К. Бистрицька. "Пенсіонери». В. 10. Полонський ЗХК. 1966. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
Рік потому директорка Музею друкарства та книгодруку в Острозі Світлана Позіховська запропонувала провести тематичну виставку "Українська казка".
В. Албул, Н. Албул. "Ніченька". В. 14,5. Полонський ЗХК. 1986. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
Маємо опит спільної роботи, коли поєднали в експозиції до 250 річчя від народження українського поета, драматурга Івана Котляревського його літературні твори зі створеними Заслуженим діячем мистецтв УРСР (1970), Лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка Валентиною Трегубовою за їх сюжетами порцеляновими композиціями "Енеїда" (1966) та "Наталка Полтавка" (1966).
З експозиції в музеї книги та друкарства міста Острог до 250 - річчя від дня народження І. Котляревського. Осторог, 2019
Вдруге, в Музеї, де збірка нараховує 4 900 книг, що є експонатами основного фонду, в тому числі майже півтори тисячі стародруків XVI–XVIII століть та близько 150 рукописів XVI–ХХІ століть, де серед інших знаних стародруків чільне місце займає Острозька Біблія 1581 року, у лютому 2020 року в Луцькій надбрамній вежі Острога, місті якому майже 1000 років та яке у 1585 році отримало Магдебурзьке право, експонувалися історичні здобутки мистецтва фарфору в межах виставкового проєкту «Вона в віки майбутні йти повинна» («І будуть приходити люди…») до 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Шедеври літератури та різноманітних напрямків мистецтва, серед них фарфор, збудували єдиний сюжет, наскрізною темою якого стало висвітлення постаті знаної поетеси в новому річищі.
З експозиції до 150-річчя від дня народження Лесі Українки виставкового проєкту «Вона в віки майбутні йти повинна» («І будуть приходити люди…»). Острог, 2020
Люди із задоволенням приходять в музей, приводять туди своїх дітей, вони згадують вироби із порцеляни, а серед них симпатичні статуетки, що оселялися у другій половині 20 століття майже в кожній домівці. Виставковий проєкт "Перлини київського фарфору" з колекції музею «Київський фарфор» у приміщенні Музею історії Києва посів шосте місце у ТОП і -10 найвідвідуваніших виставок 2019 року. Прийдешнім поколінням цікавий екскурс в історію створення порцелянових образів, адже коли - то в Україні вміли випускати одне з найчудовіших творінь людини - фарфор.
В музеї фарфору торгаючи руками фарфор, ми безпосередньо його відчуваємо, відчуваємо його ніжність.
смт. Городниця, вересень 2021 та
смт. Кам"яний Брід, травень 2018
Й українська народна казка існує вже не перше сторіччя та своєю самобутністю, актуальністю навіть в сучасному світі вирізняється серед іншої літератури. Українська культура, єдине, що ніколи не піде з нашого життя, — ми виросли та вигодовані на цій землі. Якщо не розуміти та не цінувати її, то можна опинитися за бортом історії. КОВІД - ні обмеження вплинули на плани заходу надати нинішньому молодому поколінню можливість доторкнутися до порцеляни, дізнатися та полюбити цей вид мистецтва у сукупності з духовними цінностями. Анонсуючи підготовку, підніму завісу над деякими порцеляновими надбаннями, що саме разом із казкою як ніщо інше чітко й зрозуміло розкривають всі тонкощі традицій та поглядів, які з поколінь у покоління передаються в кожній родині.
Яніна Баргілевич. "Колискова". Кам"янобрідський фаянсовий завод
Почну з ліричної статуетки "Ніченька" (1986). Її сюжет - місяць заглядає із зіркового неба у віконце затишної оселі, де мама наспівуючи заколисує крихітку. Це - творчий подарунок скульптора Валерія Албула (1955 - 2018) за народження сина дружині. Композицію розпису для тиражного випуску Полонським заводом художньої кераміки виконала знана художниця Таїсія Шуляк. До прийдешньої виставки в Острозі Наталія Албул обіцяла особисто розписати свою улюблену статуетку. В її авторському декорі фігурка, яка зберігається у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею, розміщена на титульному фото.
В. Албул, Т. Шуляк. "Ніченька". В. 14,5. Полонський ЗХК. 1986 / Т. Крижанівська. "Дівчинка з книгою". В. 9,5. Городницький ФЗ. 1964
Прийде час, коли мати для читання малечі на ніченьку обере казку. Яку? Звісно, з усталеним початком "Жили - були собі дід та баба". Поміж них, одна з перших, народна про Колобок, який наділений людськими рисами.
Видання казки "Колобок" (1984). Малюнки виконав Сергій Конончук у 1929 році
Ілюстрація Тамари Кудиш до казки "Колобок", видання 1980 року
Пам"ятаєте, дід просить стару спекти хліба, баба збирає всі залишки борошна, які є в домі, місить тісто, випікає колобка й ставить на вікно, щоб охолонув, саме цей процес зображено в мініатюрній скульптурці баранівської керамістки В. Покосовської "Колобок".
Заварний чайник "Колобок". В. 14,5. Полтавський ФЗ. 2000 -ні
В. Покосовська. Скульптура "Колобок". В. 8,8. Баранівський ФЗ. 1957
Атмосферу тепла у хатці діда й баби та особливий, властивий тільки тому дому запах хліба дарують свічник та світильник "Затишок" (1985, 1992) київського художника декоративної кераміки, скульптора, нині - старшого викладача Національної академії керівних кадрів культури й мистецтв Миколи Лампеки.
М. Лампека. Світильник «Затишок». В. 24. Київський ЕКХЗ. 1992 / М. Терещук. "Котик". В. 11,5. Тернопільський ФЗ. 1986
М. Лампека. Свічник «Затишок». В. 14. Київський ЕКХЗ. 1987
Заварний чайник "Колобок". В. 14,5. Полтавський ФЗ. 2000 -ні
Майолікова композиція васильківських майстрів художньої кераміки, членів Союзу художників України Валерія Протор"єва (1924 - 1997) й заслуженого майстра народної творчості Надії Протор"євої (1926 - 2005) "Лисиця та колобок" про колобок, який ожив й тікає від діда та баби.
Предмети від дитячого сервізу за мотивами казки "Колобок". Д. 17,5. В. 6,5. Синельниківський ФЗ. 1979
Композиція форми І. Віцько, В. Спиця. Композиція розпису В. Покосовська. Кувшинчик від дитячого сервізу "Колобок". Баранівський ФЗ. 1978
Під час своєї подорожі він зустрічав одного за одним різних казкових звірів: Зайчика-побігайчика (В. Покосовська. "Заяць з мухоморами". В. 11. БФЗ, 1954. ПЗХК, 1960), Вовчика-братика ("Вовк". В. 14. Гжель), Ведмедят ("Ведмедики". В. 7. 4. ГФЗ. 1960 - ті) та Лисичку-сестричку.
Сервіз та статуетки - дипломна робота за мотивами казки "Колобок", виконана в Одеському художньому училищі ім. Грекова
Композиція форми І. Віцько, В. Спиця. Композиція розпису В. Покосовська. Дитячий сервіз "Колобок". Баранівський ФЗ. 1978
Саме момент, коли Лисиця вдала із себе глуху та заманила Колобка прямо собі до рота, щоб краще чути: «— Ну й пісня ж гарна! — каже вона.— От тільки я не дочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було", а Колобок почав співати: "Я по засікуметений...", відтворює мініатюра. А лисичка — гам його! Та й з'їсть.
М. Трегубов. Шкатулка «Гриб». В. 12,5. Коростенський ФЗ. 1963
В. та Н. Протор"єви. "Лисиця та Колобок". В. 6,5. Васильківський майоліковий завод. 1950 - ті
"У дитинстві було мало іграшок, то я знімав з етажерки "лисичку й колобка" та інсценізував з ними казку.... Досі ця статуетка нагадує мені про то, "- написав на сторінці у мережі тернопільський краєзнавець Сергій Ткачов про зворушливу статуетку.
Мініатюра "Лисиця та Колобок" на робочому столі українських майстрів В. Протор"єва та Н. Протор"євої. Васильків, 1960 - ті
При створенні фарфору за мотивами казочки для малечі, де жили та були дідусь з бабусею, але такі бідні, що нікого й нічого, крім Курочки, не мали, навіть їли лише яйця та городину, на центральний план фарфористами Галиною Кломбицькою, Миколою Трегубовим та Наталею Галушко - Аксененко, Віталієм Кокідько, виведено золоте яєчко, яке за їхню доброту Курочка знесла. Ця дитяча казка не така проста й безглузда, як може здатися, на перший погляд.
Г. Кломбицька. Скульптурна композиція "Дід, баба й курочка Ряба". Будянський ФЗ. 1964
До сюжету української казки "Курочка Ряба", до речі, єдиної в її творчості, художник декоративно - ужиткового мистецтва (кераміка), член Харківського відділення національної спілки художників України, заслужений художник України, член Спілки художників СРСР, заслужений майстер народної творчості України Г. Кломбицька (1933 - 2020) зверталася двічі. "Роботи не повинні пахнути потом ... Вони повинні викликати гарний настрій і на серці радість, " - так казала Галина. Ніби про людське щастя, яким є золоте яйце, а люди б'ють його і так й по іншому, вона оповідала.
Галина Кломбицька в день 70 річчя від народження. Буди, 21 листопада 2003 року.
В день святкування ювілею було зроблено це цікаве фото, інформаційне наповнення якого потребує окремої розмови. На ньому ювілярка та вітальний плакат (виконала художниця лабораторії Лара Антонова), де зображені відривний календар, що був обов'язковим атрибутом у кожному будинку середини XX століття, та тематичний портрет знаної керамістки. Полювання – це ще одне звичайне, знайоме будянцям, життєве її захоплення. Вона повертається з дичиною в кишені з улови й природно поруч улюблений пес. На листі календаря, що фіксується на бляшаному затиску, колективний напис колег: "Ноябрь 21. 70 лет со дня рождения Великого керамиста Кломбицкой Галины Ивановны». Пам'ятна дата виділена червоним кольором. Урочистість свята підкреслена ще й вигуком ювілярки «Ура» та піднесеним келихом шампанського.
У всіх творах мисткині, як й у вказаних тут скульптурній композиції та гуртці, відчувалося биття думки зрілого майстра, який знаходиться в постійному пошуку. У серійних вона прагнула до простих компактних й функціональних форм у побуті. Є одна риса, притаманна їй — рука персонажу в ліпному декорі завжди ручка гуртки, келиха або штофа.
Г. Кломбицька. Гуртка «Курочка Ряба». В. 11. Будянський ФЗ. 1975. До речі, гуртка - особистий подарунок від Галини Іванівни при нашому знайомстві у Будах в липні 2013 року
Напрацювання Кломбицької об'їздили "весь світ" - тільки республіканських на рахунку художниці тридцять одна і всесоюзних — сім, обласних – вісімнадцять, а виставки-ярмарки в Парижі, Франція (1961); Загребі, Хорватія (1961), Чикаго, США (1961); Познані, Польща (1961); Монреалі, Канада (1966, 1967), промислові виставки в Бразилії, в Токіо. З декоративними блюдами вона виставлялася в салонах Парижа і Ріо-де-Жанейро. Дороге визнання — подяки за участь у виставках та срібна медаль Виставки досягнень народного господарства УРСР у 1971 році.
Г. Кломбицька. Скульптурна композиція "Дід, баба й курочка Ряба". Будянський ФЗ. 1972. Кольоровий фаянс, ліплення, розпис ангобами
Г. Кломбицька. Гуртка "Курочка Ряба". В. 11,5. Будянський ФЗ. 1975. Фаянс, ліплення, розпис солями, позолота
1979 рік рішенням Генеральної Асамблеї ООН було проголошено роком дитини, тож було оголошено всеукраїнський конкурс "Художники — дітям", в рамках якого Коростенський фарфоровий завод серійно випускав дитячий набір для сніданку "Курочка Ряба". Серед великої кількості подібних виробів комплект експонувався на виставці "Наш радянський спосіб життя" (1979).
Композиція форми М. Трегубов та композиція розпису Н. Галушко - Аксьоненко. Дитячий набір "Курочка Ряба". Коростенський ФЗ. 1979
Вже у ХХ1 - столітті в Полонному поза заводським виробництвом виготовлена скульптурна група тематики - золоте яєчко, що не принесло щастя бабі та дідові, а лише сльози.
Ілюстрація Н. Стешенко до казки "Курочка Ряба", видання 2002 року
Будь-яка нормальна людина нашого часу одразу замислиться, куди б його ... Що завгодно, але не розбивати. А ось Мишка пробігла, хвостиком махнула й сталося те, чого Дід та Баба так бажали. Але вони не радіють, а починають плакати. Тут з'являється Курочка Ряба, обіцяє знести звичайне яєчко, і Дід з Бабою тріумфують.
В. Кокідько?. Скульптурна композиція «Курочка Ряба». В. 18. 8. 18,5. Полонне. 2010
Як саме взаємовиручка допомогла у казці дідові витягнути ріпку - мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабу, бабуся за дідуся, дідка за ріпку тягнуть-потягнуть — і витягли ріпку, зображено в раритетних багатофігурних настільних скульптурах. Візуальні дії окремих персонажів казки "Ріпка", виготовлених з фарфору у вигляді порцелянових ляльок, приносили родинам масу позитивних емоцій в затишний домашній вечор.
? "Ріпка". В. 10,5. Полонський ЗХК. 1950
В цілому фарфор не знає блідих, маловиразних персонажів. Їхні образи зазвичай відрізняються яскравою та влучною характеристикою, а тутечки...
М. Розов. Скульптурна композиція "Ріпка" - за мотивами однойменної казки. Серед них «Дід з ріпкою» В. 12,5. «Бабка» В. 11. «Жучка» В. 3,7. «Кішка» В. 3,5. "Онучка" та "Мишка". Дмитрівський фарфоровий завод (Росія). 1960-ті рр.
Дід з бородою - в лаптях, солом"яному капелюсі й латаній сорочці. Баба у фартуку та хустині, немов тільки ліпила пиріжки й закинула всі справи по першому заклику глави сім'ї.
Красуня-Внучка з закрученими косима, в сарафані або вишиванці. Дівчатко зображена безтурботною, з посмішкою та з рум'янцем на щоках. Жучка - вірний кошлатий сторож будинку. Незважаючи на кличку жіночого роду, собака, швидше за все, є псом. Кішка така мила домашня Мурка, яка певно залишила миску зі сметаною та поспішила на допомогу чотирилапому "товаришу". Мишка - маленьке і незначне звірятко, мала частка допомоги якого виявилася настільки важливою в загальній справі. Мишка нікого не кличе на допомогу, так як є мізерним суб'єктом в будинку. І докладає всі зусилля, щоб зібралася команда досягла своєї мети.
К. Бистрицька (1923 - 1971). "Ріпка". В. 27. Полонський ЗХК. 1967. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
"За добро добром платять" - головна ідея іншої народної казки «Кривенька качечка», в якій розповідається про чарівне перетворення качечки на дівчину.
"Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:
– Ходімо, бабо, в ліс по грибки!
От пішли; бере баба грибки, коли дивиться – у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.
От вона дідові:
– Дивись, діду, яка гарна качечка!
А дід каже:
– Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, що в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
– Хто це? Хто це?
Ніхто нічого не зна".
Велика керамічна скульптура Львівської кераміко - скульптурної фабрики, багата за кольором та високою технікою виконання, унікальна за змістом, де схвалюється те, що дід та баба узяли птаха зі зламаним крилом додому, була представлена в Центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» у виставковому проєкті про напівзабуте явище, що визначило вектор розвитку львівської школи кераміки у ХХ столітті, - «Лабіринти ЛКСФ».
В залах «Лабіринти ЛКСФ» арт-центру «Я Галерея» Павла Гудімова мер міста А. Садовий (в центрі). Львів, липень 2020 року
"Моє враження важно описати словами. Я хочу сюди ще прийти й вбутися тут. Кожен виріб — це квінтесенція думки, погляду в майбутнє, в себе самого. Львівська кераміка сьогодні отримує новий поштовх для розвитку. Я б хотів, щоб наша кераміко-скульптурна фабрика була збережена. Я дуже гордий, що у Львові є такі класні митці, є така традиція", — сказав Андрій Садовий, міський голова Львова на презентації вернісажу (2020).
С. Караффа - Корбут. "Казка про кривеньку качечку". Майоліка. Львівська КСФ. 1953
В. Білоус "Журавка". В. 16. Полтавський ФЗ. 1992
Автор декоративної скульптури "Казка про кривеньку качечку" Софія Караффа-Корбут (1924 - 1996) – видатна представниця української графіки, яка проілюструвала кожну четверту дитячу книжку, що виходили свого часу в Україні. Проте мало хто знає, що вона працювала художником - кераміком на Львівській кераміко - скульптурній двадцять днів, з 6 жовтня 1953 року до 27 жовтня.
С. Караффа - Корбут. Львів, 1954
Її робоче місце було обставлене десятками виготовлених нею витворів. Працівники фабрики з подивом спостерігали, як глина в руках майстрині набирала розмаїтих форм – від подарункових сувенірів до невеличких скульптурних композицій і тематичних порцелянових тарелів. Після двох тижнів прийшло розчарування. Контрасти температур – гаряча піч і коридори з протягами стали причиною застуди, захворювань легенів. Щоденна перебування в таких умовах вимотувала її сили. І хоча продовжувала ліпити сувенірні фігурки, але ходила на фабрику, наче на панщину. Софія написала заяву з проханням звільнити з роботи у зв'язку з тим, що виїжджає зі Львова. Це була формальна причина. Дирекція пішла назустріч талановитій майстрині, дозволила при потребі приходити на працю, приносити на затвердження художньої ради фабрики готові проєкти виробів для серійного випуску, випалювати виготовлені вироби в печі. Отже, на фабриці Софія мала свій куточок, обставлений її розмаїтими витворами – вазами та статуетками.
Музей творчості мисткині відкрито у Куткорі, де художниця прожила багато років й тут похована. Відвідувачі мають можливість оглянути експонати – оригінальні малюнки художниці, репродукції її ілюстрацій, книги та авторську кераміку.
Під час екскурсії в музеї С. Караффи - Корбут. село Куткір, 2018 рік
Роман Желізко та завідувачка науково – методичного відділу КЗ ЛОР «Львівський історичний музей» Л. Перейма з роботою С. Караффи - Корбут "Кривенька качечка" в Музеї Софії Караффи-Корбут
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зберігається вісім творів художниці, які вирізняються яскравим колоритом, тонким графічним рисунком, висвітленням історичних подій українського народу. Це декоративні блюда: «Богдан Хмельницький під Львовом» (1954), «Князь Данило Галицький розмовляє з будівничими» (1957), «Олекса Довбуш» (1957), «Богдан Хмельницький зустрічає послів у Переяславі» (1954), «Князі Данило і Лев на будівництві міста Лева» (1957), «Тут побудую я місто і назву його Львів» (1957), «Жар-птиця» (1957), «Птахоферма» (1957).
С. Караффа - Корбут. Декоративні блюда. 1957. НМУНДМ
Статуетка полтавського скульптора Володимира Білоуса "Журавка" (В. 16) візуально доповнює зміст казки про нагороду діду й бабі за добрий вчинок - догляд за качечкою, адже качечка виявилась дівчиною. Доброю і дуже працьовитою. Уміла прибрати у хаті та приготувати їсти.
Серед доробку полтавчанина вона не єдина, є ще два варіанти красунь з птахом, який в українських родинах асоціюється з найкращими людськими якостями: вірністю, розважливістю, добротою, чуйністю, приязністю. Журавель - символ нашої країни та любові до рідної землі. Існує легенда, що ім'я птаху дано на честь Бога любові й добра. Всі статуетки, а це -"Журавка", висотами 16 й18 сантиметрів та "Пісня" (В. 35 см), створені в один 1992 рік, другий після проголошення Незалежності. За основу для зображення алегорії Україні - дівчини в національному одязі та назви виробу, автором узятий головний персонаж з народної казки Полтавщини "Журавка". Вона теж про вдячну та працьовиту дівчину, яка наткала чудового полотна: по червоному полю золоті журавлі летять, за яке купець дав для діда та баби жменю золотих монет.
В. Білоус. "Пісня". В. 35. Полтавський ФЗ. 1992
Що цінували в українській жінці значно більше за вроду? Відповідь дають казки – головна чеснота дівчини - працьовитість. Сюжетні героїні народних казок у фарфорі уособлювали уявлення авторів про добре, розумне, світле, в них майстри декоративно - прикладного мистецтва вкладували своє активне ставлення до життя.
Г. Котова. "За прялкою". В. 19. Полонський ЗХК. 1972
М. Холодна. "Вишивальниця". В. 14,5. Конаковський фаянсовий завод. 1945
Образи Івасика-Телесика, Котигорошка та кота - пана Коцького, трьох із семи героїв, основних персонажів, які є лише в українських казках, стали одними із самих рідкісних та популярних у колекціонерів декоративних скульптур майстрів порцелянових заводів України. Характери інших чотирьох, "Дівка-семилітка", Залізноноса Баба, Кобиляча Голова, Видимо-Невидимо та маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою Ох, пройшли повз наших майстрів порцеляни.
Котигорошко зі своєю булавою трохи важко конкурувати з американськими суперменами сучасних фільмів. Однак вітчизняний богатир у порцеляні не менш цікавий. Про бажаність колекціонерів мати у своєму зібранні авторську роботу В. та Н. Албулів, створену на Полонському ЗХК, свідчить факт аукційного продажу через 34 роки. Майстерно виконану статуетку "Котигорошко" (1990), в якій розгорнуто майже повний сюжет популярної однойменної казки про хлопчика-велетня, що всіх рятував, а сам весь час на підступи наривався, було виставлено на публічні торги в серпні 2021 року. 79 осіб брали участь у змаганні, 46 ставок було зроблено, лот продали за 10567 гривень або 400 доларів.
Ілюстрації до видання книжки про Котигорошка 1991 року виконав художник Микола Бекало
Декорована в національному українському забарвленні та вельми змістовна композиція передбачає круговий огляд. Тут є усе, щоб наша фантазія набудувала хороми, розмалювала в уяві степи й ліси. Варто лише розглядати, то й не зупинишся. Так, на одній із проєкцій відтворено зустріч Котигорошко з Оленкою після того, як змій викрав дівчину, старші брати один за одним її шукають, знаходять, але зазнають поразки, згодом чудесним чином народжений молодший брат, який виростає та отримавши могутню булаву, вирушає у дорогу, перемагає ворога, та повертає сестру і братів. Сестра Котигорошка авторами подана цікаво, вона – проста українська дівчина, що перебуває в полоні, але її одяг натякає на княжу добу.
В. Албул, Н. Албул «Котигорошко». В. 33,5. ПЗХК 1987 / В. Албул, Н. Албул. «Котигорошко». В. 19. ПЗХК. 1987
Увіходить у двір, тоді в будинок, а змія нема, сама сестра Оленка дома.
— Здорова була, дівчино! — каже Котигорошко.
— Здоров був, парубче. Та чого ти сюди зайшов, прилетить змій, то він тебе з'їсть.
— Отже, може, й не з'їсть! А ти ж хто така?
— Я була одна дочка в батька й матері, та мене змій украв; а шестеро братів пішло визволяти та й загинуло.
Ілюстрацію до видання книжки про Котигорошка 1991 року виконав художник Микола Бекало
Зворотна сторона настільної скульптури оповідає спілкування Котигорошка зі дідком маленьким, борода якого на сажень волочиться.
В. Албул, Н. Албул «Котигорошко». В. 33,5. Полонський ЗХК. 1987 - зворотна сторона
Сидить дідок і вже бороду визволив з дубка. Як побачив Котигорошка, то й каже.
— А чого ти прийшов? Биться чи мириться?
— Де вже,— каже Котигорошко,— мириться — биться!
Ілюстрації до видання книжки про Котигорошка 1991 року виконав художник Микола Бекало
Є в малій скульптурі й гриф, який визволяє Котигорошка з того світу, коли Вернидуб та Крутивус його там залишили. Албул двічі упродовж трьох років звертався до відтворення образу рис характеру українців, цінних й сьогодні - стійкість, кмітливість, вірність, сімейні цінності та найголовніше - неземна сила, які є у головного героя його опусів.
Відокремлений "Котигорошко" (1987) подається ним як хлопчина-підліток, який водночас має риси багатиря і козака, перебуває дитиною та парубком, малим, але кремезним, героєм, але без певних ознак героїзму. Його силу лише підкреслено розміром булави. В декорі Наталія Албул обмежилася двома активними кольорами, підвищуючи емоційну напруженість, яка закладена в основу пригодницько-героїчної казки, статуетка вирізняється червоним контурним кольором, що підкреслює життєдайну силу персонажу, як немов сонце протистоїть злу.
В. Албул, Н. Албул. «Котигорошко». В. 19. Полонський ЗХК. 1987 / В. Горолюк, розпис Є. Овчарик. «Дракоша». В. 10. Тернопільський ФЗ. 1990
Про боротьбу переможця над злом, де хлопчик - велетень розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави, - авторська робота полонського скульптора Віктора Данильчука "Котигорошко зі змієм" (1992).
В. Данильчук. «Котигорошко зі змієм». В. 15. Полонський ЗХК. 1992. Не тиражувалася
Данильчук у світі казки почувається, як у рідній стихії. До створення своїх творів у цьому жанрі він завжди підходив й підходить творчо, часто в дусі власних уявлень.
Ой розгулялись взимку віхоли, до вікон хатку замели, де під солом'яною стріхою дідусь із бабою жили.
Біля віконця якось ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що розважалась у дворі.
От дід і каже: – Нумо, спробуймо і ми побавитись, стара, – ходім та бабу з снігу зробимо, отак, як робить дітвора!
А баба каже: — Не щастило нам діток ростити на віку, – отож хоч нині з снігу білого не бабу зробим, а дочку!
Зі знанням сільського побуту Поділля, його старовиних обрядів та звичаїв, народних типів та забуваємого сучасниками одягу, він створив образ маленької дівчинки, яка ожила після того, як дід та баба виліпили її зі снігу. Зворушливо піднесеною, трепетно дівочою, втіленням чарівної ідеальної краси є його "Снігурка" (2016), яка стала справжнім подарунком для любителів статуеток. Виглядає вона як проста русява дівчинка в кужушці з хутряною опушкою, хусточці у дрібні квіткові мотиви, великі зелені або червоні квітчасті, та у рукавичках, що забавляється сніжком та снігірями. Маленьке диво.
В. Данильчук. "Снігурка" - персонаж української народної казки "Снігуронька" у варіантах деталей та розпису. В. 11,3. Полонне. 2017, 2016, 2021. / В. Покосовська "Білочка". В. 6,5. Баранівський ФЗ. 1960 / П. Дутчак-? "Білочка з грибами". В. 7. Городницький ФЗ. 1960 – ті
В рік випуску "Котигорошк а зі змієм" Данильчук створив ще й багатоособну, скульптуру "Пан Коцький" про старого кота, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів та ще й узявши лисичку за дружину. Повну тонкої іронії скульптура насичена деталями, густо обплетена фольклорними українськими атрибутами, серед яких знаходиимо тварин однієї з найвідоміших українських казок для дітей раннього віку.
Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до столу, а він побачив, що на столі м'яса багато, та й каже:
— Ня-у! ..Ня-у! .. Ня-у!..
А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!
(укр. народна казка "Пан Коцький")
В. Данильчук. "Пан Коцький". В. 15. Полонський ЗХК. 1992
Бешкетна, шумлива та вередлива сусідська домашня тварина так запала у пам'ять Віктору, що першу роботу на Полонському заводі художньої кераміки у 1990 році скульптор присвятив їй. Саме про таку козу складено й казку "Коза — дереза".
В. Данильчук "Коза". В. 20,5. Полонський ЗХК. 1990
— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбокалуплена!
Тупу-тупуногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть.
Такий зачин характерний для фантастичних і соціально-побутових народних творів, спробувала інсценувати його текст. Зобразити персонажів казки, обіграти яскравими українськими статуетками. Отже, про то як спочатку дід купив кіз, тоді по черзі послав доньок і бабу пасти їх, зрештою змушений був прогнати їх від себе, бо кози, повертаючись з пасовиська додому, щоразу залишалися незадоволеними, так розвивається її сюжет.
В. (Володимир) Трегубов. Козел із серії знаків зодіаку. В. 12,5. Коростенський ФЗ. 1991
В. Трегубова. "Дід Онуфрій" - персонаж скульптурної серії "Народні усмішки". В. 12. Коростенський ФЗ. 1990
Не згадаю чому, але мені найчастіше сміючися оповідала матуся: "... а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається: кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, тільки пила, тільки і їла!"
О. Петко. «Діана». В. 17,5. Городницький ФЗ. 2003 / В. Трегубова. "Дід" - персонаж скульптурної серії "Народні усмішки". В. 12. Коростенський ФЗ. 1990 / В. Максимець. «Хатка». В. 12. Полонне. 2010
Автор городницької кози "Діани" - випускниця Львівської національної Академії мистецтв, художник-скульптор Олена Петко, яка впродовж 2001 – 2012 років працюючи на Городницькому фарфоровому заводі створила зображення тварин символів року за Східним календарем. Нині вона працює у філії школи мистецтв, що в селищі міського типу Городниця.
Олена Петко за розписом цукерниці "Раковина" на робочому місці у художній лабораторії ГФЗ
Модельована у спрощеній формі на зразок мультиплікаційних героїв, Оленина коза гарно ілюструє характер героїні казки, яка постійно проявляла невдоволення, а значить, вередлива, самовпевнена, улеслива, та брехлива. Опинившись у лісі, вона зухвало зайняла хатинку Зайця і не мала наміру поступатися ні перед ним, ні перед іншими звірами. Вона не боїться ні Вовка, ні Лисички, відступає тільки перед сміливцем Раком.
Характери решти персонажів теж розкриваються в дії. Якщо в інших казках Вовк злий і самовпевнений, то тут він боягуз — злякався свійської тварини. А Лисичка, котра вміло знаходить вихід з будь-яких ситуацій у багатьох казках, у цій теж відступає. І тільки маленький Рак виявляє щире співчуття до Зайця, приходить йому на допомогу, боронить від нахабної Кози-Дерези. Звірі у казці поводяться, як люди. Так викрито вади одних і піднесено чесноти других. Тому ця казка належить до повчально-розважальних.
О. Цвєтков. "Зайчик". В. 8. Городницький ФЗ. 1951 / Д. Назаров. "Коза". В. 15. Коростенський ФЗ. 2001
Як й велику кількість різних виробів для дітей в рамках всеукраїнського конкурсу "Художники — дітям" на Коростенському фарфоровому було створено ширококомплектний дитячий сервіз "Гуси - лебеді" із 17 предметів. В оздобленні В. Трегубової використані фрагменти казки «Івасик Телесик», розглядання яких вчить малят бути винахідливими в будь-якій ситуації, адже саме завдяки своїй кмітливості єдиному синові-помічнику діда та баби вдалося вирватися з полону.
М. та В. Трегубови. Ширококомплектний дитячий сервіз "Гуси - лебеді" (17). Коростенський ФЗ. 1979. Експонувався серед великої кількості подібних виробів на виставці "Наш радянський спосіб життя" (1979)
Коли це летить собі одне гусеня: відбилося — насилу летить, Телесик до нього: Гуся-гуся, гусенятко! Візьми мене на крилятко Та понеси до батенька, А в батенька їсти, й пити, Ще й хороше походити! От воно:— Сідай!— каже та й ухопило його на крила.
А. Кисельов. "Гуси-лебеді". В. 8,5. Ленінградський фарфоровий завод. 1950-х – 1960-ті рр.
М. Козак, З. Олексенко. Глечик від дитячого набору для напоїв "Телесик". Полонський ФЗ. Форма - 1974, деколь - 1985
У мініатюрі київського скульптора Владислава Щербини зображено цього маленького хлопчика Івасика на човнику з веселечком, яке він попросив йому зробити, щоб ловити рибу та годувати стареньких діда і бабу.
В. Щербина. "Івасик-Телесик". Київський ЕКХЗ. 1960
Герой чарівної розповіді успішно справляється з усіма труднощами та блискуче долає перешкоди, що виникають на його шляху. Таким чином, досягається терапевтичний ефект та створюється позитивний сценарій розвитку подальших подій.
О. Нестерова. Київ, 2012 року
Два тижні у жахливий воєнний час для нашої країни з 14 до 28 лютого 2022 року художниця Олена Нестерова працювала над розписом форми набору чайника Слов'янського керамічного комбінату 1950 року. «Мені дуже хочеться, щоб усі ці жахіття закінчилися, і в "страшній казці" нашої дійсності стався щасливий кінець!» - супроводила вона написом світлини арттерапії (лікування мистецтвом) або казкотерапії зі щасливим кінцем «Івасик – Телесик».
Набор чайників "Івасик - Телесик". Форма: Слов'янський КК (1950). Розпис: О. Нестерова, живописна артіль "Бабичъ Фарфоръ" (14.03 - 28.03. 2022)
Набор чайників "Івасик - Телесик". Форма: Слов'янський КК (1950). Розпис: О. Нестерова, живописна артіль "Бабичъ Фарфоръ" (14.03 - 28.03. 2022)
Маша з 60-х років минулого століття, коли режисер Роман Качанов зняв ляльковий мультфільм «Машенька і ведмідь» за мотивами казки Г. Ландау, ─ зовсім не та просунута дитина, якою вона постає перед дітлахами в сучасному мультсеріалі.
А. Мікеєва. З серії дитячих тарілок «По гриби». Кам"янобрідський ФЗ. 1969
Та Машенька ─ звичайна сільська дівчинка, працьовита і кмітлива, що живе у дідуся з бабусею і допомагає їм вести селянське господарство. Випадково заблукавши в лісі, дівчинка потрапляє в ведмежу хатинку, і тут поводиться не як примхливе дитя, яке потребує невпинної уваги, а як справжня маленька господиня. Зображена на тарілці Асі Мікеєвої з серії "По гриби" Маша ходила, ходила лісом — зовсім заблудилася. Зайшла вона в далеку глушину, в самі хащі. Дивиться — стоїть хатинка. Постукала в двері — не відповідають. Торгонула дверима, а вони й відчинилися. Увійшла Маша в хатину, сіла коло вікна на лаві. Сидить і думає: «Хто ж тут живе? Чому нікого не видно?..» А в тій хатині жив величезний ведмідь. Тільки його тоді дома не було.
Статуетка "Маша та Ведмідь" (1988) створена художником київського заводу Леонтіною Лозовою за мотивами старої доброї казки про цю тямущу маленьку дівчинку, яка багато і по дому може зробити, і їсти приготувати, а також про те, що потрапивши в складну ситуацію — завжди може знайти вихід.
Леонтіна Лозова
Завдяки Маші самотній і невлаштований в побуті ведмідь відчув радість спілкування з живою істотою, і не дивно, що він не хотів відпускати від себе єдину приятельку. Їй трохи шкода розлучатися з ведмедем, а й назавжди забути про залишених в селі стареньких бабусі та дідуся вона теж не хоче, тому, звичайно ж, робить вибір їх користь: Високо сиджу, далеко бачу, не сідай на пенька, не їж пиріжка, неси бабусі, неси дідусеві.
Л. Лозова. "Маша та Ведмідь" /без надглазурного розпису/. В. 21,5. Київський ЕКХЗ. 1988
О. Жникруп. "Ау". В. 14. Баранівський ФЗ, Полонський ЗХК. 1956
Представлені статуетки опинившись у квартирі не ставали яскравою плямою, елементом оздоблення, а несли споглядаючим естетичну насолоду і ті цінності, які такі близькі та зрозумілі всім – чесність, бажана поведінка, працьовитість.
Події казкового сюжету природно і послідовно активно випливали на почуття й розум дитини, розвивали його сприйнятливість і емоційність. Бо ж казки, як не крути, а чогось навчають – дитина слухає, потім читає і робить свої висновки про навколишній світ і стосунки в ньому.
Т. Крижанівська. "Перші уроки". В. 18. Городницький ФЗ. 1957
І. Коломієць. «Дівчинка з книгою». В. 13,5. Полонський ЗХК. 1956. / І. Коломієць. "Перша літера" (В. 23. 1956) у розпису одеського художника Олени Жернової (2016). Полонський ЗХК. / Т. Крижанівська. "Дівчинка з книгою". В. 10,5. Городницький ФЗ. 1964
Текст Л. Карпінська - Романюк
留言