В. та Л. Шевченко, В. Сіробаба-Климко. Чайний сервіз «Ромашка». Сумський ФЗ. 1980
Ольга СМЕТАНСЬКА, «ФАКТИ» 14.11.2023 20:30
«Спокій, камін, книги, тиша… Раніше у цьому бачили одне міщанство. Тепер це мрії про втрачений рай», — писав відомий німецький письменник Еріх Марія Ремарк у романі «Тріумфальна арка». Ці слова співзвучні сьогоденню. Дім — місце, де людина є справжньою. А кожна річ у оселі (меблі, посуд, килими, картини…) — це родинна історія.
«ФАКТИ» продовжують серію інтерв’ю про вітчизняний фарфор, який є у багатьох родинах. Сьогодні мова піде про сервізи Сумського фарфорового заводу. Про них «ФАКТАМ» розповіла колекціонерка та дослідниця українського фарфору, авторка книг про нього Людмила Карпінська-Романюк.
«Суми — місто троянд. Ці квіти можна побачити у розписі багатьох виробів Сумського фарфорового заводу»
- Сумський фарфоровий завод (СФЗ) існував півстоліття — з 1963 по 2013 рік. Його спеціалізацією був випуск столового і чайно-кавового асортименту, предметів сервірування, подарункових наборів, кухлів, декоративних ваз і сувенірів. Творчість провідних митців Віталія, Людмили та Володимира Шевченків, Василя та Олександри Єрмоленків, Віри Сіробаби-Климко, Петра Гордієнко, Олени Смирнової, Тетяни Дрозд увійшла до золотого фонду декоративно-ужиткового мистецтва двадцятого століття. У травні 1965 року побачила світ перша продукція порцелянових виробів підприємства, яке стало однією з візитівок міста. До речі, кілька сервізів присвячені саме йому. Це витончені сувенірні сервізи «Суми» та «Собор», які є так званими репрезентативними предметами -- вони не призначені для продажу або декорації звичайних інтер'єрів. То є виставкові зразки фарфору. Чимало робіт сумських фарфористів зберігаються у Сумському краєзнавчому музеї та Сумському художньому музеї. Сумчани люблять своє місто, й місцевий завод присвятив своєму рідному місту чимало виробів -- це і чайники, і чайні та кавові сервізи, і вази та келихи.
В. Шевченко. Чайний сервіз «Собор». Сумський фарфоровий завод. 2000.
А ще Суми — місто троянд. Ці квіти можна побачити у розписі багатьох виробів, зокрема -- набору чайників «Троянди».
В. та Л. Шевченки. Набір чайників «Троянди». Сумський фарфоровий завод. 1974
— Краса.
— Квітковий посуд створює у оселі особливо теплу та затишну атмосферу. Дивовижно ніжні чайні та кавові пари з букетами милують око і роблять чайну церемонію особливою. Кожна пелюстка та листочок намальовані з любов’ю. До речі, у давнину чарівні й елегантні троянди могли рости лише в палацових садах. Квіти — мова природи. Неймовірно гарний і чайний сервіз «Анюта». Це робота заслуженого художника України Віри Сіробаби-Климко, яка пройшла через лабіринти творчих випробувань. Її роботи, у яких передана енергія душі мисткині, унікальні.
В. Сіробаба-Климко. Чайний сервіз «Анюта». Сумський ФЗ. 2002
Одна з вишуканих її робіт — чайна композиція «Ромашка» (фото у заголовку), майстерно розписана кобальтом. Ніжні ромашки є уособленням чистоти та жіночності. А ще ці квіти асоціюються з сонячним днем, легкістю та невимушеністю. Вражає красою й чайний набір «Лілії», у якому є навіть порцелянові ложечки.
В. та Л. Шевченко. Чайний сервіз «Лілії». Сумський ФЗ. 1988
«На підприємстві працювали цілі творчі династії»
— Які ще квіти були популярні у декорі сервізів заводу?
— Ідеально біла квітка конвалії неначе підказала Віталію Шевченку ідею декору сервізу для кави. Ним можна милуватися безкінечно! До речі, цей сервіз мій улюблений. Саме його обрала б до ранішньої кави.
В. та Л. Шевченки. Сервіз для кави «Конвалії». Сумський фарфоровий завод. 1988
Також художники любили зображувати на сервізах мальви, айстри, цвіт яблуні…
В. Шевченко. Набір чайників «Мальви». Сумський ФЗ. 1980
В. Сіробаба-Климко. Чайний сервіз «Цвіт яблуні». Сумський ФЗ. 1986
— Чи правда, що на підприємстві працювали цілі творчі династії?
- Так. Однією з них була родина Шевченків. Неперевершений майстер фарфору та кераміки Віталій Федорович Шевченко почав працювати на заводі практично з моменту його відкриття і певний час був головним художником заводу. Створені за його ескізами вироби випускалися десятки років і мали постійний попит. Разом з дружиною Людмилою Василівною (теж художницею) приїхали до Сум наприкінці 1960-х, як тільки у місті з'явився порцеляновий завод. Майже дві третини експонатів заводського музею та виробів серійного виробництва — це розробки подружжя Шевченка. Деякі екземпляри зберігаються у Сумському художньому музеї. Є у родині і гідні спадкоємці традицій: син Володимир та невістка Олена теж художники й працювали із порцеляною. Серед власників ексклюзивних робіт родини багато знаменитостей.
— Цікаво.
В. та О. Єрмоленки. Сервіз для кави «Пегас». Сумський ФЗ. 1976
- Інший майстер, роботи якого цінуються колекціонерами досі, також працював на заводі разом із дружиною — це Василь Пилипович Єрмоленко. Вони створювали роботи у національному стилі, їх відрізняла особлива точність пропорцій, використання орнаментів та природних мотивів. Творчий шлях подружжя Василя та Олександри Єрмоленків розпочався ще на Баранівському фарфоровому заводі (1967−1969). Але то була своєрідна прелюдія до повного розквіту, який відбувся у сумський період творчості художників. Постійне прагнення до пошуку нових форм, інноваційні ідеї, бажання експериментувати з різними матеріалами, створюючи прекрасні зразки декоративного мистецтва — всі ці якості притаманні творцям. Вони були новаторами у мистецтві фарфору. Сервізи Єрмоленка відзначені особливим авторським стилем, що легко пізнається за характерними ознаками. Тепер вироби Сумського фарфорового заводу можна вважати справжнім раритетом, вони мають великий попит серед колекціонерів завдяки оригінальності та високій якості.
«Мені подобаються слова Бенджаміна Франкліна: «Скло, порцеляна та репутація легко дають тріщину і ніколи повністю не відновлюються»
— Прочитала, що у 1990 — 1991 гг. завод випускав близько 16 мільйонів виробів за рік. Це вражає.
- Справді. Ще в дореволюційні роки на цих територіях активно розвивався гончарний промисел. Цьому сприяли багаті поклади каолінових глин, вільний доступ до води та великі ліси. Тут були як приватні майстерні, так і мануфактури. Вироби, що збереглися до наших днів, відрізняються високою якістю і практичністю. Тому у другій половині минулого століття й було порушене питання про будівництво заводу саме на цій території.
Людмила Карпінська-Романюк із захопленням розповідає про порцеляну, яку колекціонує
— Чи є у вас улюблені афоризми знаменитостей про фарфор та сервізи?
- Мені подобаються слова Бенджаміна Франкліна: «Скло, порцеляна та репутація легко дають тріщину і ніколи повністю не відновлюються». А ще чудовий вислів французького мислителя Антельма Брійя-Саварена: «Стіл — єдине місце, де люди не нудьгують із першої ж хвилини». Саме тому так важливо його сервірувати гарним посудом.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк Фото у заголовку
Commentaires