Жартують, одесит Сергій Воронов завдяки своєму «порцеляновому» ремеслу прославився як «наперсточник». Він у відповідь з посмішкою: "Нічого спільного із відомою азартною грою не маю. З керамічної маси створюю декоративні мініатюри. Зокрема – наперстки". Так, звісно, Воронову належить ідея створення та випуску перших в Україні колекційних наперстків з порцеляни.
До захопливого бізнесу він подолав шлях від їх колекціонування. Маючи в колекції до 1000 штук наперстків та серед них екземпляри від Веджвуду, Ломоносовського заводу, Гжелі та інших країн, не знаходив на сувенірному ринку українських аналогів. Бажання заповнити цю порожнечу, створити "національний продукт" захопило Сергія.
Починав на базі Довбиського фарфорового заводу у 2010 році. Нині має власну виробничу базу. Підприємству дав назву "Аlіs–К" від іменні дивовижної, допитливої та люблячої онучки. Жіноче ім'я, що означає «благородний образ», «благородне походження», просто "благородство", як й у найвідомішої у світі дівчинки з творів Льюїса Керролла — Аліса, визначило і наступний асортимент, й теми мініатюрних виробів. Добір їх вражає. Вони зберігаються в Національному музеї народного та декоративного мистецтва (м. Київ), Національному Музеї ім. Т. Г. Шевченко (м. Київ), літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка (м. Київ), Музеї Тараса Шевченка в Торонто (Канада) та приватних колекціях.
Воронов поважний та істинний колекціонер. Він не тільки має рідкісні зразки, а й вивчив предмет свого захоплення. Читає, шукає інформацію, аналізує, поглиблює знання. Перетворивши це заняття в бізнес, надає свій матеріал на солідні виставки в головні музеї України, друкує каталоги. Тобто публічно визнає, що він щось важливе знає та має що показати. Щоденною працею повертає до життя явища з нашого національного спадку, що є сильними за змістом і безцінними за Духом! Тарас Шевченко, Леся Українка, реінкарнована "Українка", відновлення в українському фарфорі теми національних традицій. Поки що на державному рівні планується урочисте проведення заходів з нагоди 300 років від дня народження Григорія Сковороди, в день народження (3 грудня 1722 року) видатного українського філософа - містика, богослова, поета та педагога, який був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу, радо презентував початкові кроки по створенню колекційного набору, присвяченого 300-річчю від дня народження Григорія Сковороди. Скульптор Віктор Максимець, художники Олена Жернова, Анастасія Медведкова– Панчук, Людмила Райковська, Яніна Баргилевич реалізовують його мрії. Всі вони мають досвід роботи на колишніх провідних фарфорових підприємствах України. Різноманітні за формою, декором, змістовні, повні громадського звучання, веселості та колориту наперстки є продуктом виключно сучасним і унікальним, це вже визнано провідними вітчизняними мистецтвознавцями й дослідниками в галузі художньої порцеляни. Вони стали різновидом в художній АРТ—мініатюри й першими в Україні предметами декоративно-прикладного мистецтва в жанрі наперстків.
Але не тільки. Одесит, а киянин за народженням - людина багатьох талантів та уподобань. Поміж них, унікальне зібрання жахливо непосидючого хлопчиська, який став героєм дітвори й дорослих - Буратіно, було розпочато з подарунків від дочки та рідних. Кожного разу повертаючись з мандрівки вони поповнювали кількість лялькового королівства. Колекція приростала цінними екземплярами.
Кто доброй сказкой входит в дом?
Кто с детства каждому знаком?
Кто не ученый, не поэт
А покорил весь белый свет
Кого повсюду узнают
На голове его колпак
Но околпачен будет враг
Злодеям он покажет нос
И рассмешит друзей до слез
Он очень скоро будет тут
Скажите, как его зовут?
Бу-ра-ти-но!
Спочатку хлопчики з довгим носом були дерев"яні, пластикові. Потім Сергій захопився. Буває людина захоплюється, швидко загоряється чимось і так само швидко остигає. Тому, справжніх колекцій поміж них не буває - вони так само легко розлучаються з предметами колекції, які починають збирати. Воронов - не з таких. Зворушлива пара у кептариках та прадавніх вишиванках приїхала з відпочинку у Карпатах.
Нагадуванням про зустрічі та спілкування з київським фарфористом Владиславом Щербиною стали Буратіно з порцелянових композицій майстра, створених в 1956 й 1983 роках триптихів "Золотий ключик". Звичайно, вони викликають у нашій пам"яті основну сюжетну лінію казки про те, як Буратіно з друзями-ляльками, П"єро та Мальвіною, протистоїть бандитам: Карабасу, коту Базиліо та лисиці Аліси, Дуремарі іншим представникам влади Країни Дурнів. Боротьба йде за золотий ключик, який відкриває двері в інший світ. Золотий ключик для Буратіно і тата Карло-свобода, справедливість, можливість всім допомагати одному і ставати краще й освіченіші. А ось для Карабаса і його приятелів - це символ влади та багатства.
В. Щербина. Триптих "Золотий ключик", у складі:
В. Щербина. Буратіно на черепасі. В. 7,7. П'єро. В. 6. Мальвіна. В. 8. КеКХЗ. 1956
В. Щербина. Мальвіна та Артемон. В. 17,6. Буратіно з золотим ключиком. В. 20,3. П'єро. В. 17. КеКХЗ. 1983
Людина залишається молодою до тих пір, поки до чогось прагне, поки має перед собою мету, поки знає, що за стадією, яка досягнута, є інша вища. Через кілька місяців Воронову - 70, але він - молодий, тому що жаль за минулим не займає місце його мрій. 7 листопада улюбленому літературному персонажу виповнилося 85 років. Саме в цей день у 1935 році вийшла друком дивовижна казка Олексія Толстого про дерев'яного хлопчика - «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно». Вона почала публікуватися в газеті «Піонерська правда». Тоді й почалася яскрава, але аж ніяк не легка біографія цього життєлюба. Навряд чи хтось пам'ятає, що Толстой не планував створення самостійної казки, а всього лише хотів перевести на російську мову чарівну повість італійського письменника Карло Колоді, яка називається «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки».
«Я працюю над «Піноккіо ». Спочатку хотів тільки російською мовою написати зміст Колоді. Але потім відмовився від цього, виходить нуднувато і пріснувате. З благословення Маршака пишу на ту ж тему по-своєму », - писав у своєму щоденнику Олексій Миколайович Толстой. У 1935 році він запропонував свою версію повісті - абсолютно новий, самобутній і багатогранний твір, відомий читачеві під назвою «Золотий ключик або Пригоди Буратіно». У його переказі книга сильно змінилася: крім назви, з'явилися нові герої, зазнав змін і прообраз самого Піноккіо. Ну а головне - Буратіно, на відміну від Піноккіо, так і не став людиною. Відтоді Піноккіо і Буратіно живуть в паралельних життях, але обидва герої однаково улюблені читачами. «Золотий ключик» виявився величезною удачею Толстого і, ця казка належить до числа кращих творів для дітей у світовій літературі.
Прагнення до впорядкування, до вибудовування предметів в серію, до повноти й завершеності власного зібрання, а також до ювілею літературного персонажа, надихнуло Сергія Воронова на створення "Буратіно з букварем" (2018 - 2020). "Аlіs–К" випустив два екземпляри колекційної групи, кожна з 15 фігурок.
В. Максимець, розпис А. Медведкова– Панчук. Скульптурна група "Буратіно з букварем". В. 11. "Аlіs–К". Одеса. 2018 - 2020
Буратіно подано з букварем, який купив йому тато Карло, він йде до школи у національних костюмах окремих країн із 47, на мови яких переведено казку. Адже до 1986 року вона видавалася 182 рази, загальний тираж перевищив 14,5 мільйона примірників. Всі скульптурки мають одну висоту, автор форми - В. Максимець. Розпис, що тривав майже два роки, виконала Анастасія Медведкова - Панчук (1953 - 2021). Вона ретельно вивчала особливості одягу кожної з поданих країн. Не завадить згадати, що шлях фарфористки у світ української рукотворної порцеляни був не простим, однак наповнений зворушливими моментами власної творчої долі та життя. Закінчила Миргородський керамічний технікум, навчалася у вищому художньому училищі імені В. І. Мухіної в Ленінград. З 1985 року очолювала художню службу Довбиського фарфорового заводу.
А. Медведкова– Панчук з чоловіком
У творчому доробку майстрині розпису й одночасно скульптора нараховується не один десяток створених форм чашок, блюдець, чайників, кавників, глечиків або кухлів та зразків малюнків – мотивів до них, які з легкістю приживлювалися художниками – виконавцями у час серійного випуску їх на робочій лінії в цеху. Вона є заслуженим працівником легкої промисловості. Брала участь в багатьох виставках, де створені нею вироби заслуговували високі оцінки. Безліч дипломів, грамот та відзнак наповнюють не одну теку й свідчать про самовіддану творчу працю Анастасії.
В. Максимець, розпис А. Медведкова– Панчук. Скульптурна група "Буратіно з букварем". В. 11. "Аlіs–К". Одеса. 2018 - 2020
Хобі Сергія Воронова, а це колекціонування та виробнича новизна, мистецький сувенірний продукт - потужний стимул збереження пам"яті для розширення кругозору й розвитку. Відвідувачі виставок захоплюються експозиціями виробів "Аlіs–К", багато з яких у далеких краях нагадують про культуру й новітні явища в Україні.
Он окружен людской молвой
Он не игрушка - он живой!
PS
Підказка для рідних та знайомих))) :
можливе поповнення колекції за рахунок фарфорових композицій скульптурних робіт.
М. Муратов "Золотий ключик" («Буратіно з черепахою Тортильєю», «Мальвіна і пудель Артемон», «Кіт Базиліо та Лисиця Аліса», ЛФЗ, 1950 - ті, сучасний повтор)
та брати О. Траугот й В. Траугот "Буратіно та папа Карло" (В. 135. Артіль "Прогрес". 1950 - ті)
Композиція форми М. Трегубов. Композиція розпису О. Шевченко. Дитячий сервіз "Абетка". Коростенський ФЗ. 1979 рік
Текст Л. Карпінська - Романюк
Фото С. Воронов
コメント