"Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!"

О. Жникруп. "Майська ніч". КЕКХЗ. 1956

Зі сторінки Фейсбуку: "В нашій сім'ї вона називалась "Оксана і Андрій", бо була ще пара Одарка і Карась. Тато завжди наспівував арії, коли на них дивився. Цікаво, тепер я знаю як їх звати насправді".

Ще: "Тинялася я вчора по аукціонному сайту, розглядала порцелянові фігурки. Раптом бачу «Майську ніч» Оксани Жникруп (ЗХК Полонне) у продавчині з Техасу. Й описана вона, як німецька статуетка — «така гарна, така лірична», отакої висоти й в ідеальному стані. Я, побачивши таке, пишу ввічливе повідомлення продавчині, що добридень, ні, це не Німеччина, це українська фігурка, називається «Майська ніч» по мотивах твору Гоголя, скульптор Оксана Жникруп й так далі. Отримую приблизно таку відповідь: «О, я вам так страшенно вдячна!! Я народилася в Перу й щороку літаю додому, оцю фігурку я придбала в антикварній крамниці в Перу, й про неї там ніхто нічого не знав. А чи є Гоголь англійською? О, є, я вже купила «Майську ніч» в електронному вигляді, читатиму! Це так цікаво. Я цю статуетку вирішила лишити собі — вона мені завжди подобалася! Буде мені подарунок на день народження. Я вам так вдячна, так вдячна!!» Отакі пригоди української фігурки — доїхала аж до Перу, а звідти перебралася в Техас".

Ще: "І в мене така є", "У моей бабушки была такая. Поразительно, у нее много было чего украинского, и она знала немного украинский. Я плохо знаю всю историю, а бабушки уже нет, но я помню, что она в молодости у детей из Украины, почему-то оставшихся без родителей в Казахстане, была нянечкой? воспитательницей? Точно не знаю", "Вражає!", " А дурні Совєти це називали «мещанство»", "В нашій сім’ї теж була така статуетка. Нашого цвіту - по всьому свету!", "І в моїх батьків є таке диво. В мене в Ню Джерси стоять", "У нас така сама статуетка є. Звичайно, зроблена та куплена в Україні, запитаю маму в якому році придбали".

Це пости наших краян з - за кордону. Понад 65 років пройшло від дня випуску першої "Майської ночі". Статуетку продовжують купувати, тепер на аукціонах, як і колись - то для домівки, в подарунок. Опинившись у помешканні, вони, як і раніше, не стають яскравою плямою, елементом оздоблення,  а приносять власникам естетичну насолоду, тому що понад шістдесят років несуть ті цінності, які так близькі та зрозумілі всім національностям. 

В. Горолюк, М. Шапіро. Плакетка із фотокерамічним зображенням Миколи Гоголя. В. 8,5. Полонський ФЗ. 1952

«Майська ніч, або Утоплена» - повість Миколи Васильовича Гоголя, написана в 1829-1830 роках, перша книга великого письменника, яка принесла йому великий успіх. Входить в цикл «Вечори на хуторі біля Диканьки». Історія пронизана ліризмом, народною пісенною творчістю. Для її написання Гоголь використав фольклорні записи, отримані від матері й рідних, а також матеріал, зібраний ним у «Книге всякой всячины».  «Читайте его «Майскую ночь», читайте ее в зимний вечер у пылающего камелька, и вы забудете о зиме с ее морозами и метелями; вам будет чудиться эта светлая, прозрачная ночь благословенного юга, полная чудес и тайн; вам будет чудиться эта юная, бледная красавица, жертва ненависти злой мачехи, это оставленное жилище с одним растворенным окном, это пустынное озеро, на тихих водах которого играют лучи месяца, на зеленых берегах которого пляшут вереницы бесплотных красавиц…», - писав В. Белінський. Повість «Майська ніч» - втілення мрії Гоголя про красиве, повної поезії життя. Тут все казково, все легко, прикрості недовговічні. Панночка знаходить відьму, яку довго і болісно шукала. Левко і Ганна стають щасливими завдяки втручанню якихось таємничих сил. Всі суперечності вирішуються надзвичайно просто. Все ясно і разом з тим таємниче і прекрасно. Парубки й дівчата говорять красивою, піднесеною мовою. А описи пейзажу! «Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий.“ Божественная ночь! Очаровательная ночь!»

Основні персонажі цього твору послужили прототипами для створення настільних скульптур в 50-х роках минулого століття. І хоча основотвірний мотив Гоголем побудований на любовному змаганні сина і батька, легендах про неупокорених душах, безвинно загиблих, який слід визнати традиційним для українського фольклору та літератури, проте всі роботи в малій пластиці, виконані фарфористами, присвячені іншій сюжетній лінії, яка не є основоположною — темі кохання. Скільки ж порцелянових композицій за мотивами повісті М. Гоголя "Майская ночь, или утопленница" було випущено? Десятки, сотні, тисячі? 

В. Щербина. Ваза. В. 17,5. БФЗ. 1960. Мініатюрна статуетка "Майська ніч". В. 7,8. КеКХЗ, Полонський ЗХК. 1960

О. Шевченко, розпис Н. Пилипчук. "М. В. Гоголь". В. 27,5. Коростень. 2000 - ні

Найпопулярнішу створила в 1956 році член НСХУ, скульпторка Київського експериментального кераміко - художнього заводу Оксана Жникруп (1931 - 1993).

Оксана Жникруп

Статуеткою "Майська ніч" (тут й надалі - назва мовою оригіналу твору Гоголя), що отримала в народі назву «Закохані», 25 - річна жінка подарувала світові художньо — виразну сцену побачення Левка та Галі з повісті. Високий, стрункий, чорнобривий парубок. Його велика рука обвила плечі гордої, захопленої, поетичної й мрійливої ​​дівчини. Оздоблена бежевим свитка молодого козака виконана, як брила, тому що поруч кохана жінка, і вона—його честь, віра, гідність. Друга рука козака стискає долоню тої, що вміє щиро любити, готової зрозуміти чоловіка, розділити з ним важку ношу пошуків сенсу, істини та справедливості, зміцнити його рішучість. "Может, и я надоел тебе?“„О, ты мне не надоел“, молвила она, усмехнувшись. „Я тебя люблю, чернобровый козак! За то люблю, что у тебя карие очи, и как поглядишь ты ими — у меня как будто на душе усмехается: и весело и хорошо ей; что приветливо моргаешь ты черным усом своим; что ты идешь по улице, поешь и играешь на бандуре, и любо слушать тебя“. "О, моя милая девушка!“ вскрикнул парубок, целуя и прижимая ее сильнее к груди своей". З разючою масштабністю розійшлися по країні Рад статуетки про напоєне весняним ароматом, поетичне відчуття першого кохання. Таке образне рішення краси любові й ніжності, щастя і надії в українських національних костюмах через рік вже мільйонами тиражував Полонський завод художньої кераміки, а з 1972 року розпочав випускати Славянський керамічний комбінат, тут була введена до ладу спеціальна ділянка з виробництва художньої кераміки. Стійкий попит попри всі оновлення асортименту продукції, що впроваджувалися полонським заводом, зберіг виробництво даної декоративної скульптури аж до 2002 року, тобто до повної зупинки випуску продукції на цьому підприємстві.

О. Жникруп. "Майська ніч". ПЗХК. 1956

Пластичність, сюжет, українські національні костюми надихали художників на створення нових варіантів розпису "Майської ночі" відмінних від тиражного зразка. Виконаний зі знанням справи декор, що зображає красу народного одягу, підвищує цінність граціозної фігурки. Вабливі ошатні вбрання Левка та Галі—яскраві, соковиті фарби, а національні вишивки на сорочках—символи чистоти.

О. Жникруп. "Майська ніч". Авторський варіант, Полонський ЗХК, Коростенський ФЗ

О. Жникруп. "Майська ніч". Славянський КК. 1972

Багато з нас любили і люблять твори Гоголя. Він є поміж класиків, твори яких що найбільше екранізували: з 52- х - 65 фільмів, серед них 4 анімаційних. Найпершою вийшла на екрани за його твором «Майська ніч, або Утоплена» в 1907 році. До сторіччя з дня смерті Миколи Васильовича Олександру Роу доручили зробити фільм за мотивами творів письменника. Так народилася його кольорова художній стереофільм-казка, поставлена на Московській кіностудії імені М. Горького. Фільм «Майська ніч, або Утоплена» вийшов на екрани 31 жовтня 1952 року. Більш колоритної фантазії про кохання, ніж цей драматичний фільм, не знайти, мабуть, на всіх просторах безкрайнього кінематографічного світу. Олександр Роу, взявшись за екранізацію чудової повісті Миколи Гоголя, представив глядачеві нову блискучу історію з елементами містики, відірватися від якої просто неможливо!  

Кадр з фільму "Майська ніч" 

Виконавиця ролі Галі радянська актриса, відзначена званням народної, для любителів кіно з великим стажем залишається незабутньою та улюбленою, Тетяна Конюхова згадувала: "Популярність до мене прийшла, коли вийшов фільм на екрани. У самому центрі Москви, біля готелю «Москва», як перст, стирчала будівля старого кінотеатру. На його фасаді красувалися три портрети, серед них був і мій. Але коли мене впізнавали на вулиці, я поспішно говорила: «Ні, ні ви помилилися, просто я на неї схожа».                                                                            

Чарівна пісня солов'я, що громом розсипається по всьому "небесному своду", що пробуджує все живе і змушує заслухатись навіть місяць, ювілей письменника та екранізація його повісті подарували золотій скарбниці порцеляни іншу унікальну перлину. "Майська ніч" (1954) - одна із найвідоміших робіт Асти Бржезицької  (1912 - 2004).  Аста Давидівна навчалася скульптурі у професора Матвєєва в художньому інституті ім. Сурикова в Москві. Відразу після закінчення навчання стала працювати на Дульовському заводі порцеляни. Її роботи широко розповсюджувалися в маси. Скульптури Бржезицької можна побачити в Третьяковській галереї в Москві, в Російському музеї в Санкт-Петербурзі, в музеї кераміки «Кусково» і в приватних колекціях. Видавництво "Среди коллекционеров" книгою про багатогранний спадок та творчий шлях Бржезицької відкрило серію альбомів "Мастера советского фарфора".

А . Бржезицька. "Майська ніч". В. 34,5. Дулевський ФЗ. 1954

«Левко і Галя» (1954)— друга композиція А. Бржезицької по повісті та єдина, що  складається з двох окремих фігур.

Аста Бржезицька

Перед нами молодий козак Левко, син сільського голови, який тихим і ясним вечером, коли дівчата з парубками збираються в гурток і співають пісні, вийшов с бандурою. «На козаке решетиловская шапка. Козак идет по улице, бренчит рукою по струнам и подтанцывает. Вот он тихо остановился перед дверью хаты, уставленной невысокими вишневыми деревьями, песнею вызывает ясноокую Ганну: «Галю! Галю! ты спишь, или не хочешь ко мне выйти? Ты боишься, верно, чтобы нас кто не увидел, или не хочешь, может быть, показать белое личико на холод! Не бойся: никого нет. Вечер тепел. Но если бы и показался кто, я прикрою тебя свиткою, обмотаю своим поясом, закрою руками тебя — и никто нас не увидит. Но если бы и повеяло холодом, я прижму тебя поближе к сердцу, отогрею поцелуями, надену шапку свою на твои беленькие ножки. Сердце мое, рыбка моя, ожерелье! выгляни на миг. Просунь сквозь окошечко хоть белую ручку свою... Нет, ты не спишь, гордая дивчина!“ проговорил он громче и таким голосом, каким выражает себя устыдившийся мгновенного унижения. „Тебе любо издеваться надо мною, прощай!“ Тут он отворотился, насунул набекрень свою шапку и гордо отошел от окошка, тихо перебирая струны бандуры». Галина з'являється не відразу: вона боїться заздрості дівчат, зухвалості парубків й материнської строгості, й ще чогось незрозумілого. Але дерев'яна ручка біля дверей в цей час закрутилася: двері заскрипіли скрип, і дівчина на порі сімнадцятої весни, оповита присмерком, несміливо озираючись і не випускаючи дерев'яної закрутки, переступила поріг. У півпрозорій імлі горіли привітно, мов зірочки, ясні очі; блищали червоні коралі. „Какой же ты нетерпеливый“, говорила она ему вполголоса. „Уже и рассердился! Зачем выбрал ты такое время: толпа народу шатается то и дела по улицам... Я вся дрожу...“  Звабна пара. У 1984 році був виданий комплект листівок "Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворівського. Фарфор". Музей володіє численними пам'ятками історії та художньої культури. Серед інших цікавих зразків світлин про фарфор є й з зображенням дульовських фігурок "Левко та Галя". 

А. Бржезицька. "Левко та Галя". В. 15.   Дульовський ФЗ. 1954.

А. Мікеєва. Декоративне блюдо "Майська ніч". Д. 30,5. Кам'янобрідський фаянсовий завод. 1970

Комплект лістівок "Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворівського. Фарфор"

Живописець за розписом статуеток "Майська ніч", створених у 1964 році Владиславом Щербиною

Київський скульптор - фарфорист Владислав Щербина (1926 - 2017) тричі на протязі семи років звертався до розкриття характеру героїв та портретних образів молодих Левка й Галі. Всі декоративні скульптури гордої, поетичної, мрійливої дівчини, яка хоче бути птахом, вірить в далеку щасливу країну, вміє щиро любити доброго та  чесного, заповзятливого парубка: «О, не дрожи, моя красная калиночка! Прижмись ко мне покрепче!“ говорил парубок, обнимая ее, отбросив бандуру, висевшую на длинном ремне у него на шее, и садясь вместе с нею у дверей хаты. «Ты знаешь, что мне и часу не видать тебя горько» - однопланові за сюжетом та різні за композиційною будовою. Створену в 1957 році трест "Фарфорфаянс" відібрав для експонування на виставці Декади української літератури та мистецтва у Москві (1960).

О. Жникруп. "Майська ніч". В. 28. КЕКХЗ. 1957. Експонувалася на виставці декади української літератури та мистецтва (Москва, 1960)

Сонце низенько, вечір близенько,

Іди до мене, моє серденько!

Ой вийди, вийди, та не барися,

Моє серденько, розвеселися.

Ой вийди, вийди, серденько, Галю,

Серденько, рибонько, дорогий кришталю!

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу,

Я твої ніженьки в шапочку вложу.

Через річеньку, через болото

Подай рученьку, моє золото!

Через річеньку, через биструю

Подай рученьку, подай другую!

Ой біда, біда, що я не вдався, —

Брів через річеньку, та не вмивався.

Ой завернуся та умиюся,

На свою милую хоч подивлюся.

Є думка, що саме музикальність і ліричність повісті надихнули композитора М. Римського - Корсакова на написання опери, прем"єра якої відбулася у 1880 році на сцені Маріїнського театру в Петербурзі.

Цікавий факт з життя Миколи Гоголя: він обожнював мініатюрні видання. Чи не люблячи й не знаючи математики, виписав математичну енциклопедію тільки тому, що вона була видана в шістнадцяту частку листа (10,5 × 7,5 см), майже таку як мініатюрна статуетка, що створив В. Щербина у 1960 році (В. 7,8). Автор скупо, лаконічно сповіщає про урочистість тиші, що навіває душевний мир і спокій об'єкта зображення. Персонажі як би милуються темрявою травневої ночі, тихими сутінками, нічним повітрям, прекрасним зальотником - нічним вітром. Заворожена чарівністю ночі,  сидячи на порозі хати, Галя запитує про будинок із забитими віконницями, що відбивається в темній воді ставка. Левко розповідає, як жив там сотник з донькою, «ясною панночкою», одружився, але мачуха не злюбила панночку, мучила її та змусила сотника вигнати дочку з дому.

В. Щербина. Мініатюрка статуетка "Майська ніч". В. 7,8. КЕКХЗ, ПЗХК. 1960

При цьому він ніжно її обіймає, вкриваючи свиткою і притискаючи до грудей.

Статуетки "Майська ніч" в житловому інтер"єрі (фільм "Слуга народу")

В. Щербина, розпис О. Жникруп. "Майська ніч (Левко та Галя)". В. 18. КЕКХЗ. 1964

В. Щербина. "Левко й Галя". КЕКХЗ. 1959

"В полуясном мраке горели приветно, будто звездочки, ясные очи; блистало красное коралловое монисто, и от орлиных очей парубка не могла укрыться даже краска, стыдливо вспыхнувшая на щеках ее. „Какой же ты нетерпеливый“, говорила она ему вполголоса. „Уже и рассердился! Зачем выбрал ты такое время: толпа народу шатается то и дела по улицам... Я вся дрожу...“

Задума і мрійливість в позах закоханих в рідкісній роботі «Левко і Галя». Її автор Г. Павлівкер навіває нам картину тихого українського вечора. А тиша, тепло, м'якість в рухах бісквітних фігур передає почуття очікування якихось чудес, які ось-ось з'являться в сяйві чистого вечора, нічного повітря, нічного вітру, нічного мороку, темряви ночі. Ясність, чистота ліній підкреслюють радісну і світлу любов Левко та Галі: " Да тебе только стоит, Левко, слово сказать — и все будет по твоему. Я знаю это по себе: иной раз не послушала бы тебя, а скажешь слово — и невольно делаю, что тебе хочется. Посмотри, посмотри! — продолжала она, положив голову на плечо ему и подняв глаза вверх, где необъятно синело теплое украинское небо, завешенное снизу кудрявыми ветвями стоявших перед ними вишен. — Посмотри, вон вон далеко мелькнули звездочки: одна, другая, третья, четвертая, пятая… Не правда ли, ведь это ангелы божии поотворяли окошечки своих светлых домиков на небе и глядят на нас? Да, Левко? Ведь это они глядят на нашу землю? Что, если бы у людей были крылья, как у птиц, — туда бы полететь, высоко, высоко… Ух, страшно! Ни один дуб у нас не достанет до неба. А говорят, однако же, есть где то, в какой то далекой земле, такое дерево, которое шумит вершиною в самом небе, и бог сходит по нем на землю ночью перед светлым праздником. — Нет, Галю; у бога есть длинная лестница от неба до самой земли. Ее становят перед светлым воскресением святые архангелы; и как только бог ступит на первую ступень, все нечистые духи полетят стремглав и кучами попадают в пекло, и оттого на Христов праздник ни одного злого духа не бывает на земле".

Г. Павлівкер. "Левко і Галя". В. 29. ПЗХК. 1952. З фондів ХОКМ. Під. назвою "Травнева ніч" висотою 40 см експонувалася на виставці до 100 - річчя від дня смерті М. Гоголя в Київському музеї російського мистецтва (нині - Національний музей "Київська картинна галерея).

Галина Павлівкер

Галина Абрамівна Павлівкер (25 березня 1922 р., м. Київ - 2017 р., м. Київ) закінчила Київський художній інститут (вчителя зі спеціальності - М. Гельман, М. Лисенко). Член НСХУ з 1951 року. Працювала в галузі скульптури, живопису, графіки. Основні роботи митця: «Чайковський в Україні» (1958 р.), «Брат і сестра» (1979 р.), «Поема про Лесю» ( 1972 -1992 рр.), «Реквиєм» (1972 - 1980 рр.), «Портрет скульптора М. Гельмана (1980 р.). Вона – автор першого в Кам`янці пам`ятника композитору П.І. Чайковському. Пам`ятник було встановлено в 1960 р. в парку ім. Декабристів до 120 - ї річниці з дня народження.

З експозиції історичного музею Кам`янського державного історико-культурного заповідника

В рамках відзначення 175 - ої річниці з дня народження Чайковського (1840 - 1893) відділ охорони пам`яток історії й культури Кам`янського державного історико-культурного заповідника в історичному музеї презентував виставку, присвячену творчості  Павлівкер. В експозиції виставки були представлені світлини першого пам`ятника Петру Іллічу  (до речі, пам`ятник було виготовлено з пластмаси та покрито бронзовою фарбою), фото парку ім. Декабристів, що датуються 60-ми роками 20-го ст. Окрім того, демонструвалися фото скульптурних робіт Галини Абрамівни, що зберігаються вдома в автора, а також поетичні твори художниці.  Оскільки, ім"я Павлівкер - маловідоме колекціонерам фарфору, зазначу, що в фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею також знаходяться її рідкісні бісквітні роботи "Молода вишивальниця" (1951), "Зварник" (1951), "На току" (1950), "Птахівниця" (1950), "Дівчинка, що годує голубів" (1951).

Г. Павлівкер. "Зварник" В. 18. 1951. "На току" В. 32, "Птахівниця" В. 30. ПЗХК. 1950. ХОКМ

Статуетка Г. Павлівкер "Молода вишивальниця", яка випускалася з 1951 року Полонським заводом художньої кераміки,  є логотипом створеної в 1992 році «Кінокомпанії СТВ» (Росія). Її керівник Сергій Сельянов у 2015 році став лауреатом премії в області літератури та мистецтва за створення творів для дітей та юнацтва. Він співпродюсер студії «Млин», якою був знятий мультфільм Костянтина Бронзіта «Вбиральня історія — любовна історія», номінований у 2008 році на «Оскар», а також трилогія про билинних богатирів. З радянського кіно Сельянов зумів взяти найцінніше — ідеологічну не пустоту і школу. Продюсер ціною великих зусиль утримує баланс між масовим кіно й артхаусом і не дозволяє опускати рівень своєї кінопродукції нижче певної професійної планки.

Г. Павлівкер. "Молода вишивальниця". В. 18. ПЗХК. 1951

У фондах Національного музею історії України зберігається цікавий зразок декору чайного сервізу (6 чашок з блюдцями, чайник, цукорниця, молочник і полоскальниця). Його красивий поліхромний розпис на теми "Майської ночі" виконала також Азанова— Першина в 1950 році на Барановському фарфоровому. Хоча на кожному предметі зображено різні сцени з повісті, сервіз завдяки єдиній колірній гамі справляє враження цілісного виробу. На жаль, світлина не передає повною мірою вишуканості розпису та віртуозності виконання, а також — тонкості, до прозорості, стінок виробів, невагомості чайних пар.

Листівка видавництва "Мистецтво" із зображенням чайного сервізу М. Азанової - Першиної "Майська ніч" за мотивами повісті М. Гоголя. 1988 рік. Це перша та єдина публікація даного виробу.

Максимченко Наталія Олексіївна (1914, м. Слов’янськ – 1978, м. Москва) народилась в м. Слов’янськ Донецької області. Навчалася на скульптурному факультеті Харківського художнього інституту (1939 – 1940) в учениці Огюста Родена Елеонори Блох. В 1941, після 2-го курсу, продовжила освіту в Московському державному художньому інституту імені В. І. Сурікова, який закінчила на відмінно в 1948 (педагоги: Л. Шервуд, Р. Йодко, О. Матвєєв). Тривалий час працювала в фарфоровій галузі. На початку 1950-х на Ризькому фарфоро-фаянсовому заводі; на Дмитрівському фарфоровому заводі (1946 -1950/1948–1955). В 1952 році вона створила композиції за мотивами літературних творів Миколи Гоголя "Майська ніч", "Сорочинський ярмарок", "Ніч перед Різдвом".

Н. Максимченко. "Сорочинський ярмарок". В. 35. "Ніч перед Різдвом". В. 27,8. Дмитрівський фарфоровий завод в п. Вербілки. Майоліка. 1952

Двофігурна композиція "Майська ніч", зображує: дівчину з різнобарвними стрічками в руках та парубка, що повернувся до неї всім корпусом, ліву руку поклавши на передпліччя лівої руки, у правій руці тримає бандуру, поставивши її на коліно. Одягнений парубок у білу сорочку, сині шаровари з червоним поясом та білу свитку. Дівчина – у білу розшиту сорочку, бузкову запаску та строкату картату плахту, з-під якої видніється поділ білої з кольоровими смугами на нижній спідниці, на голові у хлопця сіра висока шапка, у дівчини – вінок зі стрічками, на ногах у парубка червоні з чорним, у дівчини жовті, чоботи, на шиї у дівчини намисто. Постамент овальний. Твори Наталії Максимченко зберігаються в багатьох музеях рф, Латвії, Білорусі. Однак найбільша монографічна колекція представлена в одному з музеїв України - Славянському краєзнавчому.

Н. Максимченко. "Майська ніч". В. 31,8. Дмитрівський фарфоровий завод в п. Вербілки. Майоліка. 1952

На останок, в період 1950 -х статуетку "Майська ніч", парубок з бандурою та соромлива дівчина, на Барановському заводі двічі створила В. Покосовська. Перша була затверджена з оцінкою "відмінно" у травні 1954 року, другої - у березні 1958 року модель та розпис статуетки відхилили до впровадження у випуску, як манірну скульптуру, трактування якої не відповідає українській сучасній скульптурі.

В. Покосовська. "Майська ніч". В. Баранівський ФЗ. 1958. Художньою радою у березні 1958 року модель та розпис статуетки були відхилені до впровадження до випуску, як манірна скульптура, трактування якої не відповідає українській сучасній скульптурі

Покосовська Валентина Михайлівна народилася 21 січня 1929 року в Одесі в родині службовця. У 1938 році вступила до першого класу школи №92 міста Одеси, в якій провчилася чотири роки до початку війни. У 1941 році сім'я евакуювалася до Сибіру за місцем роботи батька, де в Омську вона продовжила навчання в школі. У 1945 році батька дівчинки повертають по службі в Одесу. По приїзду Валя в 1946 році закінчує неповну середню школу №68 (7 класів) та поступає на скульптурне відділення Одеського художнього училища, яке закінчила в липні 1951 року, здавши дипломну статуетку «Пташниці» на «відмінно», малюнок і скульптуру оголеної натури на «посередньо» і «добре» відповідно. Цікавою та послідовною є творчість В. Покосовської, яка після закінчення училища працювала на Барановському фарфоровому заводі все життя. За 18 років роботи на єдиному підприємстві (липень 1951 - січень 1980) вона створила понад дев"ять десятків фігур, біля сорока з них були запроваджені у виробництво. Це й анімалістика, дитяча, казкова і літературна, етнографічна тематика. Валентина створювала також подарункові бокали та чайні пари, попільнички, була автором розписів сервізів, малюнків для деколей. Але про це продовжу окремою темою.

П. Покосовська "Майська ніч". В. 12,5. Баранівський ФЗ. 1954

Як фінал повісті виявляється безумовним з'єднанням усіх присутніх в повісті компонентів: світу природи, світу казки, ліризму (сторінки, присвячених любові Левко і Ганни), і іронії (витівки парубків і марнославного, але недалекого голови), так й фінал цього посту, подібний щасливому кінцю, що властивий народній казці, і є твердженням народного погляду на життя: добро перемагає зло.

Хай статуетки даної тематики принесуть у наш дім мир, любов, радість та  добро!  

Текст Л. Карпінська - Романюк