Ранок. Пробудження? І...

О. Жникруп. "Ранок". Славінський КК та Київський ЕКХЗ. 1963

З перших хвилин нового дня ми маємо отримати позитивні емоції від ранкового туалету, заглянувши в дзеркало, розчесати волосся, побажавши собі доброго ранку? А ще від чого? Мрія кожної жінки — це не тільки окрема гардеробна кімната, а й спеціальне місце, де можна присвятити час косметичним процедурам, макіяжу, власній красі, і на якому розставлено все те, що необхідно щоб звести з розуму чоловіка, подруг, кавалерів ... Гарний настрій від туалетного приладу на консольному столику? Так. Саме з такими думками створювалися ефектні гарнітури для жінок.

Представлю досить рідкісні за повнотою складу і по схоронності пам'ятники такого виду виробів.

Але перш, про історію цих прекрасних речей. Чому саме "туалетний столик"? Річ у тому, що раніше ці столи, а іноді й дзеркала на них, були красиво задрапіровані тканиною. Найчастіше білою. Так що "туалет" - від французького слова "toile", яке означає "полотно". Туалетні сервізи, прилади увійшли до вживання в другій половині XVII століття і протягом наступного століття були популярні в вищих шарах суспільства, збагачуючись новими формами й слідуючи стилістичним змінам і моді.

Процес наведення краси за туалетним столиком для багатих жінок XVIII - XIX століття був дуже важливим місцем, іноді "дамський туалет" ставав розвагою! Навіть можна сказати, своєрідним спектаклем. Виставою, на якому могли бути присутніми глядачі — наприклад, члени сім'ї, близькі друзі. Або навіть не близькі. Тут жінка готувалася до світських битв, використовуючи весь свій арсенал косметики й прикрас.

Йоганн Цоффані. Королева Шарлотта з двома старшими синами. 1765 рік. З королівської колекції (Лондон)

Телемако Синьорини. «Ранковий туалет»

У той час рідкі та сухі косметичні засоби продавалися на вагу, тому вдома потрібно було тримати для них спеціальні флакони й коробочки. Їх виготовляли у вигляді спеціальних косметичних наборів для туалетних столиків. Спочатку набори були скромні та складалися з декількох основних предметів: щітки для волосся, гребеня, ручного дзеркала, флаконів з різьбленого скла і баночок зі срібними кришками. З плином часу з'являлися все більші й розкішні набори, в які входили флакони й баночки з різьбленого скла, дно або шийку яких були оброблені сріблом — для рум'ян, пудри, туалетної води та одеколону. З'явилися і нові предмети: шкатулки для коштовностей, приналежності для манікюру, коробочки для шпильок, маленькі свічники та настільні дзеркала. Набори робили не обов'язково зі скла, вони могли бути цілком виконані з металу або фарфору, частково могли бути використане дерево або різьблена кістка. Адже якщо мова про жінку, то туалетний прилад мав бути справжнім витвором мистецтва—з позолотою, розписом.

О. Жникруп. "Перед виступом". В. 30. Київський ЕКХЗ. 1962

У XIX столітті звичай публічного наведення краси пішов в минуле, зате туалетні набори залишилися. Відомо декілька, створених у другій половині 20 століття українськими фарфориками, які й представлені у публікації. Переглянувши прейскуранти Держкомцін СРСР не знайшла відомостей про випуск інших. У повоєнний час їх Київський кераміко — художній та Коростенський фарфоровий заводи випустили у різному декоруванні. Гарний за формою подарунко— сувенірній набір, що має цікаву та грамотно побудовану форму, у якому чудово вибрані пропорції, а також прикрашено ефектним розписом, створила молодий кераміст Світлана Владіславівна Болзан—Голембовська (1927 - 2016). 

С. Болзан - Голембовська      

Перші заводські роботи її почали тиражуватися на Київському заводі в 1951 році. Авторський почерк робіт є неповторним і впізнаваним. Всі створювані вироби Світланою Владиславівною на художніх радах приймалися з відмінними оцінками та відзначалися грошовими заохоченнями. "... Це серйозний, талановитий і працьовитий художник. Прекрасно знає виробництво. Працює в скульптурі, формах і розпису по фарфору. Роботи відрізняються барвистістю і простотою, "- писала Марфа Тимченко в рекомендаційному листі Голембовській для її вступу у Спілку художників України. На жаль, дійшли вони до наших днів в одиничних числах. Але навіть ті рідкісні експонати дозволяють і нам судити про майстерність їх автора.                                                       

С. Болзан – Голембовська. Туалетний набір, в тому числі - вазочка для квітів В. 12 ; два флакони В. 14,5 й 12; пудрениця з кришкою В. 6,5; лоток для прикрас і косметичного приладдя В. 3. Коростенський ФЗ. 1956. Рожева порцеляна, надглазурний розпис, золочення     

Дамський набір для туалетного столика на 5 предметів. До складу входять: вазочка для квітів, два флакони, пудрениця з кришкою, лоток для прикрас і косметичного приладдя. Всі вони мають виразні скульптурні «ніжки» - характерні відростки в нижній частині у вигляді фігурних завитків з вусиком золотом. Матеріал: рожевий фарфор, його красу дозволяє оцінити стриманий розпис. Рожевий фарфор є найвідомішою у світі чеською порцеляною, яка вироблялася в Чехії з 1811 року спочатку на мануфактурі в селі. Ходів, недалеко від Карлових Вар. Ця продукція — візитна картка чеських виробників. Виробництво рожевої порцеляни вимагає наявності не тільки творчого чуття, але перш за все досконалого знання технології виробництва і декорування чудової порцеляни. Майстер могла дозволити собі політ фантазії. Випуск в Україні рожевого фарфору був поширений в другій половині 50-х минулого століття. Такий колір виникав не завдяки використанню рожевої глазурі на білому фарфорі, а фарбуванням в рожевий колір фарфорової маси, яку згодом перекривала прозора глазур. Яскравий букет в центрі флаконів й лотка підкреслюють красу форми цих предметів. Уміло скомпонований квітковий візерунок з використанням поєднання стилізованих рослинних компонентів з елементами української орнаменталістики, викликає асоціації з послідовністю і ритмом українського народного мистецтва. Листочки, пелюстки, рожа, S – видні спіралі, тюльпаноподібні зображення, змійки приводяться в рух у декорі шляхом зображення їх під кутом кожної стосовно іншої. Стилізовані рослинні мотиви чергуються між собою в кольорі: золотий і чорний, краплини білого. Обвідка золотом надає набору ще більшої вишуканості та парадності.

Про нову технологію виробництва рожевого фарфору в 1957 році в інформаційному бюлетені "Нові товари" сповіщає публікація: "Нещодавно розроблена нова технологія дозволила фарбувати порцелянову масу в рожевий колір. До складу рожевого барвника входять: хлористий марганець - 20,4%, фосфорнокислий натрій - 34,1% і окис алюмінію - 45,5%. Для отримання потрібної інтенсивності рожевого кольору при випалюванні порцелянових виробів строго витримують певну температуру і газове середовище. В цей час виробництво рожевого порцеляни налагоджено на заводах РРФСР і України. Особливо успішно освоїв цю технологію фарфоровий завод імені 1 Травня Міністерства місцевої промисловості РРФСР".

Інформаційний бюлетень "Нові товари". 1957

Художники київського заводу О. Сорокін, член НСХУ, одна з основоположниць застосування петриківського розпису на порцеляні В. Кліменко — Жукова (1921 - 1965), Я. Козлова (нар. 1927) також декорували форми предметів набору. Маємо світлини тільки вазочки, дванадцятисантиметрової судини, в якій прекрасні квіти живуть круглий рік. Навесні — білі проліски. Потім приходять фіалки, маленькі компактні, що вражають красою своїх милих квіточок. Рожеві, білі й рожево-білі. Потім блакитні незабудки. Яскраві веселі квіти. Влітку — ромашки, волошки, хіба перелічиш всі квіти?... Майже 65 років минуло з моменту її створення, і можна тільки здогадуватися скільки квіткових букетів вони витончено обрамляли, вносячи в життя жінки затишок, комфорт і стиль.

Вазочка від туалетного набору у розпису:

а) О. Сорокіна. 1958

б) В. Кліменко - Жукової

в) Я. Козлової

г) С. Болзан - Голембовської. Київський ЕКХЗ. Фото з архіву Kievporcelainhistory

Заслужений художник України О. Власов використав вазу від туалетного набору С. Болзан—Голембовської на полотні "Натюрморт з китайською вазою». Олія, полотно 70 х 90. 2005 рік

В запасниках Національного музею українського декоративного прикладного мистецтва представлено окремі предмети цього туалетного набору у петраківському розпису народного художника України, лауреатки Шевченківської премії, першої лауреатки премії імені Катерини Білокур, заслуженого майстра народної творчості України, членкині Національної спілки художників України й Національної спілки архітекторів України Марфи Тимченко (1922 - 2009).

С. Болзан - Голембовська та М. Тимченко. Туалетний набір. КеКХЗ. 1956. НМУНДМ

Два інших порцелянових набори подарували жінкам фарфористи— чоловіки. У 1960 році — Владислав Щербина (1926 – 2017), у 1962 – Микола Трегубов (1922 - 2007).

В. Щербина. Туалетний набір, в тому числі флакон, ваза для квітів та пудрениця з кришкою, шкатулка для прикрас. Баранівський ФЗ. 1960. Архів Л. Лозової

Фото створеного Владиславом Щербиною туалетного набору виставила в мережу його й Оксани Жникруп дочка, Леонтіна Лозова.

Оксана Жникруп

Певно, можна допустити, що в шкатулці зберігала свої прикраси мати, такі як ті сережки, що на світлині з сімейного альбому. Як і то, що жінкам, Ользі Рапай та їй найближчій подрузі, Оксані, їх зробив Микола Рапай. «Річ у тому, що тато займався ювелірним мистецтвом і створював фантастично красиві прикраси для нас з мамою. Коли їздив по Кавказу і Середньої Азії, то привозив речі, які робили старі майстри», - розповідала в одному з інтерв'ю Катерина Рапай. До речі, у всесвітньо відомого кінорежисера Сергія Параджанова (володаря Оскара) було кілька сердолікових перснів. Один також зробив його київський приятель, скульптор, заслужений діяч мистецтв України, член Спілки художників УРСР Микола Рапай (нар. 1929). Дамський набір Щербини складається з 5 предметів, в тому числі — ваза для квітів, флакон та шкатулка для дрібниць, пудрениця з кришкою.

Випускався Барановським фарфоровим заводом. Весь набір, природно, виконано в єдиному стилі. Розпис мальовничий суцільний, за мотивами української народної творчості фарбою та золотом. Стрічка й відводка золотом. Малюнок — стилізований рослинний орнамент. Роз”єднанні пелюстки, листки, тюльпаноподібні зображення, що приводяться в рух у декорі шляхом зображення їх під кутом кожної стосовно іншої.                 

Ольга Маркіш - Рапай

Творчо застосувала квітковий декор у своєму наборі О. Жникруп, він є одним з кращих зразків. У далекі часи дівчата вплітали білі квіти у волосся, наголошуючи на своїй красі. А чоловіки дарували коханим оберемки ромашок, висловлюючи тим самим своє кохання. Ніжні та світлі ромашки, які є уособленням чистоти та жіночності, чітко вирисовуються на блакитному фоні черепків сувенірного гарнітура. Білі з жовтою серцевиною, важливий сонячний елемент, вони асоціюються з любов’ю, легкістю та невимушеністю. В комплект, окрім флакона для парфумів (В. 7,5), двох баночок для крему з кришкою (Д. 7,8 та 9) або коробочок для обручки й прикрас, пудрениці (Д. 11,5), входить вазочка у формі горшечка (В. 7,5) для зворушливого букетика, який нагадає про щирі почуття коханого.

О. Жникруп. Туалетний набір. Баранівський ФЗ. 1960. Фарфор, покриття, розпис золотом, емаллю.

В. Щербина. О. Жникруп. "Дівчина з ромашками". В. 22. Баранівський ФЗ. 1959

У поєднанні з туалетним набором, чарівна статуетка Владислава Щербини у розпису Оксани Жникруп "Дівчина з ромашками" (1959) служить гармонійною складовою до індивідуального простору, милує око своїх власників, захоплює погляди бажаних гостей та дарує моральне задоволення абсолютній більшості жінок.

Заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії 1986 року разом з В. Трегубовою за високохудожнє використання народних традицій у творах декоративно-прикладного мистецтва, коростенський скульптор Микола Трегубов у 1962 році презентував жіночому товариству дві версії туалетних приладів.

Перша — три видозміни різних оздоблень «Вечірнього» з 3 предметів, в комплекті: ваза для квітів (В. 8,7), коробка туалетна (В. 6), пудрениця (В. 4). Розпис виконано покриття кобальтом і аерографом фарбою. Інші варіації — у тій самій комплектації, але ще у двох озлобленнях. А саме, «Стрічки» - вкриття селеном з прочищенням трьох стрічок та трьома вусиків золотом та «Горох» - вкриття селеном кришок і верхньої частини вази, по вкриттю прочищення великих горошин. У нижній частині біла стрічка і вусик золотом.

М. Трегубов, Л. Коцюбинська. Коробка від туалетного набору "Стрічки". В. 6. Коростенський ФЗ. 1962

М. Трегубов. Предмети від туалетного приладу "Горох". Коростенський ФЗ. 1962

Другий, туалетний сувенірний прилад з 5 предметів, форма сплюснутого зверху кулі. В комплекті: два флакона висотою 8 см та 5,1. Вазочка для квітів В. 45, пудрениця з кришкою / 2 / В. 5,5 і 2,5. Розпис кобальтом і фарбою. Сувенірний туалетний набір з 5 предметів має форму сплюснутої зверху кулі. В комплекті два флакони висотою 8 см та 5,1; вазочка для квітів, менша ніж у попередньому наборі на 4, 2 см (В. 4,5) та дві пудрениці з кришкою (В. 5,5 і 2,5). Розпис кобальтом й фарбою.

М. Трегубов. Туалетний прилад "Вечірній" з 5 предметів (сувенірний), форма сплюснутого зверху кулі. В комплекті: коробка туалетна В. 6, пудрениця В. 4, флакон В. 8; флакон В. 5, 1. Коростенський ФЗ. 1962. Фарфор, розпис кобальтом і фарбою

Кольорова підглазурна технологія - найскладніше, що тільки можна придумати в порцеляні, його передній край. Фарба наноситься на бісквіт, а потім покривається глазур'ю і піддається високотемпературному випалу. Обов'язковою умовою є рівномірний розподіл колірної гами по поверхні виробу. Найбільш відповідні для такого виду декорування - фарби на основі оксидів кобальту або хрому. Щоб вони виявилися під глазур'ю і залишилися там назавжди, треба при випалюванні поєднати непоєднуване: обпалити виріб при заданій високій температурі і не допустити закипання фарби або її вигоряння.

В запасниках Національного музею народного декоративного прикладного мистецтва знаходяться й поодинокі предмети, мініатюрні пудрениці, шкатулки, флакончики для парфумів, вазочки, штофи, фляги, лікерники, медальйони. Вони явно входили до складу туалетного набору. Їх автор - Олександр Дмитрович Сорокін (28 грудня 1909, Одеса – 13 квітня 1982, Київ, похований в Одесі), знаний художник, скульптор, провідний майстер форми. «Батьком українського повоєнного фарфору» називали митця майстрині-петриківчанки. Ним було продуковано велику кількість столових, чайних, кавових сервізів, наборів різноманітного призначення, скульптуру малих форм, а також сувенірну продукцію. У 1935 р. він закінчив Одеський художній інститут (нині Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова). Навчався живопису в Олексія Шовкуненка, мистецтва кераміки і фарфору – у професора Михайла Жука, пластики – у Жозефіни Діндо. Подальший творчий шлях митця був пов’язаний з КеКХЗ, у 1948–1955 рр. він очолював творчий колектив підприємства. У повоєнні роки Олександр Сорокін сприяв забезпеченню роботи усієї фарфоро-фаянсової галузі, розробляв асортимент виробів для "Укрфарфорфаянсу", створював форми монументальних подарункових ваз, тарелів, які вирізняються українським національним колоритом.

О. Сорокін. Мініатюрні пудрениці, шкатулки, флакончики для парфумів, вазочки, буси, блюдечка для прикрас, які входили до складу туалетного набору. Київський ЕКХЗ. 1956. НМУНДМ

Художники - володарі складного й великого світу тем й образів. Їх приваблювала можливість реалізувати себе в різних техніках, стилях та жанрах. Ім'я коростенської художниці, заслуженого художника України Ангеліни Леонідівни Жданової, якій нині 86 років, більше відомо, як портретиста високої кваліфікації, причому, яка не має собі рівних.

О. Шевченко. «Ангеліна Жданова». Коростень, 1974

Неодноразово вона була учасницею республіканських та міжнародних виставок. Розписані нею сервізи М. Трегубова «Весільний» та «Полісся», М. Старченко «Калиновий вінок», В. Ущаповського «Мальви», набори чайників «Ніжний» та інші користувалися великою популярністю не тільки у нашій країні, але й далеко за її межами. Портрети на глазурованій поверхні декоративних тарілок, ваз, медальйонів вражали художньою досконалістю, привертали увагу, ставали помітним явищем, дивуютьта захоплюють й нині. «Бачу у снах як свої новостворені твори викладаю у виставкових залах», - оповідала мені майстриня в травні 2022 року. Її дипломним проєктом в Одеському художньому училищі став розписаний золотом «Туалетний набір» (1958) у складі двох ажурних скриньок для пудри та біжутерії й рельєфної підставки для дзеркала, виготовлений на Баранівському фарфоровому заводі.

А. Жданова. Ваза та скринька від туалетного набору. Дипломна робота, виконана на Баранівському ФЗ в 1959 році на фоні картини художниці з пейзажем вершини Кримської гори - Ай – Петрі

А. Жданова. Туалетний набір. Дипломна робота, виконана на Баранівському ФЗ в 1959 році '

В. Горолюк, В. Овчаренко. Туалетний набір. Полонський фарффоровий завод. 1958. Історічний музей Полонської міської ради.

Н. Василенко. Туалетний набір. Городницький фарфоровий завод. 1972?

Г. Кломбицька, Р. Вакула. Туалетний набір. Будянський фаянсовий завод. 1960. НМУНДМ.

Туалетний набір. Будянський фаянсовий завод. 1960.

Наостанок, додам декоративну скульптуру про ту частину доби, коли використовуються туалетні предмети.

В. Мусієнко. "У дзеркала". В. 26. Київський еКХЗ. 1990. НМУНДМ

Доброго ранку, вже сонечко сяє,

промiнчиком нiжним тебе зiгрiває,

лагiдно в щiчку тебе приголубить,

прошепче на вушко, що хтось тебе любить.

(О. Робко "Доброго ранку")

Прейскурантом Госкомцен СРСР за 1969 рік вказано назву та опис декоративних скульптур "Ранок", що випускалися Київським експериментальним кераміко - художнім та Городницьким фарфоровим заводами. Перша - на пуфі сидить оголена дівчина та розчісує волосся, й інша -дівчина сидить на підігнутих ногах і так само розчісує волосся. У стародавні часи вірили, що міцні, довгі й здорові коси—потужний оберіг не тільки для їх власниці, а й для всієї її родини. Тому з дитячих років дівчаток привчали піклуватися про красу волосся, відрощувати їх. Вважалося, що розчісуванням волосся слід займатися виключно в ранкові години, щоб вони заряджалися енергією Сонця і давали власниці життєву силу.

О. Крижанівський. "Ранок"- дівчина сидить на підігнутих ногах і розчісує волосся. В. 18,6. ГФЗ. 1963

О. Жникруп. "Ранок" - сидяча на пуфі оголена дівчина розчісує волосся. В. 19,2. КеКХЗ. 1963

З часом сучасним жінкам косметична промисловість запропонувала, навіть на полицях супермаркетів, велику кількість гарних блискучих баночок з кремами, пудрами та іншими засобами ранішнього макіяжу. Отже, предмети туалетних наборів ставали не іграшкою, бо до деякої міри практично використовувалися, хоча і не так, як справжня ужиткова річ. Наприклад, мініатюрна пудрениця уже не годилася для пудри, однак у неї можна було покласти шпильки або інший дріб'язок. У невеличкий флакончик поставити квітку. Проте необхідність в їх використанні за призначенням відпала. Нині вони тільки є унікальними артефактами минулого, гідними експонатами любої музейної колекції.

Туалетний набір Валентини та Миколи Трегубових "Валентина" (1983) відмічений Шевченківською премією в 1986 році за високохудожнє використання народних традицій у творах декоративно-прикладного мистецтва

Текст та фото - Л. Карпінська - Романюк