М. Трегубов, А. Жданова. Столовий набір «Либідь», Коростенський ФЗ. 1974
Ольга Сметанська "ФАКТИ". 20.09.2023 20:30
Тема таємниць бабусиних сервантів викликала у читачів «ФАКТІВ» великий інтерес, адже вона близька практично кожному. Під час війни люди стали ще більше цінувати дім та все, що з ним пов’язане. Адже за кожною гарною чашечкою, вазочкою та статуеткою, можливо, криється якась цікава родинна історія.
Особливе місце у серванті зазвичай займає сімейний сервіз. Якщо вам такий дістався від бабусі або батьків, варто поцікавитися, де і коли він був створений.
Сьогодні співрозмовниця «ФАКТІВ» — колекціонерка, популяризаторка та дослідниця української порцеляни, авторка щойно виданої книги-альбому «Український фарфор XX століття Коростенського фарфорового заводу» Людмила Карпінська-Романюк. Вона розповіла читачам про знамениті коростенські сервізи, які збереглися та використовуються у багатьох родинах.
- У жовтні відбудеться презентація книги-альбому «Український фарфор XX століття Коростенського фарфорового заводу», що є результатом видавничого проєкту, який здійснив власник заводу та унікальної колекції ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор», бізнесмен, меценат, благодійник і громадський діяч, кандидат юридичних наук Сергій Саранов. Мій текст та фото колекції Сергія Саранова навіки фіксують велику цінність золотої скарбниці декоративно-прикладного мистецтва України. На кожній сторінці відчувається незрима присутність талановитих скульпторів та художників різних поколінь, які довгий час працювали в художній лабораторії цього підприємства, створили на його ресурсній й технологічній базі знакові для українського декоративного прикладного мистецтва високохудожні твори. У війну, попри сльози, під обстрілами та виттям сирен, перерви в роботі через відсутність електроенергії та зв’язку, йшла робота над цим виданням.
Людмила Карпинська-Романюк: «Коли я пишу про фарфор, то закохуюсь у творчість та талант кожного митця»
— У чому особливість коростенського фарфору?
- Секрет успіху Коростенського фарфорового заводу у художньо продуманих, мальовничо оформлених виробах, доступних практично кожній сім'ї. Випускалися гарнітури та сервізи на різну кількість персон — столові, чайні, кавові; різні набори, вази, скульптури, сувенірні та подарункові вироби, при цьому як серійно, так і на замовлення — для ресторанів, кафе, барів. Кожне нове покоління митців вносило своє бачення в досконалість форм та фарб. Як результат, вироби з оповитого легендами матеріалу не мають аналогів й досі захоплюють і зачаровують з першого погляду витонченістю, досконалістю виконання та оригінальністю. Майстрам заводу вдалося вивести його до десятки найкращих заводів Європи та утримувати пальму першості в Україні протягом тривалого періоду, аж до закриття підприємства у 2008 році.
В Коростені були створенні для художників найкращі в галузі умови роботи. Вони мали індивідуальні майстерні, можливість працювати в них у неробочий час; щорічно додаткову місячну творчу відпустку (окрім профспілкової, до того ж оплачувану); щотижневий творчий день, відрядження для збирання матеріалу та широку палітру фарб для декорування.
А. Хитько, Столовий сервіз «Крижики». Коростенський ФЗ. 1970
— Чим особливі коростенські сервізи?
- Асортимент продукції був такий, що просто очі розбігалися від ошатного товару, що грав усіма кольорами веселки. Тільки цей завод випускав гарнітури із сервізів столових й чайних та для кави. Оздобленню фарфору коростенськими художниками був чужий будь-який шаблон.
К. Олійник, Р. Дмитрук. Чайний сервіз «Фантастика». Коростенський ФЗ. 2005
Їх палітра увібрала все найкраще з народних традицій — від кераміки до вишивки. Вражають багатство фарб, відточена техніка й бездоганний смак форм та декору.
М. та Н. Пилипчуки. Столовий сервіз «Волошки». Коростенський ФЗ. 1979
«Якщо маєте можливість сервірувати стіл вишуканим вітчизняним посудом, робіть це»
- Чай п'ють і обідають по-різному: на ходу, поспішаючи до офісу, або в привокзальному буфеті, чекаючи на поїзд..— продовжує розповідь Людмила Карпінська-Романюк. — П'ють і їдять всюди. З нудної склянки в казенному підскляннику, з грубої тарілки… Але це не чаювання і не обід. Це звична процедура прийому їжі, фізіологічного насичення. Чаювання або обід — це інше. Чаювання — це дружня бесіда за столом. Обід — це зустріч близьких і рідних людей. Важливі старовинні сімейні звичаї, ритуали, добрі та красиві традиції. Для справжнього обіду чи чаювання потрібний гарний сервіз.
— Який же з сервізів Коростенського фарфорового заводу сьогодні найбільш цінний та чому?
- Цінні всі коростенські сервізи. Раніш, коли вони сходили із заводського конвеєру, ними користувалися майже у кожній родині в Україні. Тепер придбати їх можна тільки через аукціонний продаж, але зазвичай й не у повному комплекті. Один з найбільш відомих коростенських сервізів для прийомів, який прикрашає один із залів Маріїнського палацу — «Маріїнський». Його форми створив Микола Трегубов у 1987 році, а розписала чудова художниця Алла Хитько .
М. Трегубов, А. Хитько. Столово–чайний-кавовий сервіз «Маріїнський». КФЗ. 1986
М. Трегубов, А. Хитько. Столово–чайний-кавовий сервіз «Маріїнський». КФЗ. 1986
Справжній шедевр українського фарфору — кавовий сервіз «Золотий півник». Витончений та вишуканий!
В. Трегубова. Сервіз для кави «Золотий півник». Коростенський ФЗ. 1979.
— Який коростенський сервіз у вас улюблений та чому?
- Коли я пишу про фарфор (а це в мене четверта книга про порцеляну та ще маса публікацій), то закохуюсь у творчість та талант кожного митця. Серед художників та скульпторів Коростенського фарфорового заводу, роботи яких викликають захоплення — Іван Ткаченко, Віра Яцевич, Валентина та Микола Трегубови, Алла Хитько, Ангеліна Жданова, Олександр Шевченко, Микола та Ніна Пилипчуки, Раїса Дмитрук, Наталія Трегубова, Костянтин Олійник, Наталія Галушко-Аксьоненко, Галина Демчук, Вікторія Юсипів. Українським митцям, що працювали з порцеляною, було підвладне усе: малюнок квітів, теми материнства, кохання, щастя, краси й такі, що розкривають різнобарвний світ мистецтв — балет, театр, танець, клоунади, мотиви українського фольклору й казки, а також жанрові сцени, побачені в житті. У фарфор вони вклали свій талант, фантазію, працю. Більше ніж сорок років його роздивляюся, в мене велика кількість особистих примірників ваз, тарелів, малої пластики, й улюблені — всі.
М. та В. Трегубови. Столовий сервіз «Коростень» . КФЗ. 1975.
— Які б поради ви дали власникам таких сервізів? Користуватись ними чи хай стоять у сервантах для краси?
- Тут треба вирішувати кожному самостійно. Вам пощастило, якщо ви є власником коростенського сервізу. Маєте можливість прикрашати життя роботами вітчизняних майстрів, сервірувати стіл вишуканим вітчизняним посудом, споглядати вироби різноманітної краси, які досі викликають непідробне захоплення, робіть це.
Ольга СМЕТАНСЬКА, «ФАКТИ»
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Commentaires