Композиція форми В. Спиця, В. Горолюк, композиція декору О. Томків - Войтович. Декоративне блюдо "Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!» та чайний набір "Лісова пісня". Тернопільський фарфоровий завод. 1991. Експонувалися у виставковому проєкті «Вона в віки майбутні йти повинна» («І будуть приходити люди…»), присвяченому 150 уріччю від дня народження Лесі Українки, який було розпочато у лютому 2020 року в Луцькій надбрамній вежі Острога, місті якому майже 1000 років та яке у 1585 році отримало Магдебурзьке право
Художник декоративно – прикладного мистецтва Олеся Степанівна Томків – Войтович народилася 7 грудня 1961 року в родині вчителів у розташованому на Поліській рівнині, в Надбужанській котловині, де впадає в Західний Буг його приток — Солокії і Рати в місті, а це - Червоноград, що знаходиться в Західноукраїнській лісостеповій зоні (Мале Полісся). Кристинопіль (до 2 листопада 1951 року - назва Червонограда) в північній частині Львівської області був названий великим коронним гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким на честь дружини Кристини. Столиця знатних та сильних правителів роду Потоцьких; тут бували й жили сильні історичні постаті: Шептицький Андрей, Іван Франко, Бобинський; це індустріальне серце Львівщини та столиця вугільнодобувної галузі західної України з сильною промисловістю; край сильних тілом та волею шахтарів.
О. Войтович (в першому ряду - крайня справа) під час навчання у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (1978 – 1983)
Закінчила Олеся відділення кераміки Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (1978 – 1983). Викладачі за фахом — народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка професор Д. Кривавич, С. Коробчак, М. Чалий.
У повоєнний час у Львові були створені сприятливі умови для розвитку професійної кераміки. Дипломний проєкт "Набір посуду для рибних страв" (1983) вона виконала на Коростенському фарфоровому заводі під керівництвом від підприємства - Лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України В. Трегубової, від інституту – художника декоративно-ужиткового мистецтва, старшого викладача Володимира Башло (1924 - 2003), який захистила перед державною екзаменаційною комісією відмінно.
Коростень, 1982 рік. Олеся Войтович за розписом дипломного набору, Фото з архіву О. Томків - Войтович
З Тернопільським фарфоровим заводом доля поєднала Олесю в 1988 році. Заснований у 1964 році, він спеціалізувався на випуску чайних й кавових сервізів, кухонних, столових наборів та сувенірної продукції. "З перших же днів, коли в магазинах міста з"явився посуд з маркою Тернопільського фарфорового, покупці схвально відгукнулися про нього. На підприємстві освоєно виробництво посуду десяти найменувань - чашки, тарілочки, блюдця тощо. Оригінальні свіжі малюнки знайдено спеціалістами," - писали в місцевій пресі початку 1970 - х. Навіть буденні речі, як ось тарілки, кухлі, вазочки, тернополяни завжди намагались зробити цікавими, оригінальними, привабливими.
Декольні малюнки О. Томків - Войтович "Сорочинський ярмарок" на предметах від чайного сервізу й чайно - столового набору форми В. Спиці, Д. Павлусика "Ромашка". Тернопільський ФЗ. 1991
Вазочка "Сорочинський ярмарок". В. 15. Тернопільський фарфоровий завод. 1991
Вже понад 380 тисяч комплектів сервізів та наборів, які мали неабиякий попит, сходили з механізованих ліній в рік приходу Томків - Войтович на підприємство. Задовольняли попит населення Західної України та інших регіонів, купували вироби підприємства й за кордон. Мали контракти на експорт з Англією, Болгарією, Італії, Польщею, Угорщиною тощо.
Олеся Томків – Войтович, Марія Терещук, Володимир Григорович Спиця в художній лабораторії. Тернопіль, 1992
Працювала Олеся поруч з висококласними спеціалістами В. Спицею, В. Горолюком, В. Колісником, Е. Овчариком, М. Терещук з 1988 по 1993. Вже в перший рік роботи Томків - Войтович взяла участь у союзній худраді фарфоровиків в Грузії. Керівництво "Укрфарфорфаянсу" проводило семінари головних та провідних художників галузі. Існувала така практика. Тут кожний із виробничих колективів демонстрував результати своєї серйозної роботи. Учасниками М. Козаком та В. Овчаренко з Полонського фарфорового, М. Пилипчуком з Коростенського, М. Самійленком з Бориславського, О. Вовком з Синельникова висловлювалися думки з теоретичних питань декоративного мистецтва, знайомили із досягненнями художників інших заводів галузі, своїми творчими знахідками, цікавими експериментами, конкретно розбиралися вироби, що випускалися порцеляновими заводами. Відкривали нові імена, нові емоційні твори.
О. Томків - Войтович серед колег на союзній худраді фарфоровиків. Грузія. Зугдіді-Сванетія, 1988 рік
Тернопільські вироби, що народжувалися методом формування та лиття, обпалювалось у швидкісних печах безкапсельним способом, оформлялися різними методами підполив"яного та надполив"яного декорування.
В. Спиця - автор форми "Промінь", О. Томків - Войтович - автор малюнка. Глечик від набору для сніданку "Котик та півник" - за мотивами однойменної української народної казки. Тернопільський ФЗ. 1993
Саме про то, що малюкам необхідно якомога раніше засвоїти базові правила безпеки: не відчиняти двері стороннім, не довіряти незнайомцям, зайвий раз перевіряти ще раз, хто стоїть за дверима, навіть якщо здається, що це близька людина – порцелянова тарілочка.
Автор форми В. Спиця. Автор малюнка О. Томків- Войтович. Тарілочка із серії «Жили собі» за мотивами казки «Вовк і семеро козлят». Д. 17,5. Тернопільський ФЗ. 1993 рік
Сюжет «Вовк і семеро козенят» був записаний братами Грімм, але після деяких трансформацій казка стала народною і в такому вигляді існує й досі. Це - повчальна історія, що несе позитивне посилання не тільки дітям дітей віком від 3-4 років, а і їхнім батькам. Коза – дбайлива мама, яка готова зробити все, щоб її діти були ситі та задоволені життям. Безстрашно вирушає визволяти з'їдених козенят із черева вовка. Козенята – кмітливі та слухняні, але довірливі діти. Молодший, як це часто буває у казках, виявився найрозумнішим (встиг сховатися). Вовк - голодний і хитрий, хоча не дуже уважний хижак, якому не вдасться уникнути покарання за свої лиходійства.
У другому поколінні тернополян - творців сувенірної й подарункової продукції кінця 1980 - х та початку 1990 - х широко звучить тема козацької доби. Приміром, подарунковий набір В. Спиці “Козацька зброя” містив булаву - штоф та дві чарки у формі люльки. Є ключ від міста багатих славних культурних традицій "Тернопіль", який зробив В. Колісник. Кожного, хто приходить на гостини з добрими помислами, перестрівала порцелянова дівчина у національному костюмі В. Горолюка «Хліб - сіль», яку відрізняє величність і монументальність. От де взналося місце народження художниці, місто з давньою величною історією, багатою культурою; сильними традиціями.
В. Спиця у розпису О. Томків - Войтович. Декоративна тарілка із зображенням Тараса Шевченко. Д. 17,5. Тернопільський ФЗ. 1992
В. Спиця у розпису О. Томків - Войтович. Декоративна тарілка "Висипали запорожці —Лиман човни вкрили. «Грай же, море!» — заспівали. Запінились хвилі". Д. 17,5. Тернопільський ФЗ. 1992
Прикметними стали тарілки за мотивами творів Тараса Шевченка та набір із дванадцяти декоративних настінних тарілок В. Спиці у розпису О. Томків - Войтович “Гетьмани України”.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго-довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла, та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежять, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Слёзами дрібними
Їх умиють.
В. Спиця у розпису О. Томків - Войтович. Декоративні тарілки "Ну, не плач же, глянь на мене: завтра не побачиш. Завтра буду я далеко, далеко, Оксано...", "Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго - довго кров степами текла-червоніла", "Висипали запорожці —Лиман човни вкрили. «Грай же, море!» — заспівали. Запінились хвилі". Д. 17,5. Тернопільський ФЗ. 1992
О. Томків - Войтович. Тернопіль, 1992
В. Спиця у розпису О. Томків - Войтович. Декоративна тарілка "Вітер віє-повіває, по полю гуляє. На могилі кобзар сидить та на кобзі грає". Д. 17,5. Тернопільський ФЗ. 1992
Тарілки з набору із дванадцяти декоративних настінних тарілок В. Спиці у розпису О. Томків - Войтович “Гетьмани України”. Д. 17,5. Тернопільський ФЗ. 1992
Методом декольманії на заводі оформлялося 37% фарфорового посуду, що випускався. З виготовлення зсувної деколі на заводі існувала ділянка, що дозволяла урізноманітнити якість їх малюнків. Набір тарілок “Гетьмани України” виконано не тільки у двох розмірах, а й у двох різних способах декорування.
Тарілки з набору із дванадцяти декоративних настінних тарілок В. Спиці у розпису О. Томків - Войтович “Гетьмани України”. Д. 14. Тернопільський ФЗ. 1992
З експозиції Музею Федоровича, який відкрився 14 листопада 2021 року в селі Вікно Гримайлівської територіальної громади Чортківського району на Тернопільщині
У формах та малюнках художниця гармонійно поєднувала нев'янущі традиції народного мистецтва із сучасними естетичними вимогами. Національна специфіка яскраво виявилася й в оздобленні настінного тареля за мотивами популярної української народної пісні "Ой не ходи, Грицю...", яку, за давньою легендою, нібито склала народна поетеса часів Богдана Хмельницького Маруся Чурай. У пісні хлопець, на ім’я Грицько, кохає двох дівчат. Ймовірно, саме на вечорниці, де героїня пісні розуміє це та з ревнощів вирішує помститися коханому, отруївши його зіллям власного приготування, зображено Олесею.
О. Томків - Войтович. Декоративне блюдо "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, бо на вечорницях дівки-чарівниці!". Д. 28. Тернопільський ФЗ. 1992
У залі бару "Коза", де відбулася виставка виробів Тернопільського фарфорового заводу. Тернопіль, лютий, 2018
Художниця Олеся Томків - Войтович відтворює на фарфорі у декоративному блюді момент жаги помсти, яка сколихнула серце зрадженої дівчини при зустрічі нею Гриця разом з молодою дружиною на вечорницях, влаштованих подругою Марусі.
У відчаї Маруся намагалася покінчити життя самогубством, кинувшись з греблі у Ворсклу, але її врятував Іван Іскра, який випадково проходив поблизу, отже вона у неділю рано зілля копала, в понеділок — переполоскала, як прийшов вівторок — зілля ізварила, у середу рано Гриця отруїла.
По канту тарелі подано перші дві строфи української народної пісні літературного походження кінця XVIII століття «Ой, не ходи́, Гри́цю, та й на вечорни́ці», авторство котрої приписується напівлегендарній поетесі й співачці Марусі Чурай:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки — чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобровая,
Та чарівниченька справедливая.
У неділю рано зілля копала,
В понеділок — переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер — Гриць уже помер,
Прийла п’ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано
Мати дочку била:
— Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
— Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має…
Нехай же Грицько нас двох не кохає!
Нехай не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться та й сирій землі.
Така тобі, Грицю, за теє відплата —
З чотирьох дощичок темненька хата…
Сюжет пісні неодноразово використовувався українськими поетами, прозаїками та драматургами — він ліг в основу близько десяти повістей, романів, кількох драм і поем. Одними з найвідоміших є повість Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала» та історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко (1979, 1983). Також сюжет пісні ліг в основу балади Левка Боровиковського «Чарівниця», небилиці Степана Руданського «Розмай», однойменних п'єс Володимира Александрова (1873) і Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1892), драми Григорія Бораковського «Маруся Чурай — українська піснетворка» (1887), драматичної поеми Володимира Самійленка «Маруся Чураївна» (1896).
У ХХ столітті за мотивами пісень Чураївни та про неї писали свої твори, крім Ольги Кобилянської і Ліни Костенко, Маруся Вольвачівна (п'єса «Охайнулась, та пізно»), Степан Васильченко, Іван Сенченко та Іван Микитенко (історична п'єса «Маруся Чурай», 1934). Саму пісню на початку XIX століття перекладено німецькою та французькою мовами. Її використано в низці творів світової музики, в тому числі і композитором Ференцом Лістом. Збірку пісень Чурай та біографічний нарис про неї Л. Кауфмана видано під назвою «Дівчина з легенди — Маруся Чурай» (Київ, 1967 і 1974).
В. Спиця, В. Горолюк. Столовий набір форми «Галичанка». Малюнки деколі «Лісова пісня» виконала О. Томків – Войтович. ТФЗ. 1991
Декоративне блюдо та чайний набір з декоруванням сюжетних композицій за драмою - феєрією Лесі Українки "Лісова пісня" про інше кохання. Блюдо експонувалося у виставковому проєкті «Вона в віки майбутні йти повинна» («І будуть приходити люди…»), присвяченому 150 уріччю від дня народження Лесі Українки, який було розпочато у лютому 2020 року в Луцькій надбрамній вежі Острога, місті якому майже 1000 років та яке у 1585 році отримало Магдебурзьке право.
Тло посудних предметів служать свого роду полотном для мальовничих сюжетів лісової пісні.
З експозиції до 150-річчя від дня народження Лесі Українки виставкового проєкту «Вона в віки майбутні йти повинна» («І будуть приходити люди…»). Острог, 2020
Композиція форми В. Спиця, В. Горолюк, композиція декору О. Томків - Войтович.
Декоративне блюдо "Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!» та чайний набір "Лісова пісня". Тернопільський фарфоровий завод. 1992
На кожному портрети ліричних героїв драми - феєрії "Лісова пісня" - чарівна Мавка та красивий Лукаш, - займають практично всю площу. Молодий хлопець грає на сопілці, пісня якої розбудила лісову красуню, покликала її до життя і любові. Не звідане досі почуття, окрилює Мавку. Навколо них по узліссі й на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. Ліс вторить цій мелодії своїм життям, від того й напис по краю блюда - "Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!» Малюнки підкреслюють форми фарфору, білизна якого підкреслює невинність, чистоту й радість. Від твору солодко лунає пісня про Лесину провесну, що утверджує красу початку кохання і мрій, змістовних, гармонійних, як сама природа.
З ювілеєм, Олеся Степанівна. Многая літа Вам!
Огляд п"ятирічного невеликого, проте яскравого, етапу творчої біографії тернопільської художниці О. Томків - Войтович виконано на джерелах її виробів з порцеляни, які збереглися до нашого часу.
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments