Цінний дар поколінь представить Сергій Воронов на новому етапі розвитку проєкту «Реконструкція шедеврів українського художнього фарфору в жанрі сучасної арт– мініатюри». І якщо на перших двох від творчого колективу"Alis - K" було презентовано в Національному музеї народного та декоративного мистецтва (2018) - мініатюрну сучасну колекційну статуетку «Українки з села Волокитиного» й в залах літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка (2019) - новітнього реномованого "Перебендю", то нині на шляху творчих пошуків їх керівника є реконструювання теми українських традицій. Перша, надзвичайно насичена та колоритна суцільна обрядність, що довгий час залежувалася в скрині "білого золота", - українське весілля наших предків.
В. Максимець, Я. Баргилевич. "Українське весілля". В. 11. " Alis - K". Одеса, 2020
Своє втілення прекрасний, світлий день одруження знайшов в мініатюрній багатофігурній композиції "Українське весілля" (2020). М'яким ліризмом, світлою радістю оповита сцена народного гуляння й привітання молодих, виконана скульптором Віктором Максимцем та розписана Яниною Баргилевич. З вибагливим сценічним почуттям автори зображують тогочасний весільний ритуал, символічно поети зуючи його.
Зібралися гості на звуки троїстих музик до хати молодої. Парубоцький гурт з наймолодшим, князем, із відзнаками на шапках червоними стрічками та пучками барвінку, споглядають за запальними танцями «до упаду», змаганнями на вияв дівочої ніжності та парубочої мужності. Молодий з товариством приїхали верхи. По дорозі відбувалися перейми, коли наречений платив гроші та вгощав тих, хто його зупиняв, з діжки та бутля в козака на коні, що є в композиції. Старший боярин вже привітав товариство, його обдаровували вишитим рушником: "Ой панове сватове, просимо вас, прилетіла утінка в добрий час, ви ж її не бийте, не лайте, ви ж її хорошенько приймайте, ви ж її раненько не будіте, ви ж її між людьми не судіте".
В. Максимець, О. Жернова. "Українське весілля". В. 11. " Alis - K". Одеса, 2020
Не можемо не помітити, якою впевненою, гоноровою постає наречена. З її вбрання зрозуміло, що вона із багатої родини, а весілля буде пишним та заможним. "Іди від нас, братику, не жалій, ми вже твою сестроньку прийняли, по червоному килиму провели, повну чару меду їй налили, цілував її наш майстер молодий, обсушив її від інею-води, русу косоньку від дрібної роси, біле личко від дівочої сльози" - співає парубоцькому товариству юрба дружок в правій частині етюду.
В. Максимець, Я. Баргилевич. Бокові сторони арт - мініатюри "Українське весілля". В. 11. "Alis - K". Одеса, 2020
Розпочинається щедра весільна гостина, яка запам’ятається не лише смачними стравами та п’янкими напоями, серед яких будуть традиційні меди й весільна «варена» горілка, але перш за все народними ритуалами та звичаями, через які два роди з’єднуються в один.
В. Максимець, Я. Баргилевич. Зворотня сторона арт - мініатюри "Українське весілля". В. 11. "Alis - K". Одеса, 2020
В. Максимець, О. Жернова. Зворотня сторона арт - мініатюри "Українське весілля". В. 11. "Alis - K". Одеса, 2020
Арт — мініатюра "Українське весілля" - змістовний, повний громадським звучанням задум про звичаї, які обґрунтовують взаємини між людьми, між людьми й природою, духовну цінність кожної окремої людини, і народу взагалі. "Адже народ існує — поки живуть традиції, — роз"яснює С. Воронов на питання чому це важливо для нас — в національних традиціях — душа народу".
Сергій Воронов. Славута, серпень 2020 року
Олексій Кулаков. «Весілля»
Багату й оригінальну культуру, надбану численними поколіннями, вперше подала у порцеляні заслужений діяч мистецтв України, Лауреат Шевченківської премії Валентина Михайлівна Трегубова (1926 – 2010) в скульптурній композиції "Українське весілля" (1960) на виставці "Радянська Україна" під час Декади української літератури та мистецтва в Москві 60 років потому.
Десять днів в Москві 12 листопада - 23 листопада 1960 року) вилилися в справжнє свято української пісні, танцю, музики, театру і кіно. Театр ім. Франко показував поміж інших виставу "Свіччине весілля" (1930) Івана Кочерги, мотиви українського фольклору та народної обрядовості якої так сходилися з першою серйозною роботою молодої скульпторки з Коростеня. "Свіччине весілля" інсценізує старовинний весільний ритуал. У п'єсі згадано безліч народних ігор, хороводів, веснянок (наведені у даній публікації):
Ніхто не п'є — зробився мед гіркий.
Хай молоду цілує молодий.
Ой, робіть, ткачі, завіси
Вікна запинати —
Буде зараз місяць ясний
Зірку цілувати.
Ой метелики, злітайтесь,
Заслоняйте свічі —
Буде зараз князь княгиню
Цілувати двічі.
Гаразд, гаразд! Оце солодка чара,
Нехай вона не зсякне вам вовік!
Цілував, цілував —
Не націлувався,
А в саду соловей
Не нащебетався.
Ну, то чого ж! Давай і ми з тобою
Покажемо, як треба, молодим.
Цур тобі, прудивусе,
Які в тебе сиві вуса,
Яка в тебе борода,
Наче стерня в полі.
Не піду я за старого —
Бородою коле,
Але піду за такого,
Що сіються вуса —
Він мене поцілує,
А я засміюся!
Іллюстрація до драми І. Кочерги "Свіччине весілля", 1963
Вернісаж «Радянська Україна» експонував близько 4000 експонатів народного декоративного мистецтва.
В. Трегубова. "Молоді". Д. 17. КФЗ. 1965
Це були твори кращих майстрів народного мистецтва України, художників і майстрів Київського, Барановського, Будянського, Полонського порцелянових заводів, Київського, Львівського і Стрийського склозаводів, Васильківського керамічного заводу, а також художників інших видів декоративного мистецтва. Змістовність та завершеність форм в скульптурах «Українського весілля» забезпечили Валентині перший успіх і визнання на всесоюзному рівні, в союзних та українських публікаціях відмічалася її успішна та плідна робота. Сюїта була репродукована на листівці, а самі фігури закуплені Союзом художників та передані на зберігання в Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Існувала така практика для робіт, які отримали високі оцінки.
Репродукція на закритці багатофігурної композиції "Українське весілля". Київ. 1960
Весільні символи та атрибути - свічки, коровай, сердечність батьківського благословення, гільце, рушники, ліричні та жартівливі пісні, якими супроводжувалися всі обрядові дійства - від прикрашання молодої до подачі окремих страв були й в історичних роботах коростенських майстрів Валентини та Миколая Трегубова "Українське весілля" (1962), "Весілля" (1990), "Молоді на скрині" (1958), кавовому наборі "Золоте весілля" (1983), декоративному наборі чайників "Весільні" (2000), керамічних "Гуцульські обряди" (1969).
В. Трегубова. "Українське весілля". В. 17 - 23. Коростенський ФЗ. 1960. НМУНДМ. Передруковано з книги "Валентина и Николай Трегубовы"
Твори мають багато спільного. Молодий зазвичай сидить на покутті, праворуч - дружби, а по ліву - світилки. Хлопці жартують, залицяються до дівчат, розказують різні небилиці, співають пісень, танцюють – одним словом, веселяться: "Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела, дала мені вечеряти, та не дала ложки! Та що я, католик чи бусурман, щоб на весіллі та не танцював! До танців! Всі до танців! Починай!"
М. та В. Трегубови. "Українське весілля". В. 16,5 - 26. Коростенський ФЗ. 1962. НМУНДМ. Передруковано з книги "Валентина и Николай Трегубовы"
Фрагмент керамічної композиції Миколи Семеновича та Валентини Михайлівни Трегубових "Гуцульські обряди" в Тернопільському краєзнавчому музеї
Сервіз "Весільний" - дипломний проєкт Олександра Трегубова у Львівській Національній Академії мистецтв. 1983
Міністерство культури УРСР по матеріалах виставки "Радянська Україна" у 1963 році випустило тримовний (українська, російська, англійська) альбом "Українська народна творчість". Від фарфориків в ньому було представлено другий варіант скульптурної групи В. та М. Трегубових "Українське весілля". Розповідь про створені українськими митцями вироби, що експонувалися в Москві, завершувало напуття:
"Виконані на високому художньому рівні, оригінальні, глибоко народні твори українських умільців прикрашають квартири багатьох трудівників міста й села республіки; попит на них значно зріс за останній час. Як чудовий сувенір на згадку про перебування на квітучій землі радянської України купують вироби народних майстрів й численні гості нашої республіки. Творчість майстрів народного мистецтва—вияв високої культури українського народу, свідчення розквіту національного мистецтва, невичерпних можливостей духовного розвитку трудового народу в умовах соціалістичного ладу".
Обкладинка та сторінка з альбому "Українська народна творчість". Харків, 1963
М. Трегубов, В. Трегубова. Столовий сервіз "Весільний". Коростенський ФЗ. 1970
Гуцульська культура - унікальна. Вона ніби магнітом тягне до себе. Гарна музика, співанка, танці. У ній є Бог, сила, щастя і злагода. Створена Марієттою Левханян (26.03.1938) – художницею декоративно-ужиткового мистецтва, членкинею НСХУ під час навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (викладачі - І. Севера, І. Скобало; закінчила у 1962 році), композиція "Гуцульське весілля" (1960) про свято радості та любові, яке карпатський народ щедро дарує всім.
М. Левханян. Композиція "Гуцульське весілля" (7). В. 13 - 16. Львовська кераміко - скульптурна фабрика. 1960
М. Левханян (праворуч) з матерью. Київ
В группі малих скульптурок представлені «князь й княгиня», так називають молодих на Гуцульщині, веселі троїсті музики, які протягом трьох днів супроводжують наповнену чарами подію веселими піснями, танцями, забавами та жартами. Вуйко розливає горілку у наперстки, адже колись на весіллі за три доби випивали три літри горілки - і все село гуляло. Декор виконано емалями й складається з тонких ліній, рисочок, крапочок, інших найпростіших елементів геометричного орнаменту, який здавна використовувалися в народному мистецтві західного регіону України. При мінімумі виражальних засобів мініатюрні фігурки в етнічному одязі відрізняються пластичною вишуканістю, композиційною довершеністю українського національного стилю. Довга вишита сорочка пана молодого покриває штани - гачі. Головний убір – це крисаня. Тут є китиця із пір’ям. Вбрання молодої, а це - вишита сорочка, запаска, постоли, капці та корона – це чільце, яку прикрашено позлітками, монетами, все по-давньому. «Як весілля проведеш, так і життя проживеш!» - стверджують гуцули й молода скульпторка.
Оврах Володимир Михайлович (нар. 10 лютого 1953 року) - український художник декоративно-прикладного мистецтва, заслужений художник України, народний художник України, член Національної спілки художників України. Працює в галузі монументального мистецтва, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, графіки і живопису. Учасник обласних та республіканських виставок. У 1977—2002 роках працював на Барановському фарфоровому заводі.
В. Оврах. Декоративна композиція "Весілля". Фарфор, полив'яний розпис, ліплення. Експонується в Музеї декоративно-ужиткового мистецтва Київщини
В. Оврах - учасник арт-проекту «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» та виставки «Сучасне професійне декоративне мистецтво України», «Трансформація образу». Брав участь у міжнародній виставці «Сучасне декоративне мистецтво України» приуроченій до 50-річчя членства України в ЮНЕСКО у Парижі (Франція). 2017 році отримав почесне звання — кращий художник України, а також нагрудний срібний знак із коштовною позолотою. Мешкає та працює у Вінниці.
Цікаву форму та яскравий декор геометричним візерунком має набір для напоїв Євгенії Погорєлової «Весілля».
І. Погорєлова. Комплект для напоїв «Весілля». Баранівський ФЗ. 1970
Художник Валентина Родіонова, дочка знаної керамістки Раїси Вакули, виконала шедевральний сервіз "Сватання на Гончарівці" за фольклорними мотивами святкування одної з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб, прохання згоди на шлюб за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, взятої із соціально-побутової однойменної комедії Григорія Квітки - Основ"яненка.
В. Родіонова. Сервіз "Сватання на Гончарівці". Будянський фаянсовий завод. 1980 - ті
Олександр Шевченко розписав форму Костянтина Олійника під весільний набір.
К. Олійник, О. Шевченко. Весіьний набір "Солов"їна пісня". Коростенський ФЗ. 1985
Пройшли десятки років. "В Україні зникла ціла галузь кераміки — порцеляна!!! І це не через те, що посуд виробляли, а через недолугість й непрофесійність управлінців держави та підприємств! Таку галузь неможливо відновити нараз, бо це не кустарне виробництво, панове! Китайці виявилися мудрішими, вони дешевою продукцією, саме порцелянові посуди на нашому ринку задушили нашу фарфорову промисловість! А продукція Коростенського фарфорового заводу мала попит за кордоном. Тисячі людей залишились без роботи! Тому, аналізуючи проблеми, питайте і дослухайтеся фахівців. Разом треба думати, як відновлювати галузь, але, на жаль, уже для наших правнуків ((((, "- емоційно написала в соціальнім сеті керамістка Марія Гринюк (на фото ліворуч), яка працювала на Баранівському фарфоровому, та її сервізи експонувалися на всесвітній виставці "Експо - 85" в Японії. Отже, питання в тому: що ми маємо на сьогодні?
М. Гринюк. Столовий сервіз "Космацький". Барановський ФЗ. 1985. Експонувався на "Експо - 85"
Вже повернуло на осінь, дні стають коротшими, сонце вже не так пригріває, але у кожного в душі ясною свічечкою мерехтить згадка про закладені в українських звичаях, святах, обрядах, побачене й почуте у фольклорі. Коли таких свічечок сяє багато, у нашому випадку - порцелянових Арт - мініатюр творчого колективу "Аlіs–К, то ніяка лиха ніч не загасить український день.
PS
Відчути зв'зок з минулим, відчути себе ланкою в ланцюзі поколінь і бути впевненим: МІЙ РІД ТРИВАЄ. Звичайно, на будь-якому весіллі превалюють раціональні подарунки, які повинні скласти основу сімейного господарства молодят — посуд, покривало на диван, столик для телевізора, кавоварка і т. інше. А тим часом 6,54% оригіналів мріють отримати унікальні пам'ятні сувеніри, які поступово передадуться дітям, онукам й правнукам, розповідаючи історію, пов'язану з входженням молодих людей в сім'ю. Сергієм Вороновим в день одруження Марії та Олександра зроблений просто шикарний і унікальний за своїм змістом подарунок від "Alis - K". Скульптурна композиція "Українське весілля "- твір мистецтва, нагадування про традиції, виготовлення якої унікально. Надзвичайно насичене і яскраве ритуалами обрядовості українське весілля наших предків демонструє втілення смаку не тільки своїх творців, а й власників. Також крихкість фарфорового виробу завжди буде нагадувати подружній парі про тонкощі та дбайливість почуттів. Такі подарунки — досить велика рідкість на сучасних весіллях, але вони мають справжню цінність і висловлюють глибокі почуття того, хто дарує стосовно винуватців урочисті. Криється надія, що значущість його буде ще більшою, подарунок стане сімейною реліквією, через те, що піднесений в такий важливий і правильний момент для молодих. Подібні весільні подарунки, які є фамільним знаком, передаються від покоління до покоління, зміцнюючи або відновлюючи зв'язок між ними. Немов простягаються нитки між поколіннями, нагадуючи дітям про їх кореня, прищеплюючи їм ті цінності, до яких віддані самі. Передача цього цінного дару поколінь в «спадок» буде супроводжуватися розповіддю, яка проясняє його сенс і цінність, або як знання, сила або досвід; нагадає дітям про любов батьків в момент їх народження, а головне, висловить особливі почуття, що з'єднують тих хто дарує і приймальників дару.
Сергій Воронов з винуватцями урочистей. Одеса, 26 вересня 2020 року
Текст Л. Карпінська - Романюк
Comments