О. Жникруп. "Цирк". В. 4,7. 12,6. 9,2. Київський еКХЗ. 1965
«Справжнє циркове безумство» в сценах з життя мандрівних артистів та вуличних акробатів за участю дресованих тварин зобразив на початку ХХ1 століття київський скульптор Владислав Щербина (1926 - 2017). У скульптурних триптихах "Ярмарковий цирк" (2010) та "Ведмежий цирк" (2010) показана чисто російська розвага, з вченими ведмедями на Русі ходили на масницю, Різдво та святки з незапам'ятних часів аж до початку 20 століття. Уявлення ведмежої потіхи було представлено на персональній виставці автора в Російському центрі науки та культури міста Київ у січень 2011 року, де відвідувачі побачили 30 нових творів, зроблених 85-річним майстром у 2010 році. У пресі під заголовками "Майстер фарфорової пластики" та "У Києві відкрилася виставка порцелянової скульптури" зазначали: "Веселий настрій гостям створюють фігурки з цирку, наприклад “Скоморохи”.
В. Щербина. Триптих "Ярмарковий цирк". В. 23. 23,5.18. Київ. 2010. Експонувалися на персональній виставці до 85 - уріччя автора в Російському центрі науки та культури. Київ, січень 2011
Отже, публіку розважав порцеляновий райок, де розігрували арлекінаду, автор відтворив гру скоморохів - поводирів та витівки вчених ведмедів. З величезним натхненням він наповнив реалізмом та гумором циркову виставу, де все відбувається на вулиці. Ведмідь кланявся, грав ударами одна об одну на парних тарілках, виконував акробатичні вправи, співав частівки.
"Все прекрасне можна втілити у порцеляні, - сказав скульптор на відкритті вернісажу. Фарфор - це моє життя. Без нього все інше пусте, для мене не існує. На першому місці для мене в житті фарфор. Порцеляна - це один з видів тонкої кераміки, вона дає значну усушку в процесі випалювання, - ділився секретом майстер.
- Тому чимало скульпторів, які успішно працюють з бронзою, металом чи деревом, виявлялись безпорадними перед вередливим білим матеріалом".
В. Щербина в майстерні. Київ, 2012
Багатство ручного розпису наповнених теплом яскравих композицій з окремими номерами з цього тендітного матеріалу, де розігруються яскраві сценки, що зображають прототипів циркових акторів - скоморохів, просто вбиває.
Роботи В. Щербини у розпису М. Антропової. Київ, 2010 ті
Поряд із майстром десять років поспіль працювала Марія Антропова, яка опанувала таємниці декорування над полив’яними фарбами. Вона гарно відчувала матеріал, делікатно виконувала розпис, іноді підсилюючи його декоративність яскравими кольоровими акцентами.
В. Щербина. "Сердце клоуна". В. 33. 2009. "Балансер". В. 23. 2009. "Гра з ведмедем". В. 24. 2010. Київ
Марія Антропова за розписом робіт В. Щербини
Т. Крижанівська. «Ведмедик». В. 9. Городницький ФЗ. 1951
В. Прокопенко. «Балалаєчник». В. 14,3. Сисертьський ФЗ. 1970
Ведмедик грає на балалайці, яка має всього 3 струни - іміджевий продукт ще на початку 1950 – тих та одна із перших робіт Тамари Крижанівської (1926 - 1994) , яка приїхала в Городницю після закінчення Одеського художнього училища в 1950 році. Ведмедик та балалайка — ось два атрибути, які, на думку багатьох іноземців, повинні в обов'язковому порядку бути присутніми у будинку російської людини. І, якщо вже завести ведмедя — це не найкраща витівка, то покупка порцелянової фігурки піде тільки на користь.
Т. Дрозд. Дитячий сервіз "Цирк". Сумський фарфоровий завод. 1997
Цирк, цирк, цирк - радість, сміх, веселощі, нові враження. Щербина створив власний світ, окрему сторінку цієї тематики у творчості. Якщо любиш цирк з його кольорами, виступами та чудесами - то любов ця назавжди... Своє захоплення майстер фарфору виражав, звісно, своїми композиціями. У 2000 - х в художніх образах подано яскравий спалах пластики та декору на противагу благородній й суворій, елегантній й романтичній пластиці 1980 х. Перше звернення ним до особливого виду видовищного мистецтва, циркового дійства, відбулося у 1982 році. У коло манежу було укладено скульптурну демонстрацію чогось незвичайного через стриману загадковість й елементи гри. У формах фокусників, жонглерів, акробатів досягнуто химерності, декоративності й артистизму. Нині раритетні виступають палітрою голубого, сірого та бірюзового проти різнобарв'я 2010 -х.
В. Щербина. "Голубий цирк". Київський еКХЗ. В. 26. 24. 26. 1982
"Бірюзовий цирк" (1981 - 1982) та триптихи "Сіро голубий цирк" (1982) й "Голубий цирк" (1982) - єдність духу і тіла: літають у повітрі клоуни з квітами, гімнасти, партерні акробати, коні, дресовані леви, безстрашні дресувальниці - світ, де все фантастично і реально.
В. Щербина. "Бірюзовий цирк". Київський еКХЗ. В. 21 - 34,5. 1981 - 1982. НМУНДМ
Сцени "Скоморохи" на фресках Софії Київської - свідчення про давню історію циркового мистецтва на наших теренах. Реконструкція С. Висоцького та І. Тоцької. Відлуння їх у композиції розпису Максимом Лозовим, онуком В. Щербини та О. Жникруп, форми штофа "Скоморохи" (2008).
В. Щербина, розпис Максим Лозовий. Штоф "Скоморохи". Київ. 2008
І який ще персонаж, може так притягувати до себе, так змушувати радіти, сумувати та разом з цим мріяти, як клоун?
В образотворчому відношенні - це особлива тема, виграшна, одна з улюблених класиків українського фарфору. Де ще формам і фарбам надана настільки повна свобода, де ще маски й костюми, пози, рухи та міміка можуть варіюватися і втілюватися до нескінченності?
Декоративне блюдо "Арлекін" виконане В. Албулом під час навчання в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова. Одеса, 1980
На момент випуску голубого, сіро голубого та блакитного цирків мистецтво втілення у фарфор фантазій через клоунаду, акробатику, еквілібристику, музичну ексцентрику, ілюзіонізм, пантоміму, інтермедію мало вже значну історію розвитку. Першим серед заводів був Городницький фарфоровий, головний осередок виробництва фарфору в 1930 х. "Клоун" провідного скульптора підприємства Раїси Марчук - одна з небагатьох тогочасних скульптур, в якій уміло використані декоративні якості фарфору та різноманітного розпису. Романтичний комірець, яскраві щоки, на райдужне волосся одягнений гострокінцевий ковпак з пензликом на кінці – все це атрибути. Марчук відтворює клоуна в момент закінчення сценічного номера. Відставлена гітара, у відповідь на аплодисменти та тепле прийняття з вдячністю притиснута до серця долоня. Зведені брови, широко розкрити очі, прочинений рот передають почуття та емоції хвилювання, радості та щастя артиста. До образів клоунів потім багато десятиліть поверталися художники, статуетка як символ вічної веселості та радості стала особливо популярною на багато років.
Р. Марчук. «Клоун». В. 16,5. Городницький ФЗ. 1939. Клеймо 1949 – сер. 1950
О. Шевченко. Настінна тарілочка «Мім». В. 20. Коростенський ФЗ. 1985
Р. Марчук. "Клоун". В. 16,5. Городницький ФЗ. 1939
Барановський фарфоровий з 1950 х випускав тиражні столові наряддя для сніданку "Цирк" на 6 персон, форми були передані з Димитровського фарфорового завода у Вербілках. Окремі фігурки клоунів, що органічно вбудовані в утилітарні 17 одиниць різних предметів, дотепно вирішені у дусі старого російського фарфору (солонка, підставка для столового приладу, перечниця, пашотниця, стопка або підставка для яєць, попільничка, масниця з кришкою, гірчичниця з кришкою).
С. Орлов. Столовий прибор для сніданку "Цирк" (6). Баранівський ФЗ. Початок 1950 х
У автора набору заслуженого скульптора РРФСР, лауреата Сталінської премії Сергія Орлова (1911 - 1971) інтерес до гострої характерної виразності натури проявився в серії невеликих статуеток, створених ще до Другої мирової війни на Димитровському фарфоровому заводі у Вербілках. Вони зображують циркових персонажів. Серед кращих можна назвати композицію з двох клоунів та вершниці (на фото праворуч). Вона вирішена в плані веселого гротеску й привертає увагу поєднанням влучного спостереження деяких трафаретних способів циркової клоунади та справжнього внутрішнього запалу.
С. Орлов. "Клоуни та вершниця". 1937
По - справжньому смішний, наприклад, рудий клоун в широких білих штанах в червоне яблуко, в коротенькому червоному жакеті та ковпаку. Він зображає сценічний образ музичного клоуна - ексцентрика А. Каменського, який виступав у творчому дуеті з І. Радунським з 1936 по 1946. У 1946 році А. Каменський покинув дует, й до 1948 року Бім - Радунський виступав соло. Його поза з засунутими в кишені руками передана дуже вірно й природно. У фігурі вершниці та коня, зроблених більш узагальнено й стилізовано, помітно відчувається традиція народної іграшки. Стилізація форми у сервізі "Цирк" (1938 - 1939), який входить в циркову серію, досягнута більшою мірою.
С. Орлов. Окремі предмети столового набору для сніданку "Цирк". Баранівський ФЗ. Початок 1950 х
На теренах інтернетного простору представлено цей столовий набір в цікавому розпису. За умови використання білих тарілок при сервіруванню на сніданок, він надасть столу класичну строгість та гармонію. Як на мене, згодна з припущеннями, що декор виконаний професійним художником - Вартаном Нарекяном. Він працював на Баранівському фарфоровому з 1935 по 1954 рік головним художником. Вірменин, грек - французького походження з радянським світоглядом, Нарекян народився в Туреччині, художню освіту здобув у Франції, працював на фарфоровому заводі в Греції. Коли за власним бажанням приїхав з Парижа до Росії, його не знали куди призначити, відправили в селище міського типу Баранівку. У 1954 році він перевівся на Коростенський фарфоровий. Вартан Нарекян - своєрідний художник, автор чайних і столових сервізів "Золота осінь", "Електрифікація", "Золотий колос" та інших. Його вироби наповнені особливим колоритом та неповторністю малюнка.
Композиція форми С. Орлов, автор композиції розпису Вартан Нарекян. Столовий набір для сніданку "Цирк" (6). Баранівський ФЗ. Початок 1950 х
Створену з елементами гри та жарту скульптором Полонського фарфорового заводу Василем Мельником (1928 - 2015) попільничку "Клоун" серійно випускав Полонський завод художньої кераміки. Її користування передбачалося групою людей, наприклад, при грі у карти. У комплекті до основної попільниці, вона має форму тачки, яку везе цирковий комік, йшли додатково п!ять окремих у формі листа розеток - місткостей для тютюнового попелу. Вони закладалися в цей простий пристрій для транспортування вантажів одна на другу. Є спеціальна виїмка для сигарет.
Незграбний, кумедний, у ковпаку з під якого виглядає руда перука, з вкритим гримом обличчям, вдягнений у чужоземний мішкуватий одяг, у незвичайно великому взутті, рудий клоун ніби порушує певні табу та висміює нездорову звичку куріння.
В. Мельник. Фото з архіву М. Козака
В. Мельник. Попільничка "Клоун". В. 15. Полонський ЗХК. 1958
Мельник відтворив персонаж традиційного образу цирку у буфонадній клоунаді, який здійснює вчинки, що здаються позбавленими здорового глузду, завжди заважає Білому, все робить незграбно і невгаразд. Але насправді Рудий собі на умі, і симпатії глядача більше на його стороні. Над ним сміються і йому співчувають, коли він потрапляє в безглузді положення. По-дитячому наївний у своїх вчинках і тугодум, він лише прикидається, щоб потім обдурити, перехитрити Білого клоуна. Набір, який свого часу був віднесений до кращих зразків фарфорової пластики України, разом з іншими виробами презентував кращу продукцію галузі на Міжнародній виставці-ярмарку в Марселі (Франція) влітку 1959 року.
В. Мельник. Комплект попільничек "Клоун". Клоун з тачкою - попільничкою. В. 15. Попільничка форми листа. В. 2. Краснодарський фарфорово - фаянсовий завод. Полонський ЗХК. 1958
Серед українських скульпторів-фарфористів Ольга Рапай (1929 - 2012) однією з перших звернулася до портретного зображення циркових артистів і мімів та з 1963 року назавжди закарбувалася багатобарвністю циркового свята. Вона створила свою власну галерею артистично-циркових образів, які викликають сьогодні великий інтерес. Жонглерські та акробатичні виступи на спині коня, що скаче, музиканти й клоуни - десять одне і двох фігурних композицій. Її різноманітні сюжети свідчать про відчайдушних людей і їх життєву силу, а вироби, що мають свій індивідуальний художній світ, випромінюють дивну чарівність.
О. Рапай. Роботи циркової тематики. Київський еКХЗ. 1963 - 1965
Розписи малих скульптур, їх виконала Ганна Калуга (1924 - 2011), унікально підкреслюють пластику фігур та білизну порцеляни. Художниця любила білий колір фарфору і залишала незаписаними великі площини.
Створювати серії такого обсягу, такого масштабу, з чудовим ручним розписом, з такими виключно елегантними формами, було найвищою точкою розвитку порцеляни. Це той високий пілотаж, до якого підіймався не кожен фарфорист.
З експозиції виставки «Моє життя складалося з моїх робіт», присвяченій 90 річчю від дня народження О. Рапай в Музеї книги та друкарства міста Острога у 2019 році
У Рапай створені образи впізнавані: Чарлі Чаплін, Олег Попов, Марсель Марсо. У 1965 році в серії декоративних скульптур на циркову тему київський завод випустив статуетки знаменитих артистів. Одна з них, портретне зображення рудого клоуна, якого називають батьком - засновником радянської клоунади, - Олега Попова (1930 - 2016). Інша - Марсель Марсо (1923 - 2007) в театральному гримі клоуна Біпа з трагічно наведеними бровами скорботною лінією, який сидить на валізі. Чи ні? Він задумливо усміхнений? Майстерно і точно автор передає емоції на обличчях артистів з їх сценічного амплуа. «Сміх без приниження і вульгарності» - так можливо, назвала б сьогодні Ольга ці порцелянові портрети.
О. Рапай. "Біп". В. 12. "Олег Попов з півнем". В. 13. Київський еКХЗ. 1965. Експонувалися на першій персональній виставці О. Рапай в 1968 році в Києві
Поставлені поруч мініатюри «Олег Попов з півнем» та «Біп», немов ведуть розмову між собою Марсо і клоун, якого Марсель вважав великим: «Його гумор наївний, ніжний, мрійливий, в ньому абсолютно відсутня злість або жорстокість. Легко уявити, що це персонаж з мольєрівського фарсу, з комедії Гоголя або Шекспіра. Я вражений його майже повною відмовою від гриму. Він хоче бути на арені дуже людяним і дуже реальним». Портретна схожість, ідентичність костюмів, співмірність, пози розкривають момент спілкування.
Марсель (на фото ліворуч, поруч - Олег Попов) завжди приходив в цирк, коли виступав Попов в тому місті, де виступав і він сам. "Я особливо радий вашому приїзду в Париж. Ви найбільший клоун, якого я бачив у своєму житті, і ваш успіх в Парижі - велика радість для всіх нас, мімів," - говорив Марсель Марсо. Ім'я Олега Попова занесено в «Книгу рекордів Гіннесса» з написом «За велику популярність як на Заході, так і на Сході». Якщо вірити книзі, це велика рідкість. Великий фарфоровий слон, премія «Оскар», як кращому у світі цирковому артистові року, була присуджена також Олегу Попову.
Київ, 1960 - і роки. Щойно закінчився спектакль. В одній зі сценок французький актор - мім Марсель Марсо, сидячи вислуховував своїх співрозмовників. Повернувшись до одного клоун робить веселий вираз обличчя, а до іншого - сумний. Репліки чергуються і поступово прискорюються, змушуючи клоуна постійно міняти настрій. Як тільки виступ закінчився, за лаштунки сцени до міма проходить молода жінка з 10 ти річною дівчинкою.
Так зустрілися: він, Марсель Марсо (1923 - 2007) - для покоління шістдесятників культова фігура, виступав в Києві, Ленінграді, Москві при незмінних аншлагах. Його дуже любили, і завдяки його величезному впливу в країні рад з'явилися сотні студій пантоміми. Він створив цілу школу свого мистецтва. І вона, Ольга Рапай, скульптор - фарфорист Київського експериментального кераміко - художнього заводу, світла, відкрита і товариська людина. Друзів у неї, напевно, пів Києва. І не тільки тут, але і за кордоном. Вона через кілька років після зустрічі створить свій напрямок в кераміці. Їх приголомшливе цікаве і захопливе спілкування в гримерці, на закінчення якого Ольга передала мімові в дар його сценічний портрет, залишилося в пам'яті дівчинки, Катерини Рапай, дочки Ольги.
О. Рапай
В кінці 80-х Ользі Рапай подзвонив директор цирку з проханням укласти договір на виконання робіт. Київський цирк закрили на реконструкцію, і частина трупи вирушила "на гастролі" на Оболонь (цирк-шапіто працював кілька років). За кілька років до цього було прийнято рішення оформити внутрішні приміщення керамічними фігурами.
Цирк на площі Перемоги. Київ, 1960 рік
Рапай, розуміючи значення замовлення, запропонувала оголосити серед скульпторів конкурс на краще виконання. У той період вже відзначилися у порцеляні в цирковій тематиці й інші майстри. Так, О. Жникруп у 1965, В. Щербина у 1982, В. Албул у 1980 та 1982, І. Зяблов у 1983 роках намагалися розгадати складний образ клоуна і зрозуміти, що ховається за маскою блазня, оспівували гнучкість акробатів, сміливість вольтижерів, відвагу дресувальника. При тому, що цирк завжди вважався мистецтвом невисоким, тим часом він надихав скульпторів, музикантів, художників. Керівник Київського цирку наполягав на виконанні замовлення Ольгою, його зачаровувала індивідуальність, несхожість манери рапаєвських порцелянових робіт на циркову тематику, і керамістка відповіла згодою.
О. Рапай. Керамічні фігури. Київ, 1989 - 1990 ті
Нею детально були обдумані наміри, й вони легко реалізовувалися. Робота йшла виключно швидко та із захопленням, про це вона оповідала мені особисто. Ольга завалила майстерню унікальними фігурами. Біля входу в будівлю передбачалося встановити найбільші фігури у 2,5 метра. Використовуючи білий ангоб, а почуття матеріалу їй ніколи не змінювало, домоглася в матеріалі керамічних скульптур схожості на фарфор. Легко застосовувала різні способи декорування, в композиціях розгорнула цілі оповідання. У завзятій творчій праці з ранку до ночі вона зовсім не думала про гроші. Коли замовлення було виконано, виявилося, що фінансування витрачено на інші потреби, й у дирекції цирку грошей на викуп замовлення не має. Реконструкцію завершили, приміщення цирку ввели в експлуатацію без скульптурного оформлення. Багаторазово улюблені фігури циркових акробатів, музикантів, комедіантів, клоунів, артистів з дресованими котами та мавпочками з казкового світу були роздарованими друзям, рідним і знайомим. А шкода...
"Я роблю тільки камерну скульптуру. Є такий жанр – мала скульптура, це скульптура, що спілкується з людиною, яка її має," - так відповіла Ольга Рапай Ізі Хруслінській на питання про її дорогу в мистецтві ( інтерв'ю, що було опубліковано в Українському журналі № 9 за 2008 рік). Із створеного майстринею улюблена фігурка – Чарлі Чаплін. Статуетка вирішена в чорно-білій гамі, яка служить не тільки для передачі образної характеристики героя, але нагадує трепетну виразність чорно - білого німого кіно, сьогодене багато втратило, на думку самого актора, з появою звуку і кольору на екрані.
Порцеляновий Чарлі Чаплін в колекції актора Юрія Стоянова. Фрагмент випуску телевізійної програми "Идеальный ремонт" (17. 12. 2016). О. Рапай. "Чарлі Чаплін". В. 15,5 та "Ілюзіоніст". В. 20. КеКХЗ. 1963 - 1965
Василь Мусієнко (нар. 1954) для створення статуетки "Смачного" (1985) обрав момент виступу актора, народного артиста РРФСР Юрія Куклачова (нар. 1949) в номері московського театру кішок, коли в білому ковпаку і з ополоником в руках, клоун відкриває каструлю, а там - кішка. Він її витягає, але вона кожен раз залазить назад.
В. Мусієнко
"Одного разу я знайшов її сплячою в каструлі. Посміявся, погладив і витрусив звідти. Але Стрілка (кішка) тут же залізла назад. Номер цей досі в моєму репертуарі, "- розповідав як народилася ідея номера «Кухар» журналу «7 дней» у 2012 році Куклачов, який придбав славу, першим в СРСР зайнявшись цирковою роботою з кішками.
В. Мусієнко, Г. Погрібна. "Смачного". В. 12,5. Полонський ЗХК. 1985.
Юрій Куклачов в момент виступу з номером "Кухар"
"В нашей стране именно в цирке можно было точно выразить время. И главной, безусловно, была фигура клоуна. Здесь возникает перекличка с фигурой шута. Говорили: чтобы понять монарха, нужно посмотреть на шута. Клоун очень точно выражает свое время, гораздо точнее, чем драматический актер. Собственно, он – это вершина драматического в искусстве," - з інтерв"ю з онучкою знанного клоуна Народного артист РСФСР та СРСР Михайла Румянцева (1901 - 1983), сценічний псевдонім - Карандаш. Приблизно в 1936 році артист вирішив додати у свої виступи собаку — маленького шотландського тер'єра — так почалася кар'єра Карандаша як виконавця з гротескним виглядом. Він з собакою на манежі смішать глядачів - композиція ще однієї мініатюрної статуетки В. Мусієнко, що випускали у Полонному. До речі, "Клоун" був першою роботою у фарфорі випускника Саратовського художнього училища.
В. Мусієнко. "Клоун". В. 9,2. Полонський ЗХК. 1984
М. Румянцев на манежі Московського цирку на Цветному бульварі з собакою Кляксою
В поле найбільшого інтересу Оксани Жникруп (1931 - 1993) потрапили клоуни, що танцюють з кільцями та кулями, дресована пума, акробатка, яка виконує вправи на кулі, і маг. Роботи відрізнялися граціозністю і пластикою, а розпис "легко дихає" на білому фарфорі.
О. Жникруп. "Цирк". В. 9,6. 13,3. 10,7. Київський еКХЗ. 1965. Експонувалася на виставці "Мистецтво у побут" в 1965 році
І якщо життя - театр. То весь світ - це як манеж - вічне свято дорослих і дітей, це сила, спритність, праця, шлях до перемоги. Це ото-то абсурдне, де відсутня логіка сюжету, перевертання буквально за все з ніг на голову, подолання тяжіння. Похід в цирк - завжди яскраве свято, одне з найяскравіших подій в житті кожного, чи не так?
В. Албул (1955 - 2018). ”Цирк” В. 26. Городницький ФЗ. 1982. Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу
Композиція Ігоря (1949 - 2018) та Наталії (нар. 1950) Зяблових "До нас їде цирк!" - світ виняткових і особливих людей: фокусника, що творить чудеса; силачів, що гнуть підкови; клоуна, який зумів розсмішити зал; сміливих стрибків й сальто акробата. Саме вибрана майстрами назва говорить про очікування приголомшливого дійства, від якого захоплює дух.
І. Зяблов, Н. Зяблова. Скульптурна композиція "До нас їде цирк!". В. 16. 18. 22,5. 24. ГФЗ. 1983. Бісквіт, під полив"яний розпис. Експонувалися на республіканській художній виставці "Земля та люди" у 1983 році. Музей історичної спадщини та виробів Городницького фарфорового заводу
І. Зяблов. Одеса, 2010
Автори занурюють глядача в таємничий світ циркового життя. Фарби, рух, різноманітність типажів виводять з буденності в інший вимір. Від фігурок зябловських циркачів дуже приємні враження, такі вони легкі, витончені - за кольором, по композиції, по сухому колориту. Дуже високохудожні!
І. Зяблов, Н. Зяблова. Скульптурна композиція "До нас їде цирк!" з експозиції Херсонського художнього музею
Роботи львівських випускників є рідкісними та феноменальними. У повоєнний час у Львові були створені сприятливі умови для розвитку професійної кераміки. Всю свою енергію, знання і талант Ніна Василенко вклала у становлення Дружківського порцелянового заводу, в те, що б він заявив про себе не просто як виробник побутової посуду, але як підприємство, що має власну характерну художню школу. Тоді це було досить складно - адже на території України працювали 18 порцелянових заводів. Гриміла слава Будянського, Барановського, Коростенського, Городницького, Київського, Сумського заводів - спробуй здивуй.
Н. Василенко. Панно із рельєфними зображеннями "Цирк". Дружківський ФЗ. 1980 - ті. Художній музей м. Донецьк
І дружковчане дивували! Дивували винятковою білизною своєї порцеляни, новими формами виробів, унікальним розписом сервізів, філігранною тонкістю стінок і багатьом іншим. Не випадково робота художниці, чиє ім'я золотом по білому вписано в історію вітчизняного фарфору — акцент оформлення інтер'єру холу бібліотеки імені Лесі Українки, а в Художньому музеї м. Донецьк находиться на зберіганні її чудово продумані побудовою композиції, перекликання ліній, кутів, нахилів панно із рельєфними зображеннями ефектних миттєвостей циркової вистави.
Н. Василенко. Панно із рельєфними зображеннями "Цирк". Дружківський ФЗ. 1980 - ті. Художній музей м. Донецьк
О. Шевченко. "Олег Попов". 50 - річчю від дня народження та 30 - рюччю на манежі. В. 18. Коростенський ФЗ. 1980
Цирк приїжджає без попередження. Без афіш або будь-якої іншої реклами. Він просто з'являється з нізвідки. Під шатром в чорно-білу смужку ховається абсолютно унікальний досвід, повний захопливих та дивовижних речей.
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments