П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня». В. 21. Бориславський ФЗ. 1971. Експонувалася на республіканській ювілейній художній виставці «1871 – 1971», присвяченій Лесі Українці. Приватна колекція
Оспівуванню краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненній силі великого кохання присвятив дві вази «Лісова пісня», що експонувалися на ювілейній виставці в Києві в 1971 році 100 річчю від дня народження Лесі Українці, бориславський майстер Петро Вакулович Щербонос (15. 02. 1920, с. Криски, Коропського р-ну Чернігівської обл. - 27. 09. 1997, м. Борислав, Дрогобицького р-ну Львівської області).
П. Щербонос. Баранівка, 1962
Тоді до широкого святкування за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО в усьому світі на підприємствах України було створено велику кількість цікаво задуманих і майстерно виконаних творів. Адже в країні діяло близько двадцяти фарфорових та фаянсових підприємств, що виготовляли вироби, котрі відзначала стильова оригінальність, багатство пластичних форм, сміливе застосування нових матеріалів та технічних способів. Також вони мали попит на внутрішньому ринку та експортувалися в різні країни.
У залах ювілейної виставки до 100 - річчя від дня народження Лесі Українки. Київ, 1971 рік
Незвичайна духовна чистота, притаманна літературному твору української культури, привнесена у витончений твір професійного мистецтва, яким є фарфор, народили алхімію своєрідності та неповторності. В уявній простоті тематичних ваз Петра Щербоноса є якась дивовижна гармонія, природність й переконлива виразність. Гарний, вишуканий вигляд простим круглим формам привносить складна фактура й складне забарвлення. У його художніх роботах ще з баранівського періоду знаходили відбиття народні, відомі як петриківські узори, а в цьому випадку вироби декоровані солями. Витонченні посудини мають форму кулі з витягнутим вузьким промазаним всередині золотом горлечком.
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня». В. 21. Бориславський ФЗ. 1971. Приватна колекція
Сюжет кругового огляду побудовано на символічності образів драми - феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". З одного боку - на березі лісового озера, що утворилося з лісового струмка, добрий та поетичний з чистими помислами сільський хлопець Лукаш грає на сопілці про вічне кохання лісовій царівні. Вона, в ясно-зеленій одежі, розпущеними зі зеленим полиском косами, у зоряному вінку, почувши спів про красу душі та кохання прокидається з зимового сну. З іншого, зворотного боку - перед глядачем відкривається народний погляд на людину: хто зрікся духовного життя, згасив у собі порив до прекрасного, той перестає бути людиною. Перетворений у вовкулаку Лукаш, який втратив людську подобу, і є уособленням зла, ластиться до ніг Мавки.
М а в к а
Не радій,
бо я його порятувала. В серці
знайшла я теє слово чарівне,
що й озвірілих в люди повертає.
Романтичні герої оточені полум’яним зоряним ореолом домінантних геометричних та сильно стилізованих рослинних, великих горизонтальних та дрібних хаотичних орнаментів.
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня» - зворотна сторона. В. 21. Бориславський ФЗ. 1971
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня» - бокова сторона. В. 21. Бориславський ФЗ. 1971. Приватна колекція
Візерунки з ряскою та лататтям утворюють медальйони для вписування сюжетних сцен поетичного твору та стають непрямим відбиттям реального життя. Горобина, як сімейне щастя, що не відбулося; квітка лілії у долонях чистої помислами та щирості красуні разом з листям латаття ще віддавна має уявлення, пов'язане із загадковим образом русалок. До речі, древній сивий дід Водяник з довгим волоссям і довгою білою бородою, яка всуміш з баговинням звисає аж до пояса, на голові у нього корона із золотих скойок, з очеретом у руках, стає символом Ночі Духів, також присутній на мальовничому полотні, написаному автором на фарфорі. Місцина у декорі вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси.
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня» - інша бокова сторона. В. 21. Бориславський ФЗ. 1971. Приватна колекція
Гарний ефект шедеврально вираженого ручного розпису або підполив’яних декорів на неглазурованій поверхні черепка досягнуто внаслідок вмілого використання автором солей, колористичну палітру зелені, сині, коричневих барв, з розтяжками кольору від найсвітліших до глибоких тонів, з'єднано з кобальтом, селеном та виконано домальовки золотом. Золота багато: це й контури, пестріння, відводка.
В родині Щербоноса зберігається більш ранній варіант вази "Лісова пісня" (1969) з подібною фабулою розпису. У отсеї версії декору відсутні урочистість, репрезентативність, які пов"язані зі святом ювілею. Тут тільки солі, які дають ніжний, охристий відтінок із м’якими контурами, та підполив’яний розпис кобальтом з глибоким синім оксамитовим тоном, крізь який прозирає білість тла, що особливо збагачують оздобу насиченим декоративним ефектом. Художник одним з перших взявся за освоєння нової техніки окраси, яка є на цих вазах.
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня». В. 21. Бориславський ФЗ. 1969. Приватна колекція
П. Щербонос. Чайний сервіз «Синь Карпат». Бориславський ФЗ. 1973.
Солі трудомісткі в роботі - багато та легко не зробиш. Річ у тім, що кольорова підполив'яна технологія - найскладніше, що тільки можна придумати в порцеляні, її передній край. Насамперед барвники, які витримують високу температуру випалу, наносили на випалений перший раз черепок, а далі випалювали його вдруге вже з поливою при температурі 1350°C. Під час цього процесу «алхімії» глазур - склоподібне покриття порцеляни - починає ніби підтавати, розм'якшуватися, й фарби, найбільш слушні на основі оксидів кобальту або хрому, починають «сплавлятися» з глазур'ю, але поводячись часом непередбачувано: вони то стікають вниз, то збираються в патьоки, згустки, то навпаки, розтікаючись, пом'якшують контури малюнка. Щоб вони виявилися під поливою і залишилися там назавжди, треба при випалюванні поєднати непоєднуване: обпалити виріб при заданій високій температурі та не допустити закипання фарби або її вигоряння.
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня» - зворотна сторона вази. В. 21. Бориславський ФЗ. 1969. Приватна колекція
А нанесення живопису? Не скористаєшся стиранкою. Петру Вакуловичу довелося проявити наполегливість, щоб реалізувати технологічний процес під емоційний стан творчого трактування легенди, в якій живуть фольклорно-міфологічні образи.
П. Щербонос. Ваза «Лісова пісня» - бокова сторона та денце. В. 21. Бориславський ФЗ. 1971. Приватна колекція
Предмети пам"яті мали підтримувати вподобання та інтерес до творчості Лесі Українки, сили давніх українських символів, світу природи, фантастичних істот, які заселяють волинські хащі й лісове озеро. Учасники республіканської художньо - технічної ради в Полонному, серед них й художник Бориславського фарфорового заводу П. Щербонос, отримали на згадку в рік відзначення 100 - річного ювілею Лесі Українки кубок з фотокерамічним портретом поетеси, на тих засіданнях розглядалися питання поліпшення якості та розширення асортименту виробів у галузі.
І. Джима, К. Гапонюк. Кубок з фотокерамічним портретом Лесі Українки, по боках тла на червоному фоні дати: 1871 та 1971. В. 15. Полонський ФЗ. 1971. Приватна колекція
Очолив художню службу підприємства Петро Вакулович у цьому ж 1971 році. У Борислав, єдине в світі місто, розташоване на промисловому нафто-озокеритному й газовому родовищах, він разом з іншим баранівським художником В. Ковальчуком. Вони отримали запрошення сюди для налагодження виробництва. А у Щербоноса вже був чималий досвід, провчившись в дворічній школі фабрично - заводського навчання за фахом живопис фарфору і працюючи живописцем на Баранівському (1936 - 1938, 1950 - 1958) і Олевському (1938 - 1940) фарфорових заводах, а згодом художником (1958 - 1964) в унікальному цеху Баранівки, так називали тут скульптурно-художню лабораторію.
Будівля унікального цеху (скульптурно - художньої лабораторії) Баранівського фарфорового заводу
Напередодні 60 - х років цей завод увійшов у число передових підприємств порцелянової промисловості республіки як по валовому випуску, так і за якістю столових, чайних і кавових сервізів, наборів і скульптурних виробів. У 1952 році відсвяткував 150 - річний ювілей.
Колектив унікального цеху (скульптурно - художньої лабораторії) Баранівського фарфорового заводу. Нижній ряд зліва - направо: В. Сергєєв, М. Бебешко, В. Покосовська, А. Петров, Л. Діброва, М. Гоч, М. Горбоконь, М. Шаповалов, З. Мусійчук, Т. Агафонова; верхній ряд зліва - направо: О. Агафонов, А. Бауман, М. Прохоров, В. Ковальчук, А. Діброва, П. Щербонос, В. Спиця, І. Величко, М. Назаренко, В. Костенко. 1959 рік
Художні традиції баранівських фарфористів мали загальне визнання в галузі, та й баранівський фарфор користувався успіхом на зовнішніх ринках, експонувався на міжнародних виставках і ярмарках.
П. Щербонос. Баранівка, 1960 рік
Композиція розпису П. Щербонос. Декоративна ваза. В. 28. Баранівський ФЗ. 1960. Приватна колекція
Щербонос умів творчо підходив до використання художньої спадщини, і вона розкривала митцю таємниці національного колориту, ритму, способи побудови декоративної форми. Народне мистецтво підказувало художнику найбільш економні засоби прикрашення фарфорових виробів. Так, у 1964 році в оздобленні чайного сервізу він досяг великої художньої виразності за допомогою лише червоних і чорних смужок, які місцями потовщуючись, створюють хвилястий пульсівний узор.
І. Віцько, розпис П. Щербонос. Столовий сервіз "Пляма". Баранівський ФЗ. 1964
Свіжий за задумом і дуже простий у його виконанні декор «Пляма» (1964) на формі столового сервізу Івана Віцька. Адже нові методи виробництва увійшли в суперечність зі стильовим характером мистецтва післявоєнного десятиліття: урочистого, репрезентативного, виконаного пафосом перемоги. Тепер же серійні вироби вимагали іншого декору - лаконічного, стилізованого, виразного. У зв'язку з цим було необхідно подолати «прикрашальницький метод» і традиційний підхід. Це означало відмовитися від будь-якого роду надмірностей конструктивних і декоративно-художніх, які ускладнювали промислову технологію, знайти шляхи вирішення завдання, спрямованого на створення функціонально та конструктивно доцільних і на той час естетичних порцелянових виробів.
"Милуюсь декором сервізу "Святковий" та завжди дивуюсь, як товсто накладеним мазком фарба не вигорала," - оповідає директор Баранівського музею фарфору Тамара Родигіна.
П. Щербонос. Столовий сервіз "Святковий" з написом на золотому кільці "Сорок років радянської влади. 1917 - 1957". Баранівський ФЗ. 1957. Експонується в Баранівському музеї фарфору
У Баранівському музеї фарфору дбайливо зберігаються 46 найменувань (столові та чайні сервізи, вази, кухлі, тарілки) виробів з композицією авторського розпису П. Щербоносом.
Вироби Баранівського фарфорового заводу з композицією розпису П. Щербоносом (1950 - 1964) в експозиції Баранівського музею фарфору. Фото Т. Родигіної
Композиція форми В. Щербина, композиція розпису П. Щербонос. Декоративна ваза. В. 18. Баранівський ФЗ. 1960. Приватна колекція
Більш ніж 60 років минуло з моменту створення ваз для квітів, і можна тільки здогадуватися скільки квіткових букетів вони витончено обрамляли, вносячи в будинок затишок, комфорт і стиль. Як й дивно ніжні чайні пари з мальовничими букетами. Вони не тільки радують око людини, але і служать для прикраси чайної церемонії. Квіти немов би світяться зсередини, ніжно опромінюють білизну "дня" фону. Читається кожна пелюстка, кожен листочок. Прості й виразні, чарівні й елегантні царські жоржини, що у далекі часи могли рости тільки в палацовому саду. Фіалки, маленькі компактні, що вражають красою своїх милих квіточок. Володарки квітів, пов'язані з чистоти й невинності,-лілії. Ромашки, волошки, хіба перелічиш всі квіти літа? Але ось хризантеми. Бордові, білі, темно-червоні, бузкові, з трохи блискучими округлими пелюстками або блідо-рожеві, блідо-бузкові, світло-жовті з гострими, тонкими, ніби настороженими, пелюстками. Чудові квіти, але сумні. Дрібні хризантеми - це осінь. Айстри, символ краси, скромності та чарівності, талісман смутку по проминущому літу. Вони такі прекрасні ... Так прекрасні ...
Д. Гоч, П. Щербонос. Чайний сервіз "Маки". Баранівський ФЗ. 1960
П. Щербонос. Чайний сервіз "Квіти". Баранівський ФЗ. 1960
Чайні пари Баранівського фарфорового заводу з композицією розпису П. Щербоносом (1950 - 1964) в експозиції Баранівського музею фарфору. Фото Т. Родигіної
Чайні пари Баранівського фарфорового заводу з композицією розпису П. Щербоносом (1950 - 1964). Приватна колекція
На Декаді української літератури та мистецтва 1960 року в Москві серед 4000 експонатів кращих творів майстрів народного мистецтва України, художників та майстрів Київського, Баранівського, Коростенського, Будянського, Довбиського, Полонського фарфорового заводів, Київського, Львівського та Стрийського склозаводів, Васильківського керамічного заводу, а також художників, які працюють в різних галузях декоративного мистецтва, були показані його блюда у надглазурному розпису - декоративне "Півень" (1960) та настінне "Квіти" (1959).
П. Щербонос. Блюдо декоративне "Півень". Д. 40. 1969. Блюдо настінне "Квіти". Д. 24. 1959. Баранівський ФЗ. Експонувалося блюдо "Півень" на всесвітній виставці "Експо - 67" в Монреалі. Приватна колекція
П. Щербонос. Блюдо настінне "Квіти". Д. 24. Баранівський ФЗ. 1958. Експонувалося на художній виставці "Радянська Україна" в Москві (1960)
П. Щербонос. Блюдо настінне "Квіти". Д. 24. Баранівський ФЗ. 1958.Експонувалося на художній виставці "Радянська Україна" в Москві (1960)
Настінний таріль Петра Щербоноса зі стилізованим малюнком півня соковитими яскравими барвами також представляв Україну на Всесвітній виставці "Експо - 67" в Монреалі.
П. Щербонос. Декоративне блюдо "Зимові наші гості". Д. 40. Бориславський ФЗ. 1983. Приватна колекція.
Сніг на ягодах і гілочках при декоруванні декоративного блюда "Зимові наші гості" (1983) виконаний рельєфно шляхом накладання, можливо, підсохлого шлікера.
П. Щербонос. Декоративне блюдо "Чаплі". Д. 40. Бориславський ФЗ. 1981. Приватна колекція
Автором раритетних, ніжних, мініатюрних вазочок у цих композиціях є П. Щербонос. В. 6,5 та 7,5. Баранівський ФЗ. 1960. Приватна колекція
У проміжку між 1940 та 1950 роками у Щербоноса мали місце з 1940 по 1941- служба та навчання в Одеському військовому училищі, вслід війна, фронт, поранення і полон, втеча з нього та схоплення, 1942 - 1945 - примусові роботи біля м. Магдебург в Німеччині. Вже після Перемоги та повернення в Україну пройшов 6 місяців державної спецперевірки. У грудні 1945 року він демобілізувався, оженився (дружина Панчук Анастасія Іванівна (1921 - 2015), їхні діти: син Григорій (нар. 2. 07. 1947) й дочка Яремко Ганна (23. 08. 1948), займався різними роботами на селі, був старшим пункту зв'язку, завідував клубом. Життя юнака, а це єдиний подарунок, який не отримуємо двічі, було не з простих, сповнене випробувань, як й у всіх з того покоління.
У центрі – Петро Щербонос на семінарі серед колег - художників управління "Укрфарфорфаянс". Тернопіль, жовтень 1968 року
П. Щербонос (перший ліворуч) серед колег. Москва, початок 1970 - х
Наприкінці 1959 х років в Україні гостро не вистачало під попит населення посуду. За рішенням уряду в Тернополі, Сумах, Полтаві були створені нові заводи. На Полтавський фарфоровий переїхав з Баранівки І. Віцько, на Тернопільський - В. Спиця. У місті Бориславі Львівської області України в 1964 році також відкрили фарфоровий завод, який в кінці року дав продукцію, достроково ставши рентабельним підприємством.
Конвеєр живописного цеху Бориславського фарфорового заводу. Перша справа живописець Попик Неля, майбутня художниця заводської художньої лабораторії Яворська Анелія. 1968 рік
П’ятирічним планом (1965 – 1970) на Бориславському передбачалося збільшити випуск продукції у 2,8 рази. Будівництво другої технологічної лінії виробництва фарфорового посуду дозволило у 1970 році довести випуск фарфорових виробів до 6 млн штук. Вже через рік в серпневому номері щомісячного інформаційного бюлетеня Всесоюзного постійного павільйону кращих зразків товарів народного споживання Міністерства легкої промисловості СРСР "Новые товары" відмічається розширення асортименту фарфорових виробів на підприємствах України, зокрема, й плановий випуск 2000 сервізів "Юність" за ціною 20 карбованців з композицією розпису Щербоноса. За майже сорок років творчої роботи, коли він мав щокварталу подати дві-три розробки на затвердження художньої ради заводу й об’єднання, Петро Вакулович створив понад тисячу форм й малюнків. Розписані рукою художника комплекти посуду, сервізи, великогабаритні чайники та вази вмить ставали класикою й окрасою сервірованого столу, в цій порцеляні відбивається сонце.
Сторінки щомісячного інформаційного бюлетеня Всесоюзного постійного павільйону кращих зразків товарів народного споживання Міністерства легкої промисловості СРСР "Новые товары" за 1966 рік №8 та за 1972 рік №6
П. Щербонос, Ю. Хальфін. Кавовий сервіз "Суцвіття". Бориславський ФЗ. 1974. НМУДМ
Завод мав добру славу повсюдно, працювати тут було почесно. Набрану в січні - травні 1965 року проєктну потужність фарфорового виробництва нарощували за рахунок встановлення додаткового формувального і сушильного обладнання, робочих місць в сортувальному, живописному цехах, пакувальній дільниці, прийняття нових працівників.
П. Щербонос. Чайний сервіз "Оксамит". Бориславський ФЗ. 1975
П. Щербонос. Чайний сервіз "Зимонька". Бориславський ФЗ. 1975
Через вісім років від заснування єдине в області такого типу підприємство доповнилося новим виробництвом, єдиним в Україні. Це цікава сторінка з історії порцеляни Бориславського заводу. Було побудовано під випуск принципово нових виробів з низькотемпературного фарфору виробничий корпус, де встановили дві імпортні напівавтоматичні лінії, монтаж яких тривав протягом 1970 – березня 1973 років.
Ранок 16 квітня 1983 року. Останні приготування до закладки першого каменя під нову піч швидкісного випалювання фарфору.
Перший блок опускається у фундамент нової печі. Інженер-будівельник В. Шитов, головний інженер промоб'єднання "Укрпромфарфор" О. Сидоренко, директор Бориславського фарфорового заводу З. Яремко, робітники-будівельники.
Фундамент і рейки готові. Приступають до мурування печі. Справа видніється діюча піч низькотемпературного фарфору.
Отже, тут для мережі громадського харчування глибокі тарілки діаметром 240 і 200 мм виготовлялися на двох високомеханізованих лініях західнонімецького виробництва (фірма з Баварії), а потім випалювалися в послідовно встановлених за цими лініями печах фірми «Марано Тіціно» з Мілана, Італія. Плоскі тарілки діаметром 200 мм формувалися та глазурувалися на додатково встановленому вітчизняному обладнанні й випалювалися в цих же печах. Вироби, що сходили з конвеєра, мали гарну білизну, підвищену міцність, товщу стінку, важили більше ніж аналогічні фарфорові, проте температура їх випалювання становила 80 % того, що потребує фарфор. Та й були дешевші втричі, оскільки робилося це за новою спеціальною технологією для низькотемпературного фарфору (за цими виробами чомусь закріпився дещо дискредитуючий вираз – напівфарфор).
П. Щербонос. Низькотемпературний фарфор. Д. 20 - 24. Бориславський ФЗ. 1985 - ті. Приватна колекція
У цьому ж корпусі знаходились залізнична рампа зі складом сировини, потужний масозаготівельний цех на обладнанні з Німецької Демократичної Республіки та дільниця виготовлення гіпсових форм, сортувальна та пакувальна дільниці, склад готової продукції, цехові механічна, енергетична, теплотехнічна служби, побутові приміщення й адміністрація цеху та заводу.
На фото (березень 2023 року) ліворуч. Олена Коннова: "Поєднала в одній композиції тарілку Бориславського фарфорового заводу та сучасні предмети. І скажу я вам, що тарілка зовсім не програє продукції 21- го століття".
Від весни 1974 року цех і завод в цілому почало лихоманити, розпочалося періодичне невиконання плану випуску тарілок. Були на це об’єктивні та суб’єктивні причини. Врешті-решт керівництво галузею прийняло рішення зайнятися докорінною реконструкцією цеху, провівши демонтаж існуючих печей, які постійно створювали аварійну ситуацію, і встановлення вітчизняного обладнання. За зразок взяли комплексно-механізовану лінію і піч швидкісного випалу фарфорових виробів, напередодні розроблені та задіяні на Баранівському фарфоровому заводі.
Протягом наступних 1985 – 1993 років на заводі постійно велися певні роботи з технічного переозброєння виробництва в обох корпусах, освоєння нових виробів.
Найвищий рейтинг у покупців бориславської порцеляни посідав створений Щербоносом у 1972 році кавовий сервіз «Зимонька», завдячуючи ніжній й вишуканій формі «Либідь» з оригінальним малюнком, застосовуванню спеціальної фарби «Люстр» й препарату рідкого золота.
Посудні форми (сервіз "Весільний", "Зимонька", " Жасмин"), вази ("Капля", "Фонтан", "Верховина", "Писанка") та курортна кружка "Гуцул з трембітою" П. Щербоноса. Бориславський фарфоровий завод. 1970 - 1995
М. Баранський, Ю. Хальфін. Кавовий сервіз "Білі троянди". Бориславський ФЗ. 1976. НМУДМ
На республіканській ювілейній виставці українського народного декоративного мистецтва "50 років Жовтня" експонувалися у декорі П. Щербоноса форми Ковальчука сервізів для кави "Рушничок" (1967), чайного "Прогрес" (1967), кухля "Плахта" (1967), вазочки "Орбіта Жовтня" (1967), а на вернісажі українського образотворчого мистецтва з музеїв УРСР та РРФСР "Навеки вместе. 325 воссоединения Украины с Россией" та на днях літератури та мистецтва УРСР в Білоруській РСР в травні 1976 року був представлений сервіз для кави П. Щербоноса у розпису Ю. Хальфіна "Суцвіття" (1975).
П. Щербонос. Набір чайників "Ювілею дружби". Бориславський ФЗ. 1974. Приватна колекція
П. Щербонос. Кухлі "Олімпійський" (1980), "Перемога" (1975), "Зимонька" (1982). Бориславський ФЗ. Приватна колекція
Фрагмент чайного сервізу "Зелені шати" (1972) був репродукований у 1989 році на листівку серії "Мистецтво".
П. Щербонос. Чайний сервіз "Зелені шати" (фрагмент). Бориславський ФЗ. 1972
Для сторінок всеукраїнського каталогу у 1968 році відібрали як показові зразки сервізів: чайного В. Ковальчука у розпису П. Щербоноса "Електрифікація" та кавового В. Ковальчука "Марічка".
Сторінки всеукраїнського каталогу. Київ, 1968 рік
Найкращий подарунок для митця, коли його твори бачать та розуміють, коли вони викликають враження та емоції. Ваза, блюдо, кавовий сервіз В. Щербоноса знаходяться на зберіганні в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
В державному історико-культурному заповіднику "Нагуєвичі", відкритому 10 березня 1994 року на батьківщині Івана Франка, у залі, де розміщена літературна експозиція творів видатного українського поета, представлено дуже одухотворене блюдо Петра Вакуловича за мотивами рядків славнозвісного вірша Франка "Каменярі" - "Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, і щастя всіх прийде по наших аж кістках". З величезними скелями, що є символом несправедливості, пригнічення, неволі, веде боротьбу один із борців за свободу, каменяр. Тяжким трудом він прокладає путь до нового життя, але позаду вже сходить сонце. Одним з них вважав себе сам Франко, не випадково, говорячи про каменярів, він завжди каже «ми». Створено блюдо в 1981 році до 125 - річчя з дня народження класика української літератури від колективу працівників фарфорового заводу.
В залі державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі", в якій розміщена літературна експозиція музею Івана Франка
П. Щербонос. Блюдо "Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, і щастя всіх прийде... Прийде нове життя, добро нове у світ" - за мотивами вірша І. Франко "Каменярі". Д. 39. Бориславський фарфоровий завод. 1981. Розпис підглазурний солями, золото напис. З приватної колекції родини П. Щербоноса.
У кожному портреті художник яскраво виражає своє ставлення до героя, шукає внутрішній зміст образу. Як от, таріль "Їхав козак за Дунай" (1982) зображає зворушливе розлучення козака з дівчиною через його участь у військових подіях за Дунаєм та возвеличує щире почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами. Глибоке єство українського романсу, який написав козак Харківського полку, філософ, поет Семен Климовський, творець вклав в очі закоханих.
П. Щербонос. Блюдо "Їхав козак за Дунай" - за мотивами українського романсу, який написав козак Харківського полку, філософ, поет Семен Климовський. Пісня популярна принаймні від середини XVIII століття. Д. 39. Бориславський фарфоровий завод. 1982. Приватна колекція
Унікальні й оригінальні твори, автором яких виступає митець, впізнавані, їх неможливо сплутати з жодним іншим майстром. Щербоносу була властива індивідуальна манера, для якої характерні декоративність, чіткі лінії, яскравість деталей та барвистість підполив’яного розпису, щедре використання золота, що є помітним бажанням продемонструвати сам матеріал, його блискучу поверхню, або повна відсутність оздоби, лоску, лише різноманітність кольору. Художник працював пристрасно, захоплено, постійно удосконалюючи рівень своєї майстерності, надихаючись самою можливістю мистецького процесу. Осінні й зимові вечори, недільні дні він проводив вдома з пензлем або різцем, фіксуючи якийсь художній замисел.
П. Щербонос. Борислав, 1980 рік
У 1977 році Щербоноса на посаді головного художника змінив Микола Самійленко (нар. 1942 року в селі Мошни на Черкащині), який приїхав у Борислав після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (1971 - 1975). А неабиякий Майстер своєї справи продовжив працювати у художній лабораторії старшим художником.
М. Самійленко, Н. Громко, Л. Канафоцька, П. Щербонос, В. Тополь декорує вазу петриківським розписом. Борислав, 1986 рік
М. Самійленко. Кавовий сервіз "Горлиця". Бориславський ФЗ. 1976. НМУДМ
Поруч з П. Щербоносом творили Н. Громко, Л. Канафоцька - родом з Петриківки, В. Тополь, Н. Юносова, С. Жук, Н. Фролова, А. Яворська.
Л. Канафоцька. Ваза "Музею І. Я. Франка від бориславців. 1978". Бориславський ФЗ. 1978. Експонується в державному історико-культурному заповіднику "Нагуєвичі"
Композиція форми П. Щербоноса, композиція розпису Н. Фролова. Ваза "Музею І. Я. Франка від трудящих міста Борислава з нагоди 130 - річчя від дня народження великого Каменяра". Бориславський ФЗ. 1978. Експонується в державному історико-культурному заповіднику "Нагуєвичі"
Композиція форми П. Щербонос, композиція розпису Л. Канафоцька. Ваза. В. 37,5. Бориславський ФЗ. 1983. Приватна колекція
Сувеніри Бориславського фарфорового заводу: ветеранам заводу до 25-річчя (В. 11. 1989) та "До 600 років Бориславу" - лицева та зворотна сторони (В. 10,5. 1987). Приватна колекція
Зенон Яремко, директор Бориславського фарфорового заводу в 1980-84 роках, розповідає у своїй книзі "Дороги і перехрестя": "Коли я прийшов на завод, Петро Вакулович уже не працював головним художником, відповідальним за створення нових зразків, організацію роботи художньої лабораторії – віддав цю справу в молодші руки. Але я відзначав його вплив на творчі справи як дбайливого наставника.
Заводські розробки іноді доводилося наполегливо відстоювати на Художній раді в об’єднанні "Укрфарфор", і тут наш «законодавець моди» підсилював молодого керівника заводу, уміючи переконати в доцільності запровадження у виробництво якогось спірного виробу".
Зенон Яремко в книзі "Дороги та перехрестя" пропонує читачам побачити місто Борислав, колись вельми різноманітне за соціальним, національним складом городян, яке у XX столітті пережило добрі часи й лихі. Сорок зі 170 сторінок атмосфери минулих літ присвячено історії Бориславського фарфорового заводу.
"Люблю свою роботу так, що навіть звільнений, на пенсії ходитиму на завод і без зарплати працюватиму,"- основа світогляду та переконань митця, що пройшли через увесь його шлях. Життя, як мить, єдина мить, махнув крилом – й пролетіло.
Декоративне блюдо з портретом П. Щербоноса до 75 - річчя художника. Д. 41,5. Бориславський ФЗ. 1995. Приватна колекція
Останній запис в переповненій відзнаками та нагородами трудовій книжці Петра Щербоноса: «27. 09. 1997. Роботу припинено у зв’язку зі смертю». Було йому майже - лише 78 років, з яких тридцять три він присвятив Бориславському фарфоровому заводу, ЙОГО заводу.
Завершувальною його творчою розробкою стала ваза "Буяють пишноцвіти" (1995). На денці посудини для квітів митець поставив особистий підпис та дату свого останнього творчого дня із 51 - річного трудового стажу по створенню витворів із "білого золота" - "4 травня 1995 року". У християнській символіці колючки чортополоху (татарник, будяк) символізують муки Христа, а також гріх, злобу, зазіхання на доброчесність. Троянда - образ повної життєвої краси, що означає любов, життя, творчість, родючість, красу, а також невинність.
П. Щербонос. Ваза "Буяють пишноцвіти". В. 59. Бориславський ФЗ. 1995. Приватна колекція
Весь талант Майстра був направлений на створення життєвої краси. Посудні форми, вази, глечики несли людям любов та поезію мальовничості. Але навіть колючки будяка, його використовували в культових обрядах, були не здатні прогнати злих духів та взагалі зло. У 1995 році Бориславський фарфоровий завод "дав тріщину" й почав "йти на дно", одним з перших в "Укрпромфарфорі". Ще якийсь нетривалий час тут дещо випускали зі старого портфеля, не створюючи нічого нового. А далі його спіткала доля інших українських заводів-красенів. Закрито було Бориславський ФЗ у 2002 році, через два роки були намагання відновити випуск якоїсь продукції, але у 2007 році було оголошено про банкрутство. Тепер навіть цегла не залишилася від корпусів, пустка...
PS
Головний художник М. Самійленко, художники Н. Юносова, П. Щербонос, С. Жук, Н. Фролова, А. Яворська. Художня лабораторія Бориславського ФЗ, 1990
До 75-річчя колеги-фарфоровики написали Петру Вакуловичу віршоване вітання, що має 13 строф, 52 рядки, в які вплетено 34-х, назви їх виділено, популярних серед покупців сервізів, кухлів тарелів, відомих порцелянових виробів – творіння ювіляра Щербоноса.
І сплю й не сплю, й неначе диво бачу:
ТРАВА ШОВКОВА, змочена в росі.
Ступа людина і збира з росою
Усі скарби від рідної землі.
В них БАРВИ ЛІТА й кольори ВЕСЕЛКИ
Горять і сяють. Наче ОКСАМИТ.
Мов ЦВІТ ЯНТАРІВ, мов чудові ПЕРЛА,
Мов САМОЦВІТ, насправді – ДИВОЦВІТ.
ВОЛОШКА горда й запашна ФІАЛКА,
ЛІЛЕЯ – ця цариця із цариць,
РОМАШКА ніжна та ще й МАК поважний
Сплелись в ВІНОЧОК з цих його скарбниць.
Неначе кольори на РУШНИЧКОВІ
Сплелись ГОРОБИНА й КАЛИНИ ЦВІТ,
ЖОРЖИНА, СОНЯШНИК, ЖАСМИН і раптом диво:
Зацвів на мить і ПАПОРОТІ квіт.
Для чого це? Невже таке можливе,
Щоб скарбом цим всіх наділить людей.
Подарувать, як сонце, що єдине,
Але промінням зігріває все живе.
Іде у гори дівчина МАРІЧКА,
Щоб назбирати ЯГІДОК КАРПАТ.
СРІБЛЯСТІ коси, в косах СИНЯ СТРІЧКА
І чує: ллється ПІСНЯ ЛІСОВА.
Заслухалась і сіла під СМЕРІЧКУ:
«Так це ж ГУЦУЛ в ТРЕМБІТУ виграва!»
СВЯТКОВИЙ, чистий звук його трембіт
У душу дівчини потрохи проника.
І раптом, звідки не візьмись, летить ЖАР-ПТИЦЯ
Й віночок скарбів їй на голову кладе.
Щоб ПАМОРОЗЬ не вкрила їй волосся,
Коли в життя ще ЗИМОНЬКА прийде.
«Дитя моє! Усе в житті можливе.
Для цього варто сильно забагнуть.»
І бачу: вази, чашки і тарілки,
І хочеться рукою їх торкнуть.
Вони, немов МЕРЕЖИВО прозоре,
У ЛЮСТРІ грають, піняться, горять.
І виведені щедрою рукою
Вони, немов живі, на нас зорять.
Душа співає, плаче і бринить
В фарфорі цьому, СИНЬОВЕСНЯНОМУ.
Цю мову барв, відтінків, кольорів,
Крім нього, не дано збагнуть нікому …
І пролетіла СИНІМ ПТАХОМ НІЧ.
Прокинувсь я і пригадав народне:
«Життя прожить – не поле перейти.»
А перейти – так щоб було достойно.
Творити – це не просто назбирать
Тих скарбів, що дарує нам природа.
Творити – значить жити для людей,
І це – найвища в світі нагорода.
Медаль, створена художниками Бориславського ФЗ, колегами П. Щербоноса, до 70 - річчя від дня народження художника. На зворотній стороні їх підписи
Текст Л. Карпінська - Романюк
Архівні матеріали родини Петра Щербоноса надали його дочка Галина Петрівна Яремко та її чоловік Зенон Яремко, директор Бориславського фарфорового заводу в 1980 - 1984 роках, автор трьох краєзнавчо-біографічних книжок «Дороги і перехрестя», «Під небом Борислава» та «Перехресні думки».
Comments