"С главным художником Барановского фарфорового завода Александром Трегубовым я познакомился в Германии в 1995 году на семинаре керамиков и пригласил его на работу в Славянск, на «Фарко». Ему купили дом, и он переехал в наш город. Среди художников-керамистов Украины, с моей точки зрения, он - самый известный и высококлассный мастер. Сегодня мастер приехал на пленэр в Закотное, в Дом творчества, подарил картину на керамике и несколько скульптур, рассказал о творческих планах. И вновь перед ним мольберт, акварельные краски и кисточка в руке. Вдохновенный и неутомимый!," - написав про коллегу художник Юрий Кісільов.
Трегубов Олександр Сергійович народився 17 березня 1949 року у сонячному, затишному, зеленому місті з широкими вулицями, гарними будинками, численними парками, скверами й фонтанами, Алма-Аті, колишній столиці Казахстану.
І хоча з дитинства любив малювати, намір вчитися цьому професіонально виник, коли разом з заслуженими майстрами порцелянової справи, коростенськими художниками, подружжям Трегубових, Миколою та Валентиною, відвідав виставки та музеї мистецтв рідної неньки. Олександр Трегубов - племінник Миколи Трегубова, син його рідного брата. 14 - річний юнак тоді брав участь у їх пленерах, ходив на етюди, де вони підготовлювали нариси та узори для майбутніх творів. Дуже гарне місто біля підніжжя смарагдових хребтів Тянь-Шаню не випадково називають «містом-садом». Навесні, коли південні околиці потопають у цвітінні яблуневих, абрикосових, вишневих садів, воно стає схожим на казку. Розкішне зелене вбрання й велична панорама гір роблять Алма -Ату несхожою на інші міста. Для них приїзди були творчими відрядженнями, адже саме в той період під впливом східної культури Валентиною Трегубової були створені до «тижня Сходу» в Києві скульптурна композиція «Алі - Баба і сорок розбійників» (1968) за однією з найвідоміших східних арабських казок, яка з часу Антуана Галана (1646-1715), вперше яка провела переклад на європейську мову з арабських рукописів, включається у виданнях збірника «Тисяча й одна ніч», а також декоративна скульптура персонажу фольклору низки народів Близького Сходу, жартівника й дотепника, героя тисяч анекдотів, жартів і дотепів - «Ходжі Насреддіна» (1966).
Микола Трегубов в шамоті виконав скульптуру «Верблюда» (1964). Зустрічі зі знаними художниками, бесіди про мистецтво та сутність професії художника налагоджували юнака на захопливу уяву, бажання займатися тим, що й вони, розповів О. Трегубов у фільмі "Персона: Художник універсал зі Слов'янська. Олександр Трегубов" (2021).
Одне з відвідин найбільшого міста Казахстану, Алма - Ати, подружжям Трегубових у 1986 році, де відбулося виїзне засідання художньої ради ВІА легпрома (у верхньому ряду зліва - перший та третя М. та В. Трегубови)
М. та В. Трегубови. Чайний сервіз "Святковий". Коростенський ФЗ. 2003
По закінченню восьми класів середньої загальноосвітньої школи Олександр в 1964 році вступив в навчальний заклад, який у 1949 році закінчив Микола Трегубов - Алматинське художнє училище, але не на живопис, а на театрально-декоративне відділення (вчителі І. Федоров, О. Кривошеєв). В 1972 році, на два роки переривав навчання для служби в рядах радянської армії, отримав спеціальність «театральний художник-декоратор» та у наймолодшому місті Узбекістану, Фергані, чотири роки (1972 - 1976) працював художником - постановником російського драматичного театру та з них, деякий, незначний час в художніх майстернях художнього фонду. Треба відзначити, що посада театрального художника передбачала універсальність виконання мистецьких робіт, а це володіння графікою й живописом, архітектурою й керамікою, історією костюма й життям епох, тому що доводиться стикатися з тим пластом культури, що оточує постановку спектаклю, його тему, час, що стало в пригоді йому в подальшій творчості.
Сервіз "Весільний" - дипломний проєкт О. Трегубова в ЛНАМ
У 1977 році, знову таки під впливом дядька, вступив до Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв, ЛНАМ). З 1947 року заклад готує фахівців на кафедрі художньої кераміки. За цей час сформувалась й зросла плеяда художників – кераміків, сила якої – в багатстві творчих індивідуальностей, одним з яких є О. Трегубов. Тут він додав до наявних талантів та знань гарну вишу професійну освіту, оскільки мав добрих викладачів – знаних львівських художників. Мистецькі дисципліни штудіював у професора Вітольда Монастирського (живопис), Івана Франко (композиція), доцента кафедри кераміки Михайла Гладкого, Володимира Черкасова та багатьох інших. Скульптури навчав професор Дмитро Крвавич, але вчив не тільки ліпити, але й мислити об"ємно - просторово й бачити речі, пояснював, що дивитися на річ та бачити її, розуміти їхню конструктивну сутність є великою різницею. Окрім того, дух творчого суперництва, що панував у групі, стимулював до постійного професійного вдосконалення. Майже усі випускники 1982 року реалізували себе в мистецтві. Серед його однокурсників нині є члени творчих спілок, заслужені та народні художники України, директори художніх шкіл та студій, викладачі середніх і вищих мистецьких закладів освіти. Усі вони, окрім того, практики як художники, проте керамікою займаються одиниці.
Під час навчання в ЛНАМ: 1) Є. Овчарик та О. Трегубов. 2) О. Трегубов за грою на гітарі з друзями. Львів, 1978 рік
Курсові роботи, виконані під час навчання студентом ЛНАМ Олександром Трегубовим, анімалістичні скульптури у шамоті із розписом солями «Хом’як» (1978) й «Вовк» (1979) та декоративне фаянсове блюдо «Жар-птиця» (1978) зберігаються у Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького.
О. Трегубова. " Хом’як", "Вовк", блюдо «Жар-птиця». Львів, 1978 - 1979. Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацького
На технічній базі інституту О. Трегубов виконав також парні скульптури «Піп» і «Балда» (кам’яна маса, кольорова глазур), а дипломну роботу – сервіз «Весільний» на Баранівському фарфоровому заводі, куди після закінчення в 1982 році й отримав направлення на роботу. Високо оцінений Державною екзаменаційною комісією набір "Весільний", випускник отримав диплом з відзнакою, розпочав відлік успішних проектів у творчому доробку молодого митця.
О. Трегубов. Сервіз "Весільний". БФЗ. 1983. З експозиції музею Баранівського фарфорого заводу. Експонувався на республіканській виставці молодих майстрів народних художніх промислів та декоративно - прикладного мистецтва у жовтні 1983 року у Республіканському виставковому павільйоні Міністерства культури УРСР
В Баранівці О. Трегубов відпрацював тринадцять років (1982 - 1995). Був на заводській території тихий, затишний куточок. Влітку там цвів бузок, акації, липи. В одному крилі старого, що зберігся з дореволюційних часів будівлі, розміщувалася художня лабораторія. Її називали унікальною. Тут народжувалися нові форми й нові розписи на порцеляні. Працював невеликий колектив художників, який складався із старшого покоління: миргородців Олександра й Лідії Діброви та Івана Велічко, уродженеця поетичної Полтавщини Василя Костенко, отримавший професійну підготовку в Одеському художньому училищі та Київському художньому інституті Микола Назаренко, а також талановитої молоді: Володимира Лозанюка, Неоніли Янчукової, Галини Черниш, Валентини Гузенко, Людмили Громової, Марини Тюніної, Тетяни Бєнкіної, Олени Атряшкіної, Тетяни Осипчук, які разом з технологами були творцями поліської порцеляни. Білої й, як іноді й сьогодні згадують, що співає. Порцеляна сама по собі є вишуканим матеріалом і вимагає поштивого ставлення до себе. Олександр від 1984 року був головним художником заводу, змінив на цій посаді Івана Велічка. Потім коли О. Трегубов переїде до Слов"янська керівництво унікальним цехом прийме на себе Тетяна Бєнкіна.
О. Трегубов. Набір для напоїв. БФЗ. 1987
Згадаємо, що доленосним для розвитку асортименту та якості фарфорових виробів став 1962 рік. У країні гостро не вистачало посуду, в тому числі повних наборів столових або чайних на певну кількість людей. Керівництвом галузі було прийнято рішення про спеціалізацію порцелянових підприємств. Барановський завод перейшов на випуск столового посуду широкого асортименту, Городницький та Довбиський - чайно - кавовий, внаслідок чого, скульптурні та сувенірні вироби з планового виробництва були зняті. На початку 80 - х в Баранівці випускалися вкрай популярні серед населення столові, чайні та кавові сервізи, різноманітні побутові комплекти та набори для вареників, юшки, торту, для малечі.
О. Трегубов. Декоративна ваза " Орфей". БФЗ. 1987. Кмитівський музей образотворчого мистецтва ім. Буханчука
О. Трегубов поєднував керівництво художньою лабораторією з розробкою нових технологічних зразків форм та малюнків ще й виробів подарункового асортименту, ваз та кухлей. Відомі його «Комплект для вареників» (1983), комплект для соків «Крюшон» (малюнок «Бригантина»), набір з трьох фігурних штофів «Панас», «Кіндрат» і «Левко» (1985), миску «Ватра», кухоль «Крокус», чайно-кавовий сервіз «Арабіка», декоративні вази «Орфей» і «Глорія». Вони задовольняли естетичні та споживчі запити покупців.
Фото Миколи Козака
Також він робить спроби відродити на БФЗ виготовлення малої фарфорової пластики. Ним було створено вісім статуеток, а у виробництво пішли лише три. Так, до 40-річчя перемоги СРСР над фашистською Німеччиною Олександр обирає для втілення у порцеляні образи солдат одного з найбільш відомих творів, створеного під час 2 світової війни, які широко до ювілейних святкувань використовуються в театральних постановах, дитячих заходах, а саме персонажи поеми О. Твардовського "Василий Теркин". Усміхнений солдат, балагур і веселун, душа свого підрозділу, пілотка набакир, гвинтівка під рукою. Тямущий, навчений досвідом війни, задумливо, м'яко усміхнений Тьоркін розгорнув гармонь: " Нет, ребята, я не гордый. Не загадывая вдаль, так скажу: зачем мне орден. Я согласен на медаль", а тим часом регулювальниця жваво розмахує прапорцями: "От одной гармошки старой, что осталось сиротой, как-то вдруг теплее стало на дороге фронтовой. Выговаривает чисто, до души доносит звук..." Отже, було розроблено та випущено компактну скульптурну композицію «Регулювальниця» та «Василь Тьоркін» (1985). Дівчину в солдатській формі та плащі - наметі з прапорцями в руці ще в 1967 році створила київська скульптор Оксана Жникруп, але трегубовська витончена та у парі більш композиційно врівноважена.
О. Трегубов. "Василь Тьоркін". В. 10. "Регулювальниця". В. 19. БФЗ. 1985
«Дід з онуком» (1985) - авторська, не тиражувалася, двухфігурна композиція про цілий світ: дідусі передають онукам неоціненний досвід, але водночас вміють залишатися безпосередніми й веселими. У зворушливого й милого порцелянового то вже точно було дуже насичене життя, повне вражень, про що свідчить його статура й сиве волосся, одяг й кашкет з військовою кокардою, та тими спогадами безперечно варто поділитися з онуком.
О. Трегубов. "Дід з онуком". БФЗ. 1985
Розроблені художником вироби з 1983 по 1986 роки експонувалися на п’яти республіканських виставках й одній міжнародній. Так, фігурні штофи "Панас, Кондрат, Левко", які можна вважати продовженням традиції створення козаків, подібних до вправного стрільця, бадьорого й войовничого Ока, сильного, але сором'язливого й сентиментального Тура та хитрого й розсудливого Грая із мультсеріалу «Як козаки…» (1967), були представлені в експозиції розділу УРСР на виставці Радянського союзу в Аргентині (1986). До речі, вже в період навчання у виші О. Трегубов розпочав виставкову діяльність, взявши участь у Восьмій обласній виставці творів молодих Львівських художників (1980).
О. Трегубов. Фігурні штофи "Панас, Кіндрат, Левко". В. 30. 25. 20. Барановський ФЗ. 1985. Експонувалися у розділу України на виставці Радянського союзу в Аргентині у 1986 році
Скульптура «Іван-царевич» (1984) зображує вершника на коні білому як молоко, грива у кільця завивається, на плечі жар-птиця приторочена. Для серійного тиражу скульптуру спростили – прибрали вершника із птахом, залишивши лише коня, і в такому вигляді випускали з 1984 року
О. Трегубов. "Кінь". В. 26. БФЗ. 1984
О. Трегубов. "Іван - царевич". В. 30. БФЗ. 1984
Цікавим з боку відчуття специфіки фарфорової пластики є анімалістично-казкова скульптура «Кінь» за мотивами казки «Коник-горбоконик» (1984, малюнок «Золота грива»).
О. Трегубов. "Кінь". В. 19. БФЗ. 1984
Художник гарно передає конятко-малюка, чверть аршина без вершка, на хребті з двома горбами та з великими вухами, узгоджує його стримкий рух із постаментом. Нині дана статуетка зустрічається на антикварному ринку, випускалася малим тиражем.
Зберігаються в Слов’янському краєзнавчому музеї авторські скульптури "Півня" та «Бандуриста» (1992), які після затвердження художньою радою, не пішли у виробництво. На випуску малої пластики спеціалізувався Полонський завод художньої кераміки, вони на 75 % забезпечували декоративною скульптурою ринок Радянського союзу. Перед Баранівцями ставилася задача задовольняти шалений попит населення на їх посуд. Це й пояснює невпровадження у виробництво затверджених зразків порцелянових статуеток. Маємо зразок статичної, фронтальної постанови композицію форми О. Трегубова "Бандуриста" з композицією розпису невідомим художником у 1995 році.
Композиція форми та розпису О. Трегубов. "Бандурист". В. 28,5. БФЗ. 1992.
Композиція форми О. Трегубов, композиція розпису невідомим художником. "Бандурист". В. 28,5. БФЗ. 1995
Працюючи в Слов"янську Трегубов повторив створеного у 1992 році старого, сліпого Перебендю. Хто його не знає? Він усюди вештається та на кобзі грає. А хто грає, того знають й дякують люди: він їм тугу розганяє, хоть сам світом нудить.
О. Трегубов. "Перебендя". В. 14. Барановський ФЗ. 1992. Авторські фігурки, у виробництво не впроваджувалися
Кадри з фільму "Персона: Художник универсал из Славянска. Александр Трегубов":
1) О. Трегубов. "Перебендя". Слов"янськ. 2000 - ні. 2) Роботи виконані О. Трегубовим в Слов"янську. 3) Олександр Трегубов. Слов"янськ, березень 2021 року
О. Трегубов у Слов"янську працює з 1995 року. Поворотний момент у творчій біографії та житті відбувся у 1994, коли він був направлений від БФЗ на курси менеджерів до Лейпцигу (Німеччина). В тій самій групі, що й він, підвищували кваліфікацію засновники фарфорової компанії зі Слов’янська. Вони хотіли запустити у виробництво лінію ексклюзивного фарфору подарункового асортименту, поскільки основне виробництво продукції було вже налагоджено, колеги запропонували художнику зайнятися організацією нової справи. На базі виробничого кооперативу «Фарко» протягом 1995 -1997 років Трегубовим було розроблено велику кількість ваз, жанрової та анімалістичної скульптури, чайний сервіз «Аріель».
О. Трегубов. Порцелянові роботи, виконані у Слов"янську. 2004
Пройшов час, Трегубов почав працювати на себе, як приватний підприємець (1999 - 2010), побудував власну майстерню, нині є вільним художником. Герой публікації прекрасно володіє технікою розпису по фарфору й кераміці, різьбленню по дереву.
В травні 2020 року у соціальну мережі художникам було запропоновано взяти участь в акварельному марафоні "7 - денний виклик". Пропонувалося розмістити в один робочий день свою роботу та кожен день призначати нового художника: сім днів - сім робіт. Художник декоративно - прикладного мистецтва Олександр Трегубов виклав слідуючі свої роботи:
О. Трегубов. "Вітерець". 47х36. Слов"янськ. 2012. Акварель
За акварельною роботою була названа шамотна скульптура "Рошфор".
О. Трегубов. "Рошфор". В. 27. Слов"янськ. Підглазурний розпис, обжиг - 1200 гр.
Сім днів - сім робіт, й тема коляди була представлена у двух варіантах сюжетного рішення. Техніка - надглазурний живопис по керамічній плитці з послідуючим випалом 780 градусів.
О. Трегубов. "Коляда". 30х30. Слов"янськ.
Із скульптур малих форм у шамоті з підглазурним розписом з послідуючім випалом 1200 градусів він запропонував для розгляду фігуру баскетболіста в період гри.
О. Трегубов. "Баскетбол". В. 27. Слов"янськ.
І як вишеньку на торті виклав серію малюнків простим олівцем "Шахерезада", де все чітко й грамотно вкомпоновано, сюжетно акцентовано та змушує довго дивитися й милуватися цими графічними аркушами. Вражає, що ці малюнки художник малював під час воєнних дій 2014 року. Коли вже захотілося побачити це в кольорі, виконав надглазурний живопис на керамічній плитці з випалом 780 градусів. Один із сюжетів казки "Чарівна лампа Аладдіна" насичений величезною кількістю деталей, ретельно опрацьованих і майстерно зроблених.
О. Трегубова. Серія малюнків "Шехерезеда", розм. А -4. Слов"янськ. 2014
О. Трегубов. Розпис на керамічній плитці
"Чарівна лампа Аладдіна". 30х30. Слов"янськ.
На щорічних міських виставках можна побачити порцелянові скульптури художника - портретного та анімалістичного жанру. Він є учасником всеукраїнських симпозіумів кераміки в Слов'янську (2001, 2005, 2010), тижня кераміки в Донбасі (2005), виставок у Києві, Житомирі, Донецьку, Слов'янську.
Також О. Трегубов - учасник Міжнародної виставки "Мистецтво - храму" (Донецьк 2004), голова художньої ради і учасник щорічної загальноміської художньої виставки в Слов'янському краєзнавчому музеї.
О. Трегубов. "Автопортрет". Слов"янськ
Роботи художника зберігаються в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Сумському та Чернігівському художніх музеях, Слов'янському краєзнавчому музеї.
PS
До 2014 року про в'їзд в Баранівку зі сторони Житомира вказувала стела за проєктом Олександра Трегубова (1990). Стилізоване зображення на ній вази "Немезіда" відзначало в місті розвиток та виробництво фарфору, яке на місцевому підприємстві у період XIX століття на території усієї Російської імперії залишалося єдиним, де виготовлялася порцеляна за китайською технологією.
Знак при в'їзді в місто з півдня від 1990 до 2014 року
Текст Людмила Карпінська - Романюк
Comments