Грай — розумний, спритний та хитрий. Око — войовничий дотепник і веселун, який завжди тягає з собою важелезну гармату-мортиру. Тур — кремезний сентиментальний романтик. А всі разом вони — нерозлучні друзі, які нізащо не кинуть одне одного в біді, персонажі мультсеріалу «Як козаки...». Ці відважні воїни, здається, вміють усе — і куліш варити, і в футбол грати, і вкраїнських дівчат із неволі визволяти. В кожній новій серії козаки зустрічаються з людьми різних країн і епох, богами, піратами, чаклунами, і навіть з інопланетянами — і всюди їх чекають неймовірні перипетії та курйози. Проте завдяки своїй винахідливості, кмітливості, силі та неперевершеному почуттю гумору троє друзів виходять переможцями з будь-якої ситуації.
Під рукою у козаків завжди є пара волів, а вдома їх з нетерпінням чекають вірні дружини й міцне господарство.
Автор мультсеріалу«Як козаки…» та єдиного українського повнометражного анімаційного фільму "Енеїда" (за однойменним твором Івана Котляревського) - класик української та світової анімації, кінорежисер й художник Володимир Дахно (7 березня 1932, Запоріжжя - 29 липня 2006, Київ), який створив понад 20 мультфільмів.
"Коли я здавав "Як козаки..." на кіностудії, то художня рада його не поцінувала, не сприйняла. Його не зрозуміли. І мудрий Борис Остахнович, директор студії, запропонував тоді показати стрічку старшокласникам: якщо діти зрозуміють, значить, усе гаразд.
Прийшло два класи “експертів". Після перегляду запитали в дітей, про що ця картина. Одна дівчина так стисло і точно розповіла, що потім я використовував її відповідь для анотацій фільму...", - казав про "Козаків..." та анімацію Володимир в інтерв'ю журналові "Кіно-Коло" у 2000-му році.
У 1960 році Дахно дебютував як мультиплікатор із фільмом “Пригода Перця”, а перша серія циклу мультфільмів “Як козаки куліш варили” вийшла на екрани 1967 року «з-під пера» режисера Володимира Дахно й художника-постановника Едуарда Кірича. З 1967 по 1995 рік Володимир Дахно створив дев’ять мультфільмів про козаків. Приправлений національним колоритом та гумором «з перцем» мультфільм чи не одразу завоював любов глядачів. Ба більше – він і досі періодично з’являється на екранах, тобто живе цілих півсотні років!
О. Шевченко. Скульптурна група "Тур, Грай, Око". В. 20. 17,2. 32,7. Коростенський ФЗ. 2003
Зображенням у порцеляні добрі та веселі козаки-мовчуни забов"язані коростенському митцю Олександру Шевченко.
О. Шевченко з дочкою. Коростень
Створені ним персонажі не втратили своєї актуальності і сьогодні, тому що об'єднують усі найкращі риси українського народу: сміливість і доброту, кмітливість і готовність допомогти ближньому, допитливість і широту душі”. Воні є одними з найбільш впізнаваних та своєрідним національним символом.
Група керамічних козаків також виготовлялася цехом кераміки Орджонікідзевським ГЗК, який працював з 1985 по 2004 рр. Висота 20,5. 16,5. 25
Батьки Володимира Дахно, (тато – полковник, мама – бібліотекар), змалку привчили хлопця читати “правильні” книжки. Після школи Володимир вступив до медичного інституту, але майже відразу перевівся в Київський інженерно - будівельний інститут на факультет архітектури. Разом з одногрупником вони розважалися на парах, малюючи козаків у різних кумедних ситуаціях, і непомітно підкладали їх у проєктор, коли лектор демонстрував світові архітектурні шедеври. Після закінчення інституту Володимир Дахно почав працювати архітектором у Києві.
Згодом Володимиру Оксентійовичу запропонували роботу в новому творчому об’єднанні мультиплікаційних фільмів на студії “Київнаукфільм”.
Одна із найвідоміших серій показує, як козаки подорожують Європою на захід, обігрують в футбол супротивників з різним стилем гри: німецьких лицарів, французьких мушкетерів та англійських джентльменів. Пригоди, що розгортаються на екрані, козаки роблять це, як завжди, дотепно і з гумором, надихнули довбиських художників на створення гротескної скульптурної групи "Як козаки у футбол грали". До речі, у 1970-му “Як козаки в футбол грали” став гарним віщуванням, адже буквально через кілька років київське “Динамо” і справді вибороло Кубок кубків. Так у славетних “синьо-білих” з’явився мальований талісман.
Скульптурна група "Як козаки у футбол грали". В. 9. 15. 17. Довбиський ФЗ. 1970
Із зображенням героїв культового мультсеріалу до Дня Святого Миколая "Укрпошта" й компанія «ART NATION» випустила у 2020 році першу в Україні інтерактивну поштову марку з доповненою реальністю. Тираж марок — 100 тисяч примірників. Номінал кожної — V (9 гривень) відповідно до тарифу пересилання листа Україною. З маркою можна надіслати «живого» листа, зробити фото чи записати відео з анімаційними героями. «Оживити» козаків можна у доповненій реальності за допомогою мобільного застосунку WowBoxAR. Його завантаження безплатне.
Продовження традиції створення козаків, подібних до вправного стрільця, бадьорого й войовничого Ока, сильного, але сором'язливого й сентиментального Тура та хитрого й розсудливого Грая, в комплекті фігурних штофів "Панас, Кондрат, Левко", які випускалися Барановським фарфоровим заводом у 1985 році. Були представлені в експозиції розділу УРСР на виставці Радянського союзу в Аргентині через рік. Їх автор - Олександр Трегубов.
О. Трегубов. Фігурні штофи "Панас, Кіндрат, Левко". В. 30. 25. 20. Барановський ФЗ. 1985. Експонувалися у розділу України на виставці Радянського союзу в Аргентині у 1986 році
За безтурботними пригодами трьох запорозьких козаків майже ніхто не бачив, що Володимиру Дахну велося непереливки. Лише у 34 роки йому здалося, що нарешті знайшлася друга половинка, і в 1958 р. Володимир Авксентійович одружився. Обраницею стала Ірина Володимирівна, котра народила чоловікові дочку Тетяну (1960-1990). Проте через 16 років шлюб зруйнувався, і пара розлучилася.
У 1974 р. Володимир Дахно одружився вдруге. З Людмилою Іванівною вони прожили шість років, народили спільну дочку Наталю (1978), але від 1980 р. також пішли по життю нарізно. Більше про шлюб великий режисер-мультиплікатор не говорив, але й життя парубка не вів, бо доглядав осліплу матір та її дванадцятеро (!!!) кицьок. Кажуть, через тисняву частині мурчиків доводилося навіть спати у… вимкненому холодильнику.
Інколи на допомогу немічній жінці та безпорадному в побуті чоловікові все-таки приходила колишня дружина, адже до кінця життя із Людмилою Іванівною вони зберегли нормальні людські стосунки. Друга дружина багато про що знала, хоча з роками Володимир Авксентійович ставав дедалі категоричнішим, жорсткішим, знервованішим, а ще його з дня у день просто мордувала хронічна ішемія.
Той колообіг жінок Володимира Дахна просто і ясно пояснив колега по ремеслу Давид Черкаський:
- Володя любив жінок, і жінки його любили. Іноді вони від нього йшли, іноді поверталися, одне слово, він був нормальною, живою людиною.
Вправний стрілець, бадьорий і войовничий козак (тягає з собою гармату-мортиру) Око, сильний, але сором'язливий та сентиментальний козак Тур та хитрий і розсудливий козак — характерник Грай вітають дівчат з днем 8 Березня.
За сім місяців до смерті журналіст запитав Володимира Дахна, про що сьогодні той мріє:
- Мрію видати книжкову серію про своїх козаків. Кілька років тому вийшла перша – “Як козаки куліш варили”. Розійшлася швидко. Тепер власним коштом готую “Як козаки на весіллі гуляли”. Бракує лишень тексту. Тож шукаю, хто міг би його написати, – мультфільми ж були без слів. Грошей бракує: пенсії замало.
Зібравши останні сили, буквально за два місяці до смерті художник-мультиплікатор Володимир Дахно та його учень, український аніматор, режисер і сценарист Олександр “Алік” Вікен (1947) жваво взялися за десятий мультфільм, що мав називатися – “Як козаки в тридев’яте царство ходили”. Потім ентузіасти знову ходили-ходили, ходили-ходили, ходили-ходили – але спонсорів не знайшлося.
В останньому інтерв’ю славетний мультиплікатор сумно зізнався:
- Цілими днями сиджу і дивлюсь телевізор. Чекаю появи кіно… Української мультиплікації як індустрії не існує. Анімацію можуть підняти лише меценати. Але й меценатів теж немає. Є кілька студій, які перебиваються рекламою… Не приховую, мені наразі дуже важко.
У віці 74 роки український режисер і сценарист Володимир Авксентійович Дахно помер, уві сні, близько п’ятої години вечора 28 липня 2006 р. Сталося це на вулиці Братиславській, 38.
Так у панельному дев’ятиповерховому будинку – в однокімнатній квартирі з крихітною кухонькою, в компанії з двома кицьками Красею та Мусею – на мізерну пенсію у 340 гривень (за тодішнім курсом – $68) та невелику стипендію за Державну премію УРСР імені Т. Г.Шевченка (1988) самотньо віку дожив народний артист України (1996).
Могила Володимира Дахна
PS
У 2012 році до фінальної частини турніру Чемпіонату миру по футболу в Україні були виготовлені сувеніри - нерозлучних друзів з футбольним м"ячем.
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments