Г. Кломбицька, Р. Вакула. «Баба». В. 9,5. 1960. Фаянс, розпис ангобами
В 1960 році майстри з Буд Галина Чернова, Юрій Піманкін, Олександра Конарєва – Рибіна, Галина Кломбицька, Іван Сень, Микола Ніколаєєв, Раїса Вакула, Анатолій Мірошниченко та Володимир Жижемський представляли мініатюрні твори на виставці «Радянська Україна» Декади українського мистецтва та літератури в Москві, де десять днів вилилися у справжнє свято української пісні, танцю, музики, театру та кіно.
Г. Чернова, Ю. Піманкін, О. Рибіна – Конарєва, Г. Кломбицька під час участі в художній виставці «Радянська Україна». Москва, 1960 рік.
Участь у великій події в культурному житті України для кожного молодого художника ставало визнанням, що своєю творчістю вони вносять нове слово у мистецтво, продемонструвавши свій власний творчий почерк, що поєднав ясний задум і філософську свідомість, місцевий колорит, м'який ліризм.
Ю. Піманкін, Р. Вакула. Ваза для квітів «Танок». В. 10. 1959 Фаянс, розпис ангобами
Ю. Піманкін, Р. Вакула. Куманець. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Виконанні ними у 1959 – 1960 роках у розпису та фляндровці ангобами 74 одиниць мініатюр сувенірного характеру Художня рада Главку фарфорово – фаянсової галузі відібрала для правління Художнього фонду України, яка розмістила їх поміж близько 4000 експонатів народного декоративного мистецтва України, творів найкращих майстрів народного мистецтва України, художників та майстрів Київського, Баранівського, Полонського фарфорових заводів, Київського, Львівського та Стрийського склозаводів, Васильківського керамічного заводу, а також художників інших видів декоративного мистецтва. Відвідувачі виставки побачили від Будянського фаянсового заводу маленькі забавки, їх розмір до 10 сантиметрів, а саме туалетні прибори, декоративні вазочки, мисочки, тарілочки, лялькові набори, фігурки матрьошок та баб, куманці, дзбани та інші витвори - «монетки», що є найдавнішими за походженням.
Ю. Піманкін, О. Рибіна – Конарєва. Ляльковий прибор для води. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Ю. Піманкін, О. Рибіна – Конарєва. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, фляндровка ангобами
Ю. Піманкін, І. Сень. Пудрениця. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Ю. Піманкін, І. Сень. Пудрениця. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Етнографічні дослідження та численні експедиції минулих часів, присвячені гончарству в Україні, засвідчили, що з 19 століття кожен гончар, виробляючи ужитковий посуд, готував й так званий «дріб», себто маленькі іграшкові посудинки: глечики, макітерки, мисочки тощо. Цей посуд для дітей дістав навіть назву «монетки». Виготовляли його не самі гончарі, а їхні дружини і старші діти. Та від того «монетки» не втрачали своєї художньої цінності. Це була справжня мистецька мініатюра. «Монетки» повторювали традиційні форми ужиткового посуду, та й декоровали їх відповідно до місцевого керамічного розпису.
Ю. Піманкін, Г. Чернова. Дзбанок. 1959 Фаянс, фляндровка ангобами
Ю. Піманкін, Г. Чернова. Вазочка для квітів. В. 7. 1959 Фаянс, фляндровка ангобами
Ю. Піманкін, Г. Чернова. Вазочка для квітів «Спіраль». В. 7. 1959 Фаянс, фляндровка ангобами
Ю. Піманкін, Г. Чернова. Дзбанок - глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками. 1960. Фаянс, розпис ангобами.
Г. Чернова. Тарілочки – сувеніри. 1960. Фаянс, розпис ангобами. Херсонський художній музей
Г. Чернова. Тарілочки – сувеніри. 1960. Фаянс, розпис ангобами. НМУДМ
Отже, цієї групи виставлялося 28 фаянсових сувенірів Ю. Піманкіна, Г. Чернової - 27, Г. Кломбицької –22, Р. Вакули – 21, О. Рибіної – Конарєвої та І. Сеня по 6, В. Жижемського – 3, М. Ніколаєва – 5, А. Мірошниченко – 2, що засвідчували дбайливе збереження заводськими майстрами кращих народних художніх традицій та розвитку й збагаченню новими формами та декором предметів, які виконують пізнавальну роль й відображають життя та культуру країни, де вони живуть та працюють.
Г. Кломбицька, Р. Вакула. Сметанниця. В. 10. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Р. Вакула. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Р. Вакула. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, О. Рибіна - Конарєва. Ваза. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Р. Вакула. «Матрьошка». В. 35. 1960. Фаянс, кольорова полива, гравірування
Р. Вакула. Вазочка для квітів. В. 10. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Чому запитаєте ви, саме ці місткості у вигляді кадушки або овальні з прямими зрізом, з м’якими лініями силуетів для зворушливого букетика, який нагадає про щирі почуття коханого, флакони для парфумів у формі витягнутого горщика з високим бортом й без, пудрениці й баночки для крему з кришкою, коробочки для прикрас як сплюснута куля для обручки й такого іншого було взято художниками в розробку?
Г. Кломбицька, Г. Чернова. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Г. Чернова. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Г. Чернова. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Г. Чернова. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Г. Чернова. Вазочка для квітів. В. 7. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Г. Кломбицька, Г. Чернова. Вазочка для квітів. 1960. Фаянс, розпис ангобами
У тогочасній пресі багато писали про необхідність масового випуску пам'ятних подарункових виробів, в тому числі з кераміки та порцеляни. Про особливу значущість цієї продукції дає уявлення стаття у журналі «Декоративне мистецтво СРСР» за 1959 рік: «Потрібні сувеніри":
«Всесвітні фестивалі та конкурси, міжнародні конгреси, виставки та спортивні зустрічі стали частими подіями у нашій країні. Все ширше розвивається туризм. Кожен учасник будь-якої події чи турист бажає забрати з собою сувенір, який служив би яскравим нагадуванням про враження від подорожі Радянською країною.
На жаль, до сьогодні виробництво сувенірів у нас все ще має випадковий характер. Судячи з виробів, що у продажу, не зовсім встановилося навіть поняття про те, що таке сувенір. Чи можна вважати сувеніром будь-яку річ лише тому, що на ній є напис «Москва», емблема фестивалю чи виставки? Який ідейний та емоційний вплив подібних сувенірів? Що в них характеризує рівень нашої техніки чи культури? Які здобутки радянського народу вони відображають та пропагують?
При переглядах зразків сувенірів, що представляють промисловість, дивує випадковий вибір речей, механічне перетворення на сувенір предметів звичайного товарного асортименту (часто навіть не кращих) шляхом зображення на них Спаської вежі, Ростральної колони або просто напису. Нерідко річ навіть технічно виконана недбало.
Уславлений фарфоровий завод імені М.В. Ломоносова з його талановитим колективом художників дозволив собі як сувенір виготовити чашку-келих за формою кінця ХІХ століття з емблемою ВСХВ. Не всі розуміють і те, що краса сувеніра в його неповторності. Нерідко бачиш, що сувенір, випущений спочатку як пам'ять ВСХВ, потім випускається з написом «Москва».
Всесвітній фестиваль молоді, що відбувся в 1957 році в Москві, викликав значне пожвавлення в галузі проєктування та виробництва сувенірів. Як певні досягнення можна назвати сувеніри – фігурки народів СРСР, персонажі казок та інші вироби.
Проте, головне нарешті зрозуміти величезну політичну пропагандистську та агітаційну роль цих виробів. У руках закордонного гостя радянський сувенір має стати дорогоцінним свідченням досягнень нашої культури, пам'яттю про дружбу народів, закликом до миру, до прекрасного майбутнього».
Уся ця складність роботи художника у порцеляні доповнювалася ще однією обставиною – вироби, що відтворюється заводами, фабриками, повинні були відповідати умовам виробництва, і художник повинен був знати, крім усього іншого, ще й вимоги цього конкретного виробництва".
Досвід проведення великих, зокрема в 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі, як і інших радянських заходів, показали, що при всій успішності в країні слабо розвинена галузь з виробництва сувенірів. Було зрозуміло, що треба розвивати відповідну сукупність виробничих одиниць народного господарства.
В. Жижемський. Г. Чернова. Туалетний прибор. 1960. Фаянс, розпис ангобами
В. Жижемський. Декоративна ваза «Водний спорт». В. 20. 1960. Фаянс, кольорові маси
З 1959 року, коли відбулися два республіканських конкурси на найкращий предмет на згадку, й у зв”язку з цим дві досить великі виставки, можна було говорити про український сувенір з різних областей України. Націлені пропозицією досягнути успіху в розвитку нового сучасного сувеніру, нової сучасної матеріальної культури, художники фарфорово – фаянсової галузі охоче бралися за втілення директив керівництва.
Ю. Піманкін, М. Ніколаєв. Куманець. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Нині напрочуд цікава яскрава національна відповідь про нові досягнення будянців в розвитку українського сувеніра зберігається у фондах Національного музею українського декоративного мистецтва (НМУДМ), Харьківського та Херсонського художніх музеях. Була така практика, експонати після проведення художніх виставок передавалися в музеї країни.
Ю. Піманкін, І. Сень. Куманець. 1959. Фаянс, розпис ангобами
Текст: Людмила Карпінська - Романюк
Фото: НМУДМ
Comments