Коли в 1983 році постало питання про офіційне відзначення 1500-річчя з дня заснування Києва, остання неділя травня була обрана не випадково. Адже саме в цей період місто прикрашають квітучі каштани. З радянських часів на одній із символік міста, гербі ( ще флаг та гімн), красувалася така квітуча гілка. Його автори - Флоріан Юр'єв і Борис Довгань. Нинішній герб - з Архангелом Михайлом. А пісенним гімном столиці вважався «Київський вальс», написаний у 1950 році. Прекрасна лірична музика композитора П. Майбороди та надзвичайна поезія А. Малишка злилися у вальсі, який починається відомими словами: «Знову цвітуть каштани».
Нам би ще зустрітися в солов’їну ніч,
Теплі зорі київські сяяли б довіч.
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила, – ти щастя моє.
Є кілька версій появи каштанів в Києві. Відомо, що в 1842 році до приїзду царя Миколи I тодішній генерал-губернатор Бібіков завіз з Балкан «невідому рослину, що радує погляд і запах приємний». Деревами засадили алею на Бібіковському бульварі (нині бульвар Шевченка), по якій монарх повинен був в'їхати в місто. Однак імператор висловив невдоволення. За ніч усі каштани викорчували, а замість них посадили пірамідальні тополі. На щастя, городяни не дали загинути екзотичним деревам і висадили їх у своїх дворах. За іншою версією, каштанами прикрашали садиби київських монастирів ще у XVII-XVIII століттях. Відомості про це знаходимо, зокрема, в «Історії міста Києва», датованій 1799-1800 рр., де згадуються «дикі» (неїстівні) каштани, які заможні кияни «розводять в садах тільки для краси їх кольорів». Додатковою перевагою цих дерев була пишна крона, яка давала притулок в літню спеку. Деякі історики стверджують, що київські каштани зобов'язані своєю появою насамперед і в основному величезній кількості відставних офіцерів — учасників Вітчизняної війни 1812 року, які оселилися в місті. Саме вони привезли з Європи й поширили це чудове дерево.
Фото Білозьорова. Київ. Каштани Хрещатика. 1963 рік
На Хрещатику каштанові алеї з'явилися після Другої світової війни. Їх висаджували уздовж оновленої забудови розгромленої фашистами вулиці. Київ не тільки в силу архітектурних надмірностей в стилі класицизму і модерну порівнюють з Парижем, а й тому, що каштани так само популярні у французькій столиці.
За останнє десятиліття кількість каштанів у центрі Києва зменшилася, але все ж таки це дерево все ще залишається символом міста. Київські каштани зображували на фасадах будинків, етикетках продукції, про них співали в піснях, а в кінці 60 – х років й на порцелянових сувенірах. Самий факт звертання до квітки як до символу міста і в такому виді мистецтва заслуговує на увагу, бо свідчить про популярність гербу.
Сувеніри стилізовані, виконані в українських народних традиціях. КеКХЗ. 1971
“Свічка” квітучого каштана в п'ятипалому листові зображена на багатобарвних значках “Київ”, випущених Київським експериментальним керамічним заводом. Навіть більше, цей символ вийшов далеко за межі сувеніру. На декоративному блюді коростенського художника А. Хитько "Красень-Киів" (1982) визначні пам'ятки та будівлі столиці прикрашають розкішні крони та пірамідальні суцвіття каштанів.
А. Хитько. Блюдо декоративне "Красень-Киiв". Д. 34. Коростенський ФЗ. 1982 рік
Матеріал, техніка: фарфор, підглазурний друк, золочення, цировка. Місцеперебування: Федеральне державне бюджетна установа культури "Державний історичний музей", м. Москва
Поряд з фарфоровими значками було виготовлено серію стилізованих мініатюрних фарфорових сувенірів, виконаних в українських народних традиціях, у вигляді баранців із закругленими рогами, козликів з рогами, закрученими на спині та різних куманчиків. Куманці бувають у формі бублика, з носиком і ручкою, на чотирьох приливних ніжках, або на конусній ніжці, горла витягнуті, на плічках дві приливні ручки, або баклажок тощо, декорованих чорно – червоним рослинним, суто народним орнаментом на білому тлі фарфору. Розписані вони мальовничо, суцільно фарбами за мотивами народної творчості, як й барильце циліндричне на чотирьох приливних ніжках, горло в нього з двома вушками й пробкою. Іноді ці мініатюри прикрашає слово “Київ”. Зовсім іншу має форму куманець "Богдан — Хмельницький" з триколірними, шовкотрафаретними деколями — вид пам'ятки мистецтва Х1Х століття, одного із символів Києва, Богдану Хмельницькому на Софіївській площі в оточенні квітучих дерев каштанів, напис "Київ» з одного боку та букет з іншого. Він плоско — овальний, порожнистий, на двох ніжках, з двома промазаними надглазурною фарбою ручками, пробкою в криті золотом та обвідкою по горлу золотом. Можна побачити пам'ятник Богдану Хмельницькому з одного боку й на куманці круглому та плоскому з двома вушками, що на чотирьох приливних ніжках, а горло з трьома кільцевими виступами й пробкою, де зі зворотного виконано напис "Пам'ятник Богдану Хмельницькому м. Київ”.
Н. Воронізька - Гонсалес. Куманець «Київ». В. 9. .Довбиський ФЗ. 1971.
Н. Воронізька - Гонсалес. "Софія". В. 11. "Богдан–Хмельницький». В. 7. КеКХЗ. 1971.
(пробки - не оригінальні)
О. Сорокін. Фляга "Київ". КеКХЗ. 1971
Н. Воронізька - Гонсалес. Сувенірна плакетка до 1500-річчя Києва та значок «Київ». КеКХЗ. 1965
Н. Воронізька - Гонсалес. "Софія"- зворотній бік. В. 11. КеКХЗ. 1971
Н. Воронізька - Гонсалес. "Київ"- з обох боків. В. 11. КеКХЗ. 1971. В центрі - декор та виробник ТОВ "АТТА". 2020
Н. Воронізька - Гонсалес. Сувеніри стилізовані, виконані в українських народних традиціях. КеКХЗ. 1971
Софія Київська – архітектурна душа України, адже це архітектурна душа її столиці – Києва.
Куманець - сувенір, фасон «Софія», плоскої форми, з ручкою, носиком і пробкою. Деколь шовкотрафаретна двостороння: з одного боку зображення найвеличнішої архітектурної споруди України Софіївського собору в Києві, з іншого - букет. Обвідка й пестріння носика золотом. Криття пробки, промазка носика і ручки фарбою. Архітектурна казка (особливо якщо поглянути на нього із монастирської дзвіниці) Собор Святої Софії - фантастика, якщо зважити на майже тисячолітній вік споруди, на те, що в стінах собору поховано найвеличнішого князя і багатьох його нащадків, на те, що собор не виглядає старим дідуганом, і що він є еталоном справжньої української архітектури (навіть зважаючи на те, що будували його візантійці).
Декоративна ваза М. Козака та кухоль А. Кордас з декольним малюнком З. Олексенко. Полонський ФЗ. 2003
Малюнок куполів церков, дзвіниць і Софійського собору по колу боків на декоративній вазочці "Софія" (1969), яку випускав Коростенський фарфоровий завод. На ній виконано напис золотом по кобальтовій стрічці «Софія-Київ». Згодом вазочку доповнили пробкою та випускали флакон.
В. Трегубова. Вазочка (флакон) «Софія». В. 7,3. КФЗ. 1969
Проте й ті сувеніри, на яких немає надписів чи зображень, конкретних пам'яток архітектури або монументів, самою формою, орнаментом та колоритом засвідчують свій національний характер. Форму глечика з косим зрізом та згорнутого кулька, верх і низ якого прямі, мають вази для квітів "Малятко". У ці настінні невеличкі кашпо (від фр. Cache-pot, букв. «Ховати горщик») або декоративні посудини без отворів в нижній частині, в ужитку ставиться всередину горщик з рослиною. В такому випадку їх використовують лише в декоративних цілях, безпосередньо рослини не висаджуються та букети не розміщаються. Красою оздоблення у вигляді горщечка з квіткою або каштанів з квіткою вони не поступаються флакончикам та куманцям. Деколі зсувні - букетом та обведення золотом на одному із варіантів вазочок.
Н. Воронізька - Гонсалес. Вази для квітів "Малятко". В. 10. КеКХЗ. 1971
Українські сувеніри ХХ - століття в сучасному інтер'єрі. 2020 рік
Про нанесення шовкотрафаретних деколей на вироби стаття в журналі "Новые товары" №10 за 1961 рік, де вказано, що Київський експериментальний кераміко - художній завод виробляє 30000 листів нової деколі 15 малюнків для мільйона з гаком різних виробів з фарфору.
Чаклуни київської порцеляни О. Сорокін, М. Тимченко, О. .Жникруп, Я. Козлова, Хосе Антоніо Гонсалес й Н. Воронізька - Гонсалес, С. Болзан - Голембовська, Л. Мітяєва. Поч. 1960 –х
Автор численних малюнків та розписів до київських виробів художник Надія Георгіївна Воронізька – Гонсалес /1930 – 2008/ стала більш відомою як творець отсей мініатюрних куманців, плесканців та іграшок. Вони повторювали традиційні форми ужиткового посуду, та й декоровано їх відповідно до місцевого керамічного розпису. Називали їх від назви, що дістав посуд для дітей - “монетки”. Етнографічні дослідження та численні експедиції Х1Х століття, присвячені гончарству в Україні, засвідчили, що вже тоді кожний гончар, виробляючи ужитковий посуд, готував і так званий “дріб”, себто маленькі іграшкові посудинки: глечики, макітерки, мисочки тощо. Виготовляли його не самі гончарі, а їхні дружини та старші діти, ними й гралися. Та від того “монетки” не втрачали своєї художньої цінності. Це була справжня мистецька мініатюра.
Н. Воронізька - Гонсалес. Сувенирні брелки «Трикутник», "Герб Києв", "Каштан", "Трикутник». КеКХЗ. 1968. «Україночка». КеКХЗ. 1967. Сувенирні брелки. КеКХЗ. 1968
О. Рапай. Брелоки – фігури людей. Тітонька. В. 6,5. Оксана. В. 6,5. Маланка. В. 6,5. Козак. В. 5,5. КеКХЗ. 1965
Н. Воронезька - Гонсалес. Браслет «Дівчина». 1968
нижній ряд - Н. Воронізька- Гонсалес. Брелоки фігури людей. «Солістка» В. 4., «Соліст» В. 4, «Привіт» В. 4, «Гопак» В. 4,5., «Танокпарний». В. 5,5. КеКХЗ. 1966.
П. Щербонос. Чайна пара "Цвіт каштанів". Баранівський ФЗ. 1963. Експонується в Баранівському музеї фарфору
Водночас на Довбиському фарфоровому заводі за київським замовленням випускалися невеличкі настінні тарілочки з киянкою серед каштанів, брелоки— узагальнені фігурки людей: два парубка вусатих (В. 9,5), дві Насті в запасці (В. 6), дві ляльки (В. 5,5), дівка косата (В. 5,5), господиня (В. 6,5), киянка (В. 5), маки (В. 4), молодиця (В. 6), Наталка (В. 4), Омелько (В. 7), старий (В. 8,5), стара (В. 7,5), Христя (В. 6) та флакончики дещо присадкуватої форми, силуетом дуже близькі до гончарської баньки з вушками. По суті, це верхня частина баньки. Посудинку декорували низьким рельєфним орнаментом та словом “Київ” – тло золоте, золоті й дві тоненькі смужечки на шийці флакончика та на обох ручках.
Н. Воронізька - Гонсалес. Настінна тарілочка"Київ". Д.11. Довбишівський ФЗ. 1965
О. Рапай. Брелоки – фігури людей. "Красуня" та "Козак". В. 5,5. КеКХЗ. 1965
Сувенір у вигляді дрібненьких фарфорових фігурок людей, не більші шести сантиметрів, брелоки, знайшли місце в художній промисловості, а виникли поряд з сувенірами, пов'язаними з містом, з його минулим та сучасним. Переважно такі фігурки мають свій силует та добре прочитуються по зовнішньому контуру. Зображають дівчат, зрідка парубків, також пари як у київському вальсі: "Стежки і доріженьки ген лягли у даль. В парі ми любилися, серденьку жаль". Представлені на ВДНГ СРСР для експонування у 1968 році сувеніри Воронізької — Гонсалес були відзначені бронзовою медаллю. Вшанували цією нагородою й скульптурну композицію групи дівчат "Іванка з вінком", "Блакитна Маріша", "Галинка", "Дівчинка Калинка", об'єднаних під назвою "Ліричні". Брелоки Ольги Рапай (1929 - 2019), розпис яких виконала Надія Георгіївна, отримали заохочувальну премію на всесоюзному конкурсі сувенірів трьома роками раніше, у 1965.
Н. Воронізька - Гонсалес. "Ліричні", серед них "Іванка з вінком", "Блакитна Маріша", "Галинка", "Дівчинка Калинка". В. 4,5. 4,5. 5,5. 6. КеКХЗ. 1968
Н. Воронізька - Гонсалес. "Частівки". В. 16. КеКХЗ. 1971
Л. Лозова. "На лавочці". В. 9,5. КеКХЗ. 1988
Н. Воронізька - Гонсалес. Скульптура "Бандуристка". В. 14. КеКХЗ. 1971.
І. Можейко. Сувенір"Баранчик" - стилізований. В. 4. 5,5. КеКХЗ. 1973. Сувенір "Козлик" - стилізований козлик в вигляді бочки, з закрученими рогами. В. 4,5. 5,5. КеКХЗ. 1973
Н. Воронізька - Гонсалес. Скульптура "Бандуристка". В. 14. КеКХЗ. 1971.
І. Можейко. Куманець –бублик "Київ". В. 6. Куманець "Чайничок”. В. 4,5. КеКХЗ. 1969
О. Рапай. Український сувенір у розпису Н. Воронізької - Гонсалес. Мала етнографічна серія. «Марія». В. 7. «Оля». В. 6,5. «Олена». В. 7. «Настя». В. 7. «Христя». В. 6,5. «Василина». В. 6,3. 1965
Але найкращим київським сувеніром у ті часи став невеликий чайничок для заварки. Весь його декор складався з орнаментально поданого напису “Київ”, що заповнював всю поверхню речі (автор Сусанна Сарапова (1917 - 1970). Напис – орнамент було виконано кіновар'ю та золотом.
С. Сарапова. Чайничок для заварки - варіанти іншого сувенірного розпису. В. 8. КеКХЗ. 1965
Розглядаючи київські сувеніри, не можна не звернути увагу на куманці В. Щербини (1926 - 2017). Так, куманець "Богдан Хмельницький" плоско — овальної форми, порожнистий, на двох ніжках, з двома ручками, пробкою. Деколі - триколірні, шовкотрафаретної тематики: з видом пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві, написом "Київ» з одного боку і букетом з іншого. Обвідка по горлу золотом. Пробка в криті, ручки промазані надглазурною фарбою. Або куманці "Бандурист" та “Гопак”, сувенір кругло — плоскої форми, з отвором в центрі, горло високе, вузьке, з пробкою і ручкою, на чотирьох ніжках. Всередині кола сидить бандурист з бандурою або в другому випадку — козак виконує танець "Гопак". Розпис мальовничий за мотивами української народної творчості — у вигляді рослинного орнаменту по двох бічних площинах, по верхній площині та на пробці окремі елементи від орнаменту — фарбами й золотом. Промазка ніжок, пестріння ручки й горла, стрічка — золотом.
А. Хитько. Блюдо декоративне "Красень-Киiв". Д. 34. Коростенський ФЗ. 1982 рік
В. Щербина. Куманець "Богдан Хмельницький". В. 7. КеКХЗ. 1971
С. Сарапова. Чайничок для заварки. В. 8. КеКХЗ. 1965. https://www.youtube.com/watch?v=VQnIN_qSKSw
В. Щербина. Сувенірні куманці «Гопак» та «Бандурист». В. 12. 14,5. КэКХЗ. 1971
М. Бобік. М. Недельченко. «Український сувенір» - дівчина в українському національному вбранні розглядає куманець. Розпис багатьма фарбами - суцільний манжети сорочки, намиста й пестрення куманця золотом або розпис за мотивами української народної творчості. В. 18. ПЗХК. 1966
Це були чудові зразки. Проте тільки одна зі сторінок, присвячених українському національному сувеніру, що шанує Київ. Майстерність професіоналів порцелянової справи на колишніх провідних фарфорових підприємствах, що втілена шляхетною мовою ювелірного мистецтва, надає можливість замислитися про історичні здобутки мистецтва фарфору, зрозуміти глибокий зміст потужної традиції українського “білого золота”.
Виробнича новизна від творчого обєднання «Аlis – K” під керівництвом Сергія Воронова - сувенір ХХ1 століття - перші в Україні порцелянові колекційні скульптурні наперстки. Подолавши шлях від колекціонування наперстків до захоплюючого підприємництва, що їх створює, Сергій і його фірма «Аlis–K», до складу якої увійшли досвідчені українські фахівці-фарфоровики, фактично створили новітній жанр нашого вітчизняного «білого золота». Провідні українські мистецтвознавці надали йому назву - сучасна порцелянова АРТ –мініатюра.
С. Воронов, розпис О. Жернова. Колекційні наперстки "Київські каштани". «Аlis – K” . Одеса. 2018
О. Жернова. "Пісня". В. 19. 17,5. Довбиський ФЗ. 2011
"Ночі солов’їніі, ночі весняні,
Доли подніпровські наснились мені.
Далі неозорії, київські сади,
Друже незабутній, ти прийдеш сюди.
Нам би ще зустрітися в солов’їну ніч,
Теплі зорі київські сяяли б довіч.
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила, – ти щастя мое,"
- співають й нині Марина та Катерина, що в скульптурній композиції одеської знаної майстрині Олени Жернової.
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments