ткаченко. Графин для лікеру "Куманець". В. 21. Коростенський ФЗ. 1960

Коростенський графин для лікеру із зображенням Богдана Хмельницького серед інших примірників української порцеляни

М. Старченко. Набір для лікеру "Капля" - форма конусно - кругла, горло високе, зверху розгорнуте, з пробкою, без ручки. Коростенський ФЗ. 1964

В. Нарік"ян. Лікерник, фасон "Барильце". Малюнок "Народний", мальовничий розкидний фарбами й золотом, промазка пробки й дві обводки й усик золотом. Коростенський ФЗ. 1967

Якщо заглянути на популярні інтернет-барахолки, то можна помітити, що кількість продаваних порцелянових наборів "Рибки" обчислюється сотнями штук.

В моєму "акваріумі" плавають риби Городницького фарфорового та Полонського художньої кераміки заводів у двох видах прийнятого декорування

Їх продають, але не купують. Хоча і ціна, майже така як в далекі 60 - ті. Сьогодні моди на подібний посуд немає. Вже ніхто не виставляє їх на почесне місце за скло серванта. Швидше навпаки — рибки поступово перекочували туди, де їх не побачать — в шафу або на антресолі. Ніхто особливо ж не збирався використовувати набір за прямим призначенням. Тому, одні на подарунок або на добру справу: «Ти збираєш порцеляну? Ой, у мене вдома ... Я тобі подарую ». Інші раптом вирішають продати. 50 - 70 гривень за набір? Як хто. Комусь — то краще на смітник... Світлина з інтернетної мережі надихнула зробити "акваріум", але свій, з інформативним змістом - розмістити лікерних риб різних декорів від різних виробників.

М. Барамідзе. Лікерний набір "Риба", у тому числі графин В. 26 та чарки 7- 7,5. Полонський завод художньої кераміки. 1964

Лікерний набор "Риби" випускали Полонський завод художньої кераміки, Городницький фарфоровий та Полонський фарфоровий заводи. У складі: стилізовані риби — графин та чарки. Розпис: полу покриття кобальтом, по рельєфу (по вкриттю й по лизні) пестріння золотом і селеном, промазка всередині золотом і селеном, промазка всередині горла золотом. І другий із варіантів, у білому глазурованому вигляді, коли по рельєфу пестріння золотом та селеном, промазка всередині горла золотом.

Не секрет, що багато художників намагалися повторити успіх риб. Створювали свої варіанти лікерних наборів з чарками. Є непогані. Вишуканні, якісні - "Гусак", "Баранець", "Козлик", "Кобальтовий лист", "Український", "Весільний", "Полісся". Але найулюбленіших за набір "Риба" народом не було і немає.

О. Чередник. Набір для лікеру "Сірий птах". Полонський ЗХК. 1978

Графини до лікерних наборів Т. Шуляк "Зозулястий" (1977) та О. Чередника "Сірий птах" (1978). Полонський завод художньої кераміки

З мого дитинства інший лікерник - «Півень». Ніколи за довге його життя в нашому домі не бачила, щоб в нього наливали вишневу наливку. Мама зберігала тут гудзики. Як і усі скульптури О. Цветкова він оздоблений букетом підглазурного розпису солей металів м’яких тонів: світло-коричневим, сіро-зеленим, ізумрудним, блідих відтінків пур - пурового, блакитного та кобальтового кольорів. Зазначу, що введення підглазурного розпису та збагачення його кольорової палітри відбувалося на городницькому заводі саме на момент створення лікерника, початок 1950-х років.

О. Цветков. Лікерник «Півник» (1952) Городницького ФЗ та Полонського ЗХК серед інших примірників української порцеляни 

В давнину півень був зооморфним символом сонця, вважався розпорядником життя, провідником миру на землі, глашатаєм волі Божої.

Автор знатної світом ємкості, що розмістилася у кабінеті Головнокомандувача Збройних Сил України - український майстер художньої кераміки, член Спілки художників України з 1960 року Валерій Протор’єв.

Майоліковий графин "Півень" вцілів на кухонній шафі стіни однієї з квартир після знищення одного з будинків у Бородянці на Київщині. Фото кореспондентки «Суспільного» Єлизавети Серватинської, на якому серед зруйнованої багатоповерхівки залишилась тільки кухонна шафка з посудом у Бородянці на Київщині, облетіло у квітні 2022 року весь світ. "Я зробила це фото у Бородянці 6 квітня 2022 року. Рятувальники лише почали розбирати завали. Камінець за камінцем перебирали цілі будинки, що перетворились на попіл. Під завалами не було ознак життя. Під’їзд другого будинку на в’їзді в місто, куди ще не дійшли рятувальники був повністю знищений снарядом. Ми з колегою зайшли у двір, сфотографували гойдалки, дитячий майданчик. Пройшовши далі, я побачила стіну, в якій лишились тільки двері в порожнечу і шафка. Це здивувало. Квартири більше немає, життя, яке там вирувало немає, а шафка неушкоджена. Я трохи відійшла, щоб змінити ракурс, колега спитав: “Ти бачила ту поличку?” — шафка зачепила не лише мене. Я відчула, що це фото необхідно зробити, хоча розуміла, що всі колеги теж сфотографують її. Тепер моє фото живе окремим життям, " - розповіла Єлизавета на сторінках "Суспільних новин".

В. Протор’єв. Графин для лікеру "Півень". Васильківський майоліковий завод. В. 27. 1960 - ті

Декоративний півник, віщун початку нового дня й "опікун" селянського господарства став символом стійкості українців. Васильківську посудину «Півень» харків'янка подарувала Джонсону та Зеленському під час їх ходи по центру Києва. Згодом вияснилося, що дарувальницею була Лера Полянскова, актриса, та її зустріч із главами Великої Британії та України — випадкова, а півники призначалися її друзям.

Алекса́ндер Бо́рис де Пфе́ффель Джонсон, Лера Полянскова та Володимир Зеленський. Київ, квітень 2022 року

Лера Полянскова розповідає: "У мене та мого чоловіка, художника Івана Світличного тісні й добрі зв’язки з польськими кураторками, митцями, мисткинями, а під час війни вони стали ще тіснішими. Поляки дуже підтримували, щиро турбувалися, допомагали й продовжують це робити. Тому ми стали думати про подарунки для них. Оскільки польські друзі дуже активно відслідковують перебіг війни — від бойових подій до мемів, спочатку я подумала про консервацію — помідори чи огірки — наше знаряддя проти російських дронів. Але коли побачила фотографію з Бородянки з шафкою і керамічним півником, які вціліли в зруйнованому будинку, зрозуміла — треба шукати півника. А ще порадилася з Оксаною Баршиновою, бо окрім подарунка, це вже ставало чимось на кшталт культурної дипломатії, і Оксана підтримала таку ідею.

Півників я знайшла на Позняках, в однієї пані. І їх було одразу чотири! Але в результаті вона продала мені три, оскільки четвертий був з невеличким дефектом. З покупкою мені дуже допоміг друг Даня Сябро. З війною в нього свої стосунки — Даня з Бучі, і якимсь дивом його родині вдалося виїхати звідти ще до остаточної окупації. А зараз він займаєтся волонтерством.

Лера Полянскова. Київ, 2022

Даня відвіз мене на Позняки, потім повіз додому. Й тут включилися фактори часу й місця. Спочатку ми переплутали мости й нам довелося повертатися. Потім вже на потрібному мості потрапили в «тягнучку». Потім заговорилися, пропустили кілька поворотів і замість того, щоб потрапити врешті решт на Ярославів Вал, опинилися на Лютеранській (щоб виїхати на Шовковичну). Але тут нас розвернули на блокпосту… Вже спускаючись вулицею, Даня придивився в дзеркало й сказав: це що, Зеленський іде? І дійсно, позаду нас, біля блокпосту було якесь скупчення людей. Серед них я побачила знайому «білу голову» та «відповіла»: це що, Борис Джонсон з ним?

На вулиці Лютеранській, у будинку 22 є квартира, що належить художниці Лесі Заяць. І колись, ця квартира має обов’язково стати музеєм, бо через неї «пройшло» майже усе мистецтво незалежної України — художники, куратори, музиканти, письменники, і їх так багато, що всіх і не згадаєш. Я подумала, що неодмінно треба зробити й пару знимків Джонсона на Лютеранській (для Лесі). І так, поволі спускаючись та роблячи зупинки для фотографування (з машини виходити нам не дозволили), ми доїхали до кінця вулиці й вирішили все ж таки відвезти мене додому. Вже майже перед дверима свого під’їзду я зрозуміла, що просто мусила подарувати півників (їх якраз вистачить на всіх!) Зеленському і Джонсону. Мені здалося, що я провалила якесь завдання і «все пропало»! На що Даня сказав: якщо хочеш, повернемося й спробуємо.

Орієнтуючись на «наводки» перехожих — я вилазила з півниками з вікна машини й питала: тут Зеленський з Джонсоном проходив? А куди пішли? — ми майже доїхали до Інститутської, але знову зупинилися на блокпосту, де нас знову розвернули. Та я вже побачила делегацію й вийшла з машини. Дані цього зробити не дозволили. Я розуміла, що виглядаю максимально стрьомно й підозріло — якась невідома скуйовджена дівчина (менш за все в цей день я планувала фотографуватися з президентом України і прем’єром Британії), що на чорному джипі переслідує делегацію. Але чомусь я сподівалася що все вдасться.

І поки я намагалася пояснити охороні хто я, чому тут і що хочу, до нас вже підійшли Зеленський і Джонсон. І я вже стала пояснювати це їм. Я була на такому адреналіні, намагалася говорити англійською, українською, потім збилася на російську. Володимир Зеленський допомогав, перекладаючи мою сумбурну розповідь британському прем’єр-міністру, який запитував: чи це півники для вина або води? Чи то я їх авторка? Потім, на щастя, до розмови долучився Сергій Никифоров, показав те саме фото Єлизавети Серватинської, все пояснив. Після чого Володимир Зеленський запропонував сфотографуватися разом. А я зрозуміла — задачу виконала.

Третього півника я вирішила залишити собі. Ще з самого початку я хотіла придбати півника й для себе, але у приоритеті були саме подарунки. Та зараз вирішила, що цей – вже якоюсь мірою історичний!- повинен лишитися. Тепер шукаю для друзів інші екземпляри, але наприклад в одного продавця ціни змінилися зі 150 до 2000 гривень. Навіть після того, як я йому пояснила, що ціна так виросла і через мою історію, знижки для мене не зробили.

Витяг з аукціону станом на 15 квітня 2022 року

Витяг з аукціону продаж у травні 2019 року. Вартість майолікового виробу для напоїв Васильківського заводу на антикварному ринку станом на 15 квітня 2022 року зросла у 49 разів й склала 2701 гривню. Було зроблено 71 ставку, за аукційним лотом споглядало 54 учасників торгів. Може цей факт приверне увагу можновладців до відновлення виробництва тонкої кераміки

Якщо говорити про півників у площині мистецтва, то виникає паралель: Сонце — півень, та сонце — чорний квадрат (з опери «Перемога над сонцем»). Можливо, всупереч ідеям Малевича його картина стала провісником трагедій 20 ст., а саме зараз для нас настає час вийти зі старих парадигм, вийти переможцями з війни, з війни не з Сонцем, а з росією, що тягнеться століттями. Хоч це й прозвучить пафосно, думаю те, що відбувається зараз в Україні — подія глобального значення, і наша перемога може стати переламною, знаковою для світової історії.

З 2014 року ми живемо у Києві. На другому тижні війни я зрозуміла, що мені дуже важливо залишатися в цьому місті, я не хочу його лишати. Й воно моє значно більше, ніж Харків, у якому народилася і прожила досить довгий час. Під час війни ми з Іваном Світличним займаємося мистецтвом. Це нова для мене ситуація, бо з 2014 року, я нічого не говорила про війну як художниця. Мені здавалося, що я не маю ніякого права на це, бо всі мої рефлексії ніщо в порівнянні з 10 хвилинами життя людей, що зіткнулися з війною безпосередньо. Я зробила невелике відео для дискусії в Центрі Помпіду, а також веду щоденник подій як художниця".

Але повернуся до розвитку українського художнього фарфору в ХХ— столітті, де навіть посудини до лікеру, який можна почастувати замість цукру з кавою, характеризується наполегливими пошуками нових форм.

В. й М. Трегубови. "Каравай", "Дерево життя". Коростенський ФЗ. 1980

Слід зазначити, що з формальної сторони скульптори, граючи об'єктами, головною виразною особливістю своїх робіт обирали силует, правильно розрахувавши, що в умовах квартири набори розміщуються найчастіше на полицях, у стіни, і працювати повинен саме силует. Разом з тим йшла наполеглива робота зі збагаченням палітри надглазурних і підглазурних фарб й люстр, що збільшувало можливості декорування виробів. Потішна рукотворність і несподіванка мальовничого рішення посилювали внутрішньо зміст образів, їх декоративність.

В. Шевченко. Набор для лікеру "Травневий". Городницький ФЗ. 1969

І. Віцько. Флакон. В. 19. Полтавський ФЗ. 1974

Автори прикрашали предмети наборів смугами, колами, маленьким листочками, квітами, які спритно лягали за формою, підкреслювали її конструкцію і водночас посилювали відчуття жартів, веселощів. В результаті, ці побутові твори скульпторів виявлялися у квартирі не просто яскравою плямою, елементом оздоблення. Вони несли в собі теплоту живого співрозмовника, гумор, масу інших почуттів, зрозумілих кожною людиною по-своєму.

В. й М. Трегубови. "Марічка", "Іванко", "Січовик", "Соломія", "Ніжність", "Запорожець". Коростенський ФЗ. 1974

Текст Л. Карпінська - Романюк