Є. Григор (ліворуч). Хмельницький, Майдан Незалежності, 26 серпня 2016 року
"Від реалізму до абстракції" - експозиція з такою назвою відкрилася у день святкування 25-річного ювілею незалежності України на Соборній площі Хмельницького, а у липні 2016 року у Полонському міському Будинку культури. Автор поданих робіт – український скульптор – художник Євген Григор. Він пише картини та створює скульптурні роботи вже два десятки років, полонська виставка для нього стала черговою за рахунком.
“Козак – бандурист” /1996/ у вітрині “Шевченкіани”, що відбулася в Національному музеї Тараса Шевченка, демонструвався поруч із творами Валентини та Миколи Трегубових, Оксани Жникруп, Олени Молдаван, Віри Павленко.
Є. Григор. Козак - бандурист. В. 27. ПЗХК. 1996
Порцелянові твори українських майстрів в експозиції витавки "Шевченкіана" у Національному музеї Тараса Шевченка. Київ, березень 2026
Дивовижне почуття насолоди, коли відкриваєш собі нове ім'я художника. «Посмакуєш» його роботи, пориєш у пошуках біографії, потім телефонні розмови, особисте знайомство. Ім'я героя сьогоднішнього матеріалу відкрила собі несподівано. Увагу привернула декоративна скульптура стрункої дівчини, обвитої гнучкими тополиними гілками, руки якої переходять у ритуальний вінок зі свіжої зелені листя, а замість ніг – стилізований пеньок. Її назва - "Тополя" (1996) й вона тиражувалася наприкінці 90-х.
Пам'ятайте рядки з однойменного вірша Т. Шевченка:
... і заспівала: «Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю — Рости, рости, тополенько! Все вгору та вгору, Рости гнучка та висока, До самої хмари, Спитай Бога, чи діжду я, Чи не діжду пари? Рости, рости, подивися За синєє море: По тім боці — моя доля, По сім боці — горе. Там десь милий чорнобривий Співає, гуляє, А я плачу, літа трачу, Його виглядаю.
Скажи йому, моє серце! Що сміються люди, Скажи йому, що загину,
Коли не прибуде!
Сама хоче мене мати В землю заховати... А хто ж її головоньку Буде доглядати? Хто догляне, розпитає, На старість поможе? Мамо моя!.. Доле моя!.. Боже милий, Боже!.. Подивися, тополенько! Як нема — заплачеш, До схід сонця, ранісінько, Щоб ніхто не бачив... Рости ж, серце-тополенько, Все вгору та вгору; Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю».
Отак тая чорнобрива Плакала, співала... І на диво серед поля Тополею стала.
По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.
Є. Григор. Тополя. В. 31. 29,5. ПЗХК. 1996. Тиражний та авторський варіанти
Статуетка "Тополя" - перша робота на підприємстві Григора Євгена після закінчення у 1992 році кафедри художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині - Львівська національна академія мистецтв). З дитинства Євген зачитувався Кобзарем. На третьому курсі навчання виконав керамічну плакетку, малюнок на якій став частиною розпису декоративного блюда «Доля» /1996/.
Є. Григор. Плакетка Доля. 11,5х9. Львів. 1990
Його дипломною работою стало декоративне панно «Дорогою болю до храму» (керівник: Франк І.М. оцінка: задовільно).
Є. Григор з дипломною роботою "Дорогою болю до храму". Львів, 1992
Григор Євген Михайлович народився 1953 року в селі Велика Кам'янка, Коломийського району, Івано – Франківської області. Навчався у Коломийському професійно-технічному училищі №10, Львівському поліграфічному технікумі. Працював у Молдові, місті Оргеєві, головним інженером поліграфічної промисловості, а також інженером – технологом, майстром у місті Велика Лепетиха, на Одещині, у місті Котовськ – старшим майстром поліграфічного виробництва. Потім був Львів, наука кераміці. Його викладачами стали відомі професори, доценти живопису та скульптури І. Франк, В. Садовський, І. Перепадя, В. Черкасів. Під час навчання для свого рідного села Велика Кам'янка виконав та подарував образ Ісуса Христа у терновому вінку.
Л. Ксендзова? І. Франко. ПЗХК. 1951
Є. Григор. Декоративне блюдо по мотивам творів І. Франка Карпатський вернісаж. Д. 26. ПЗХК. 1996
Творчу роботу розпочав на Полонському заводі художньої кераміки в 1992 році на посаді скульптора. Євген одразу вдався (з його слів) у секрети пластики та об'єму. Любов до мистецтва, творчість, натхнення далися взнаки. Працюючи над новими сюжетами він знаходив у собі сили реалізувати отримані знання, працював не тільки у фарфорі, а й у фаянсі. Зосереджував увагу на глибокому розумінні значення кольору, розширенні внутрішнього світогляду та творчого діапазону. А головне, мав на меті, щоб його фарфор сприймали любителі мистецтва як ексклюзивні речі, які мають поповнити домашні виставки та колекції.
Є. Григор. Декоративне блюдо Доля. Д. 31. ПЗХК. 1996
Коли керівництво заводу запропонувало молодому фахівцю самостійно обрати тематику скульптурних робіт, він довго не думав - настільні скульптури, декоративні тарелі, звичайно, за мотивами творів Т. Шевченка. "Тополя", "Козак - бандурист", "Тарас і кобзар", "Доля" поповнили скарбничку ювілейних подарунків до 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Потім були сувенірні глечики, вази, плакетки.
Є. Григор. Плакетка Полонне. 996-1996. 10,5х10,5. ПЗХК. 1996. Створено до Дня народження міста Полонне Хмельницької області
Також у творчому доробку Євгена Григора скульптурні композиції Зарваницької Божої Матері, Почаївської, папи Івана Павла, Господа Вседержителя, Богородиці Оранта. Вони були оцінені на мистецькій раді, затверджувалися та йшли до тиражу до зупинки виробництва на початку 2000-х.
Авторські роботи Є. Григора
Є. Григор. Парні скульптури Господь Вседержитель та Богородиця Оранта. В. 20 22. ПЗХК. 1999
Поступово Григор – реаліст поступився місцем – абстракціоністу. Скульптор остаточно перейшов із реалістичного зображення людських форм його ранніх робіт до геометричної стилізації. Так і хочеться додати – відчув смак, адже це йому дуже подобається! Він застосував у своїх скульптурах, як пишуть мистецтвознавці, «раціоналістичну абстракцію», засновану на суворій ритміці геометричних постатей, побудові мальовничо-графічних монументальних символів, що виражають різноманіття динамічного сучасного життя.
Є. Григор. Декоративне блюдо Гармонійно – асоціативно. Д. 26. ПЗХК. 1995
Свічник “Ватра”/1996/ – Земля і Сходи, якими ми рухаємося вгору життям: народжуємося, вчимося, осягаємо незвідане, робимо вибір, біжимо з індивідуальною швидкістю і бажанням, поспішаємо встигнути самореалізуватися, побачити, пізнати, заробити, а на завершення - у всіх свічка, що горить.
Є. Григор. Свічник Ватра. В. 22. ПЗХК. 1995. Фото ліворуч
Григор – вільний, його абстрактні твори вільні. Можна впевнено сказати, що в них домінує людська постать і глибоко міститься духовний початок.
Є. Григор. Украдено (Самотні). В. 26. ПЗХК. 1995
В “Украдено / друга назва – Самотні/” – Чоловік та Жінка. Автор зображує їх постаті, немов намагаючись розшифрувати таємницю супружніх пар стосунків, зрозуміти куди йде любов і чому виникають претензії? Що поєднує їх? Подружжя, але – самотні? Що між ними? Скелі, гори нерозуміння, негараздів? Художник дає можливість, не соромлячись, прочитати в композиції той сенс, який хоче зрозуміти глядач, а не той який побачив він.
Євген створює не знаки, а образи почуттів, емоцій, особливостей. Багато хто часто відчував тривалі, виснажливі періоди поганого самопочуття, коли хотілося хоч невеликої підтримки партнера у вигляді смс, дзвінка або теплого слова. Отже від нього образ "Депресії" /1995/.
Є. Григор. Депресія. В. 16,5. ПЗХК. 1995
Тут, труба це зв'язок, прив'язка – називайте, як хочете. Скульптор закликає усвідомити, що наше спілкування – самостійна одиниця Всесвіту. Так само як труба порохотяга. Труба є і вона приєднана до нас. Зв'язок у вигляді труби завжди шукатиме момент, щоб дати знати про себе. Будь-які відносини є певним процесом енергообміну, почуття та емоції від одного партнера до іншого перекачуються, що значно спрощує пояснення, чому при розриві відносин одному з партнерів погано, а іншому, як кажуть, удача сама в руки йде. По трубі приходить чи йде потяг, розвивається повага, любов. Її не видно, але ж відчуття є. Як не видно хвиль, які приходять у наш мобільний телефон, але звук у слухавці – реальність. А якщо з труби ні звуку, жодного ворушіння. А коли долинають чутки про те, що партнерові щастить? Усередині починають кипіти образа, помста, бажання рвати та метати! Або депресія. Що ж робити, якщо труба викликатиме негативні почуття та відтік енергії? Використовуйте трубу за призначенням: заберіть у партнера все, що належить вам і віддайте йому все, що належить йому. Таким чином, потреба в трубі зникне. Вона розчиниться.
Є. Григор. Порожньо – пустельно. В. 18 18 17. ПЗХК. 1995
Наповнені змістом своєрідних образів та просторові «Порожньо – пустельно» та «Асоціація».
Є. Григор. Ассоціація. В. 23. ПЗХК. 1995
Рядки: "Я пам'ятник собі спорудив нерукотворний",- надихнули Євгена Михайловича створення композиції “Вертикаль”.
Є. Григор. Вертикаль. В. 28. ПЗХК. 1995
Останні роки роботи у Полонному не стали часом державного визнання художника. На початку його трудового шляху завод на той час був великим промисловим об'єктом. Усі республіки колишнього Союзу купували настільні скульптури.
Порцелянові роботи Є. Григора, виконані на ПЗХК в кінці ХХ століття
З кінця 1990-х історія ПЗХК входить до своєї завершальної фази. Асортимент значно звузився. Масовий тираж змінився скромнішими обсягами виробництва. Відбувалася поступова переорієнтація заводу з випуску малої пластики, ваз та сервізів на промислову тару - оригінальні сувенірні пляшки, фляги та штофи для спиртовмісних напоїв, що поставлялися великими партіями на лікеро-горілчані заводи України. Випускалися також різноманітні невеликі баночки та кухонне приладдя, сувеніри у вигляді знаків Зодіаку.
Порцелянові роботи Є. Григора, виконані на ПЗХК в кінці ХХ століття
Через економічні та історичні причини на заводі так і не був використаний творчий потенціал таких майстрів як Євген Григог, Валерій Албул, Віктор Данильчук. Це дозволило б заводу вийти на новий рівень створення порцелянової скульптури, могло б дати новий поштовх розвитку та розквіту полонської пластики. Відсутність цілеспрямованої державної політики щодо розвитку галузі у нових економічних умовах, брак необхідних інвестицій у модернізацію заводу, підвищення цін на енергоносії, зростання конкуренції з боку імпортної продукції – всі ці фактори призвели до неминучого банкрутства підприємства. З 2002 року ПЗХК не працює. Наразі виробниче обладнання заводу розібрано та вивезено. Корпуси розпродані частинами численним приватним підприємцям і використовуються під приватні склади, пилораму, збирання меблів. Історія заводу перервалася. Проте вона залишиться жити у його виробах, долях колишніх працівників заводу, їхніх біографіях.
Розповідь про Є. Григора дозволяє виділити з численної когорти долучених у ній співробітників, неординарну особистість, людину, безсумнівно, здатну і віддану своїй справі. Не урочисто склалося його життя, різними вийшли роботи, неординарним виявилося втілення творчих задумів.
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments